157.Управління і обслуговування державним боргом. Яким чином проводиться погашення державних позик?

Управління державним боргом – це сукупність дій і методів пов’язаних із залученням додаткових фінансових ресурсів і їх використанням, забезпеченням виплат за державним боргом, а також приведенням витрат із обслуговування державного боргу у відповідність із можливостями держави. Сума основного боргу (принципал) – первісна сума позики, на яку нараховуються відсотки. На сьогодні вона покривається за рахунок здійснення нових запозичень, тому інформація про розміри, структуру, графіки погашення боргових зобов’язань дає змогу вживати певні заходи з управління непогашеним боргом.

Відсоткові платежі за державним боргом – це платежі, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету за користування запозиченими коштами. Особливість цього виду платежів держави полягає в тому, що ці витрати розглядаються й обліковуються як витрати на обслуговування державного боргу. Їхні розміри визначаються на момент платежу.

Обслуговування боргу – це операції повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями. Погашення боргу – це операції повернення суми основного боргу кредиторові. Відбувається за рахунок здійснення амортизаційних платежів. Міністерство фінансів і Державне казначейство України вкладають у поняття обслуговування державного боргу інший зміст. Обслуговування боргу розуміється ними лише як сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями (без погашення основного боргу). Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик..Обслуговування внутрішнього державного боргу відбувається за рахунок розміщення нових внутрішніх боргових зобов’язань держави.

163.Склад і структура доходів місцевих бюджетів. Власні і закріплені за місцевими бюджетами доходи. Які основні проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні?

Структура місцевих фінансів включає:

-Міжбюджетні трансферти

-Власні доходи

- Доходи закріплені законом

Закріплені доходи – це ті доходи, що цілком або частково у відсотках зараховуються до відповідних видів бюджетів безстроково або на довгостроковій основі і для їхнього включення не потрібні рішення органів вищестоящої ради.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, що безкоштовно і безповоротно передаються з одного бюджету в іншій. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання і субвенції.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян:

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати,;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Система вітчизняного місцевого оподаткування має низку недоліків, основними з яких є:

-  незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів і, як наслідок – низька їх питома вага в доходах місцевих бюджетів;

-  відсутність ефективного правового поля, яке б відповідало сучасним умовам господарювання;

-  відсутність прав органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;

- другорядність місцевих податків і зборів у порівнянні із загальнодержавними;

- наявність місцевих податків, витрати на адміністрування яких перевищують надходження;

- невеликий перелік місцевих податків і зборів порівняно з іншими країнами.