Пенсійна реформа

1990 Рік, грудень. Утворено Українське республіканське відділення Пенсійного фонду.

Прийнято рішення про проведення пенсійної реформи шляхом поступового запровадження трирівневої пенсійної системи:

Рівень 1 - солідарна система

Рівень 2 - загальнообов'язкова накопичувальна система

Рівень 3 - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень

Основні завдання та цілі пенсійної реформи:

-підвищити рівень життя пенсіонерів;

-встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;

-забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;

-заохотити громадян до заощадження коштів на старість;

-створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

187. Поясніть відмінності між солідарною та накопичувальною пенсійною системою.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Основною складовою системи державного пенсійного забезпечення є чинна, так звана солідарна, пенсійна система, яка діє на території України протягом століття. Вона розвивається, вдосконалюється і пристосовується до суспільного життя з огляду на економічне і політичне становище в державі. Ця система спирається на принцип «негайної виплати», коли страхові внески до Пенсійного фонду негайно виплачуються пенсіонерам, тобто відбувається солідарний (горизонтальний) перерозподіл доходів нинішніх працівників на користь нинішніх пенсіонерів. Іншими словами можна сказати, що відбувається солідарність поколінь, коли працююче нинішнє покоління утримує нинішніх пенсіонерів, які, у свою чергу, працювали і утримували пенсіонерів того часу.

Другий рівень – накопичувальна система /Ця система передбачає акумулювання персоніфікованої частини внесків громадян, які обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках і накопичуватимуться у єдиному державному Накопичувальному фонді. Виплати з накопичувального пенсійного фонду здійснюються після виходу особи на пенсію і разом з пенсією, що виплачуватиметься з солідарної пенсійної системи з поточних надходжень, в загальній сумі забезпечить розмір пенсій на рівні більш як 50 відсотків заробітної плати працівника, яку він одержував до виходу на пенсію. Кошти в розмірах, що обліковуватимуться на індивідуальному накопичувальному рахунку, будуть належати застрахованій особі і передаватимуться спадкоємцям у встановленому законодавством порядку.

188. Обґрунтуйте необхідність розвитку недержавного пенсійного страхування.

На функціонування пенсійної системи впливає ряд факторів, за допомогою яких формуються не лише напрямки соціальної політики, а й економічна стабільність країни. Сьогодні нагально постає питання удосконалення чинної системи соціального захисту та розвиток не тільки загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з метою створення стійкої фінансової бази для забезпечення людини у старості, а й формування міцної пенсійної системи в цілому. Доцільним у цьому напрямку виступає розвиток недержавного пенсійного страхування, що займає винятково важливе місце у системі соціального захисту працюючої частини населення.

Необхідність запровадження недержавного пенсійного страхування викликано:

1. Незбалансованістю солідарної системи, що спричиняється: високим рівнем демографічного навантаження на непрацездатне населення; наявністю значної кількості різного роду пільг із сплати внесків до державного Пенсійного фонду України; не високою, а в деяких регіонах навіть низькою заробітною платою; дефіцитом коштів бюджету Пенсійного фонду на виплату пенсій, що покривається за рахунок Державного бюджету; великою заборгованістю підприємств із сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

2. Посилення мотивації людини до продуктивності праці, результати якої гарантуватимуть матеріальну забезпеченість у старості.

3. Обмеженістю бюджетних ресурсів для вирішення соціальних потреб і як наслідок – зниження ролі держави у виконанні соціальних функцій.