42. Обґрунтуйте, яким чином через фінанси держава може впливати на внутрішню структуру ціни продажу товарів (робіт, послуг).

Держава розробляє і приймає закони, в яких регламентує правила ціноутворення. У кожній країні вони мають свої особливості. Проте існують і деякі загальні вимоги до ціноутворення: між виробниками, продавцями не повинно бути жодних угод щодо встановлення фіксованих цін.

Державний контроль за цінами має велике значення. Це зумовлено такими причинами: у монопольних галузях господарства через відсутність конкуренції немає вільного ціноутворення. Підприємства таких галузей можуть зловживати встановленням високих, по суті, монопольних, цін. До таких галузей належать комунальне господарство, зв'язок тощо. Держава регулює ціни на їхні послуги в інтересах споживачів; у деяких галузях в окремі періоди може різко скоротитися пропозиція товарів і послуг або значно зрости попит. Для того щоб обмежити різке підвищення цін, держава може встановити певний їх рівень, так звану стелю ціни. Це законодавчо встановлена максимальна ціна, за якою продавцю дозволено пропонувати свій товар або послугу. Існує ще державна підтримка цін в аграрному секторі. Основна мета державного втручання у ціни на сільськогосподарську продукцію полягає в збереженні паритету цін. Державна політика ціноутворення здійснюється також у зовнішній торгівлі, зокрема держава впливає на рівень цін, які пов'язані з митами, тобто акцизним податком на імпортні товари. Вони впроваджуються з метою одержання доходів до державного бюджету або для захисту національної економіки. Фіскальні мита, як правило, застосовуються до товарів, які не виробляються всередині країни (наприклад, в Україні це кава, банани). Протекційні мита встановлюються для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції.

Фінанси, як ніяка інша економічна категорія дає

44. Доходи і видатки Стародавнього Риму.

У Стародавньому Римі функціонування держави було пов'язано переважно із зовнішніми функціями. Основним надходженням були військова здобич та данина, що встановлявалась для підкорених народів (переважно було у натур формі). Характерною особливістю формування доходів було те, що в умовах натурального господарства основу доходів держави складали натуральні надходження, а саме: натуральні повинності, надходження від держмайна, натуральні податки. Поряд з натуральними надходженнями почали зароджуватись грошове господарство, грошові відносини і податки. У зв’язку з тим, що почали зароджуватися грошові відносини, частина натуральних надходжень доповнювались грошовими.Першим грошовим податком був податок на купівлю і продаж рабів. Крім цього грошовими податками були податок за продаж непродовольчих виробів, податок зі спадщини, податки, які сплачувались за звільнення раба. Державні доходи і видатки визначались специфікою форми влади. Власником землі, лісів, водоймів, копалин була держава, а уособленням держави був верховний правитель, який як власник здавав членам общини землю (виступали як спадкові власники). У Стародавньому Римі вперше були введені примусові платежі на користь держави у формі поземельного та подушного податку. Для визначення обсягів поземельного податку верховним власником (державою) присвоювалась рента і проводився перепис (регістрація) земельних ділянок. В той час з’явився земельний кадастр (документ з описом земельної ділянки).

Крім поземельного і подушного податку справлялись і інші прямі податки: промисловий, податок зі спадщини, тощо.

У з’язку з розвиткомком товарного господарства і появою грошей були створені економічні передумови для введення непрямих податків: універсальний акциз, специфічні акцизи на окремі види товарів.

В Античних полісах існували певні особливості у формуванні доходів і витрат, що визначалися особливостями античної власності. Саме в а.п. існувала общинна власність і приватна власність. Член общини як вільний громадянин являвся власником земельної ділянки. Вільні громадяни – члени общини – підтримували державу. Виконуючи військову повинність, яка була для них почесним обов’язком. Прямі податки з вільних громадян в а.п. не справлялись. Відповідно до норм римського права кожний вільний громадянин повинен був приходити на допомогу державі всім своїм майном при настанні надзвичайних обставин. При таких обставинах, податки, які носили поворотній характер, являлись примусовими позиками

В Римській імперії також використовувалась позикова форма формування доходів держави у вигляді примусових позик (трибут), як правило, ці позики поверталися.

Держ видатки у Стародавньому світі визначались функціями держави. Значна частина видатків – військові видатки, крім того були видатки на будування доріг, будівництво фортець, оборонних споруд, іригаційних с-м(забезпечення землеробства). Велось будівництво портів, гаваней, маяків, храмів, театрів, стадіонів, цирків.