2.3. Мовні інтерференції та принципи їх класифікації

Мова чутливо реагує на всі процеси, які відбуваються у суспільстві. Контакти з носіями інших мов, зміна релігії, орієнтація на певну країну-еталон, побудова писемності, розробка або реформа правопису, розробка науково-технічної та суспільно-політичної термінології тощо — всі ці процеси у більшій чи меншій мірі залишають відбиток на розвитку мови, яка, в свою чергу, зазнає помітного впливу всіх названих вище факторів.

Протягом останніх років дослідженню мовних інтерференцій надавалося дуже значної уваги, проте чіткої класифікації цих явищ ще не створено. Частіше за все увага приділялася лише підсвідомим інтерференціям, або, в кращому випадку, свідомі та підсвідомі мовні інтерференції розглядалися окремо одна від одної.

Та все ж таки, свідомі та підсвідомі інтерференції — це явища, аналогічні одне одному. Тому класифікація мовних інтерференцій як явищ соціолінгвістики повинна виглядати таким чином, щоб вона охоплювала обидва види.

Проте такі заходи, як мовне будівництво (планування) за своєю природою мають дуже багато спільного з природою підсвідомих інтерференцій. Це явища майже аналогічні одне одному. Тому ми вважаємо за доцільне розглядати мовне планування як один з видів мовних інтерференцій.

До того ж, різні суспільні явища по-різному впливають на ті чи інші аспекти мови, насамперед на фонетику, синтаксис, лексику, писемність, у меншій мірі – на морфологію.

Тому, на наш погляд, можна було б запропонувати таку класифікацію, яка б охоплювала, з одного боку, всі фактори навколишнього впливу на мову, а з іншого — аспекти мови, на які цей вплив діє.

Отже, згідно з цією класифікацією, мовні інтерференції можна класифікувати як за екстралінгвістичним, так і за лінгвістичним принципом. Перший тип класифікації залежить під психолінгвістичних та соціолінгвістичних умов та факторів. Другий — від того, в якому аспекті мови спостерігається свідоме або підсвідоме втручання у природний хід розвитку мови.

Звідси можна дати визначення мовним інтерференціям як соціолінгвістичному явищу. Отже, мовні інтерференції — це вплив на мову зовнішніх екстралінгвістичних факторів.

Отже, згідно з цією класифікацією, всі мовні інтерференції можна розділити на підсвідомі та свідомі. Перший тип інтерференцій полягає у природному впливі однієї мови на іншу (субстрат, суперстрат, адстрат та інші типи мовних контактів), в той час як другий тип — це штучне втручання у розвиток мови (мовне будівництво або мовне планування). Обидва види можна класифікувати як за лінгвістичним, так і за екстралінгвістичним принципом. Перший принцип класифікації залежить під того, в якому аспекті мови спостерігається штучне втручання у природний хід розвитку мови. Другий – від соціолінгвістичних умов та факторів – релігійних, які пов'язані з розповсюдженням світових релігій, та політико-економічних, пов'язаних з політичною орієнтацією та торгівлею.

2.3.1. Екстралінгвістичні принципи класифікації

Екстралінгвістичний принцип класифікації тісно пов'язаний з поняттям культурно-історичного ареалу, який формується залежно від впливу трьох основних факторів — релігійного (у середні віки), політичного та економічного (у пізніші часи). Підсвідомі мовні інтерференції можна розділити також на ті, що пов'язані з безпосередніми мовними контактами (головним чином, з адстратом, коли на певній території або в межах певного культурно-історичного ареалу співіснують різні, часто й неспоріднені, мови), та ті, що пов'язані з оволодінням відповідною мовою носіями інших мов (іноземний акцент, виникнення піджинів тощо). Згідно з цим принципом всі мовні інтерференції можна розділити на релігійні, політичні та економічні, які формують певний культурно-історичний ареал. «У культурно-історичний ареал об'єднуються народи та, відповідно, їхні мови, на основі загального рівня соціально-економічного, політичного та культурного розвитку, спільності культурних традицій, які базуються на певній спільності книжкових текстів, що відображають основний зміст інтегруючої частини духовної культури... Культурно-історичний ареал — це особливий мегасоціум, здатний включати в себе різного роду макросоціуми, різноманітні держави та народи, союзи та племена на основі їхньої соціальної взаємодії у сфері духовної культури» [Журавлев 1982, с. 140— 142]. Бо кожна первісна мова не несе в собі ніяких ознак прив'язки до певного культурно-історичного ареалу. Це, якщо можна так висловитись, сировина, заготівка, з якої можна потім створювати будь-яку літературну форму, пов'язану з впливом того чи іншого культурно-історичного ареалу та пов'язаних з ним зовнішніх факторів, незалежно від генеалогічної приналежності. Тільки під певним екстралінгвістичним впливом мова набувала певних ознак повноцінної літературної мови. Подібний вплив відбивається також і на розвитку сучасних терміносистем.