- •1. Термін та його властивості
- •1.1. Поняття терміна та терміносистеми
- •1.1.1. Шляхи виникнення термінів
- •1.1.2. Визначення терміна
- •1.1.3. Поняття терміносистеми
- •1.1.4. Деякі семантичні особливості терміна
- •1.1.5. Словотворчі типи термінів
- •1.2. Професіоналізми та номенклатурні найменування
- •1.2.1. Професіоналізми
- •1.2.2. Номенклатурні найменування
- •2. Головні соціолінгвістичні тенденції становлення національних терміносистем
- •2.1. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики
- •2.2. Мовна адаптація та мовне планування
- •2.3. Мовні інтерференції та принципи їх класифікації
- •2.3.1. Екстралінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.1.1. Психолінгвістичний принцип
- •2.3.1.1.1. Підсвідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.1.2. Свідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.2. Соціолінгвістичний принцип
- •2.3.1.2.1. Комунікативні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2. Еталонні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.1. Релігійні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.2. Культурно-політичні мовні інтерференції
- •2.3.2. Лінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.2.1. Вплив на замкнені мовні системи
- •2.3.2.1.1. Фонетичні мовні інтерференції
- •2.3.2.1.2. Граматичні мовні інтерференції
- •2.3.2.2. Вплив на незамкнені мовні системи
- •2.3.2.2.1. Графічні мовні інтерференції
- •2.3.2.2.1.1. Пристосування писемності до мови
- •2.3.2.2.1.2. Вплив писемності на мову
- •2.3.2.2.1.3. Соціолінґвістичні чинники розвитку писемності
- •2.3.2.2.2. Лексичні мовні інтерференції
- •3.Лексичне значення, внутрішня форма та мотивація термінологічних одиниць
- •3.1. Поняття лексичного значення
- •3.1.1. Концепції лексичного значення в сучасній лінгвістиці. Поняття значення терміна
- •3.1.2. Дефініції як можливий засіб опису лексичного значення
- •3.1.3. Значення і поняття
- •3.1.4. Значення і розуміння
- •3.1.5. Значення і зміст
- •3.2. Внутрішня форма термінологічних одиниць
- •3.2.1. Внутрішня форма та етимологія
- •3.2.2. Імпліцитні внутрішні форми
- •3.2.3. Експліцитні внутрішні форми
- •3.2.4. Залежність між внутрішньою формою та лексичним значенням
- •3.3. Вмотивованість як лінгвістична катеґорія
- •3.3.1. Типологія вмотивованості
- •3.3.1.1. Внутрішня форма, значення та вмотивованість
- •3.3.1.2. Види вмотивованості
- •3.3.2. Змістова вмотивованість
- •3.4. Мотиваційні аспекти номінації
- •3.4.1. Довільно чи вмотивовано?
- •3.4.2. До чи після утворення понять?
- •3.4.3. Екстралінгвістичні чинники номінації
- •4.Зовнішня форма термінологічних одиниць у світлі теорії про мовні інтерференції
- •4.1. Структурна класифікація зовнішньої форми термінологічних одиниць
- •4.2. Етимологічний аспект зовнішньої форми
- •4.2.1. Способи побудови нових термінів
- •4.2.1.1. Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови
- •4.2.1.2. Побудова термінів шляхом прямого запозичення
- •4.2.1.3. Інші способи побудови нових термінів
- •4.2.2. Шляхи термінологічних запозичень
- •4.2.2.1. Запозичення з класичних мов
- •4.2.2.2. Запозичення з сучасних європейських мов
- •4.2.2.3. Етимологічна паронімія
- •4.2.3.Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі
- •4.2.3.1. Мовні паралелі та проблема «фальшивих друзів перекладача»
- •4.2.3.2. Проблема визначення поняття інтернаціоналізму
- •4.2.3.3. Класифікація інтернаціоналізмів
- •4.2.3.4. Інтернацюналізми та ареальна лексика
- •4.2.3.5. Співвідношення інтернаціонального та національного
- •4.3. Графічний аспект зовнішньої форми
- •4.3.1. Принципи графічного оформлення нових термінів
- •4.3.1.1. Етимологічний принцип
- •4.3.1.2. Фонетичний принцип
- •4.3.2. Орфографічна міжмовна інтерференція
- •5.Термінологічне планування як складова частина мовного планування
- •5.1. Термінологічна модернізація та стандартизація
- •5.2. Механізм термінологічного планування
- •5.3. З історії термінологічного планування
- •5.3.1. Термінологічне планування в розвинених країнах
- •5.3.2. Термінологічне планування в країнах третього світу
- •5.3.3. Термінологічне планування в колишньому радянському союзі
- •5.3.4. Термінологічне планування в україні
- •5.4. Методичні рекомендації до побудови та стандартизації нових термінів
- •5.5. Методичні рекомендації щодо термінологічного планування в україні
- •5.6. Принципи укладання багатомовних тлумачних словників економічних термінів та побудови української фахової термінології
- •5.7. До питання про відтворення українських слів латинкою та концепцію української латинки
- •Література
2.1. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики
Однією з найпоширеніших причин поповнення термінологічної лексики є переклад. Саме переклад сприяє виникненню та розповсюдженню еквівалентів лексичних одиниць, «які або одночасно запозичуються кількома мовами з єдиного джерела, або проходять кілька проміжних етапів послідовного запозичення у межах того чи іншого ланцюга мов» [Білодід 1980, с. 111]. Отже, переклад теж відіграє далеко не останню роль у розвитку мов. Бо це не лише намагання передати певну інформацію засобами іншої мови, але й випробовування можливостей мови перекладу, її здатності передавати думку, висловлену іншою мовою. І якщо у мові перекладу бракує необхідних лексичних одиниць, саме перекладачі першими намагаються створити відповідний лексичний еквівалент у мові перекладу, коли вони натрапляють на лакуни.
Особливо часто такі ситуації виникають при технічному перекладі. Бувають випадки, коли той чи інший термін, який дуже широко вживається в одній мові, ще не зареєстровано в іншій. Лакуна рано чи пізно заповниться, але завжди виникає питання, як саме вона повинна заповнитися. Зараз науково-технічна термінологія створюється, як правило, організовано, за участю термінологічних комісій та інших установ, на які покладено таке завдання. Проте окремі перекладачі теж істотно впливають на створення нових термінів. Нові терміни при перекладі можуть або просто запозичуватись, або передаватися засобами рідної мови. Але незалежно від способу перекладу незареєстрованих термінів, цей переклад здійснюється з метою одержання їхніх формальних еквівалентів. Причому, таким еквівалентом може бути навіть довільне словосполучення типу конкурентоспроможна продукція [Скороходько 1963, с. 79 — 81].
Перекладачеві інколи доводиться самостійно створювати еквівалентні терміни рідною мовою, причому основна проблема, яку доводиться розв'язувати перекладачеві науково-технічної літератури, полягає саме у перекладі термінів, що веде до появи неологізмів, які становлять досить великий відсоток всієї лексики у перекладах [Скороходько 1963, с. 4]. Справа в тому, що перекладачі змушені винаходити засоби передачі відсутнього терміна для подальшої його стандартизації та закріплення у відповідних термінологічних словниках. А виходячи з того, ще будь-який словник претендує на істину в останній інстанції перекладач має своїм завданням враховувати не лише досвід найбільш розвинених мов світу, але й місцеві умови та традиції, пов'язані зі словниковим складом мови. Важливу роль відіграє також фонетична та граматична будова мови. Отже виникає інша проблема: якомога вдаліше поєднати національні традиції з позитивним світовим досвідом. Особливо це стосується мов, у яких національна термінологія перебуває на стадії формування, де саме переклади наукової літератури з інших мов служать одним із основних шляхів поповнення фахових терміносистем та їх стандартизації.
Інколи саме перекладачі звертають увагу на те, що той ч інший термін рідної мови не відповідає основним вимогам термінотворення, бо якраз перекладачі, як ніхто інший, мають можливість порівнювати термінологічні еквіваленти мови оригіналу та мови перекладу. Під невідповідністю того чи іншого терміна може розумітися його надмірна громіздкість, нездатність утворювати деривати тощо. Часом перекладачі просто заступають невдалий термін його іншомовним еквівалентом: це може відбуватися як узгоджено, так і стихійно.
Ще одна проблема, з якою стикається перекладач, - це проблема приналежності того чи іншого терміна до певної галузі; «У процесі науково-технічного перекладу певні труднощі виникають у зв'язку з поділом лексики на загальновживану, загальнонаукову та вузькофахову» [Кияк 1992, с. 143]. Таким чином, перед перекладачем стоїть завдання визначити, чи певний термін є загальнонауковим, чи його можна вживати лише у відповідній галузі.