5.Термінологічне планування як складова частина мовного планування

5.1. Термінологічна модернізація та стандартизація

Лексична модернізація та лексична стандартизація як основні аспекти планування корпусу мови включають в себе такі заходи, як, відповідно, термінологічна модернізація та термінологічна стандартизація. Ці заходи можна об'єднати в один комплекс заходів під назвою термінологічне планування, яке є одним з аспектів планування корпусу мови та грає далеко не останню роль у подоланні технічних комунікаційних бар'єрів. Воно, таким чином, включає в себе модернізацію та стандартизацію.

Отже, термінологічне планування — це організована та узгоджена робота з термінологічної модернізації та стандартизації, спрямована на формування відповідних понять та розвиток термінологій, які ще відсутні в мові-реципієнті. Термінологічне планування може здійснюватись як відповідальними установами, так і окремими особами, але, незалежно від цього, цей процес завжди має централізований характер.

У деяких країнах урядові установи також можуть втручатися в процес термінологічного планування з метою захисту національних ТС від іншомовного впливу. Характер термінологічного планування залежить і від статусу мови. Так, малі розвинені країни типу Данії та Норвегії не можуть розвивати терміносистеми абсолютно для всіх галузей через брак відповідних фондів та кадрів. Тому вони в деяких специфічних галузях застосовують іншу мову, частіше за все, англійську.

Термінологічна модернізація полягає у створенні нових термінів. Такі заходи необхідні як складова частина заходів, пов'язаних з плануванням статусу мови. Бо, як вже було сказано вище, галузеві терміносистеми не можуть бути присутніми в будь-якій мові апріорі. Технологічні знання не можуть розповсюджуватися в межах будь-якої мови при відсутності галузевих термінологій, що веде до дискримінації носіїв даної мови, які змушені вчити для цього іноземні мови, та, зрештою, до відставання даної країни. Особливо важливо це для технічного перекладу, який сприяє формуванню спільних лексичних шарів у різноманітних мовах світу [Журавлев 1982, с. 240]. Отже, термінологічна модернізація, яка є поодиноким випадком мовної модернізації, спрямована на реалізацію потенціалу мови в тій чи іншій галузі.

Термінологічна модернізація має місце в двох основних випадках: при перекладі суспільно-політичної або науково-технічної літератури з однієї мови на іншу (у випадку наявності лакун у мові перекладу) та при запровадженні відповідної мови у тій або іншій галузі науки чи техніки.

При цьому модернізація може мати дві тенденції — перелицювання відповідної терміносистеми мови-продуцента на манер мови-реципієнта [Іваницький, Кияк 1995, с. 3] (так звана псевдомодернізація) та побудова власних терміносистем з урахуванням фонетичних та граматичних особливостей мови-реципієнта (так звана справжня модернізація).

Випадки з псевдомодернізацією мають місце в умовах багатомовності або панівного статусу однієї мови відносно інших. Типовим прикладом псевдомодернізації є термінологічне планування у колишньому СРСР відносно мов народів СРСР (крім російської). Якщо у російській мові створювалися справжні національні терміносистеми з урахуванням тонкощів російської фонетики та граматики, то в усіх інших мовах під приводом побудови єдиного лексичного фонду національні терміносистеми майже не формувалися, натомість просто брався відповідний російський еквівалент, який або калькувався, або запроваджувався без будь-яких змін. Подібні явища спостерігаються в деяких країнах третього світу, де місцеві мови перебувають під сильним впливом мови колишньої метрополії. У таких випадках для висловлення тієї чи іншої думки (при відсутності необхідних еквівалентів рідної мови) береться відповідне слово або навіть словосполучення з мови колишніх колонізаторів.

Справжня термінологічна модернізація має місце тоді, коли є намагання пристосувати ту чи іншу мову до сучасних умов та запровадити її в усіх сферах суспільно-політичного життя та в усіх галузях науки. Побудова нових термінів може в таких випадках бути спрямована або на інтернаціоналізацію, або на пурифікацію. Проте, незалежно від тенденції, кінцева мета термінологічної модернізації є однаковою — можливість рідною мовою висловлювати будь-яку наукову думку. Термінологічна модернізація може проводитись як мовознавцями, так і фахівцями відповідної галузі, зацікавленими в наявності чітких позначень галузевих реалій [Михневич 1988, с. 49 — 50]. Тому завдання перекладу незареестрованих термінів та заміни невдалих варіантів співвідноситься з проблемою зовнішнього оформлення нових термінів.

Термінологічна стандартизація є другим, не менш важливим, аспектом термінологічного планування. Вона спрямована на вибір термінологічної норми та її затвердження як обов'язкового варіанта, а також на усунення двозначності у спілкуванні, гармонізацію терміносистем, їх інтернаціоналізацію та їх уніфікацію, щоб нові терміни були вмотивовані та зрозумілі всім галузевим фахівцям, а також для запобігання зайвим синонімам. «Якщо свідомо не займатися термінами — науковці кінець кінцем перестануть розуміти один одного» [Будагов 1974, с. 124]. Нарешті, головною метою стандартизації є, з одного боку, полегшення спілкування між фахівцями шляхом усунення двозначності та необов'язкової синонімії, а з іншого — полегшення діловодства тією чи іншою мовою в тій чи іншій галузі.

Стандартизація може торкатися як варіанта взагалі (затвердження того чи іншого варіанта як наддіалектної норми), так і деяких окремих аспектів того чи іншого варіанта (наприклад, термінологічна стандартизація).

Питання про стандартизацію науково-технічних термінів вперше поставив на початку 30-х років австрійський інженер Евґен Вюстер. Саме він вперше звернув увагу на необхідність розробки термінологічних стандартів та централізованого керівництва науково-технічною мовою. «Технік-інженер може цікавитись красою мови, багатством її відтінків. Але питаннями точності, зрозумілості, питаннями спрощення науково-технічного спілкування він цікавитись зобов'язаний» [Дрезен 1935, с. 3].

Зокрема Вюстер підкреслював, що стандартизація мови відбувається трьома шляхами — а) пропозицією щодо нових термінів (словотворчість); б) вибором між уже наявними синонімами та омонімами та в) реєстрацією і закріпленням наявного вжитку лексичних одиниць. Особливо важливим є завдання з усунення омонімії.

У науковій термінології поштовхи до стандартизації та інтернаціональної уніфікації спеціальних мов можуть здійснюватися найбільш ефективно. Можна визначити принцип стандартизації та уніфікації інтернаціональної термінології, який ґрунтується на кількох рівнях і торкається таких аспектів, як: а) поняття та система понять; б) дефініції, тобто описи понять за допомогою інших, вже відомих понять, переважно у вигляді слів та термінів; в) внутрішня форма термінів; г) зовнішня форма термінів.

Термінологічна стандартизація може включати не лише стандартизацію правопису того чи іншого терміна або простий вибір синонімів та затвердження одного з них як норми. При цьому виробляється сам механізм стандартизації, який може включати стандартизацію правил та процедури побудови терміносистем. Стандартизація в галузі термінології проходить, головним чином, через такі етапи: 1) регуляризація; 2) уніфікація; 3) власне стандартизація, або звуження правил. Торкається вона, в основному, таких аспектів мови, як вимова, написання, пунктуація, морфологія тощо [Задег 1985, с. 240-241].

Визначено два рівні термінологічної стандартизації: 1) стандартизація термінологічних принципів та методів термінографії (загальна стандартизація); 2) стандартизація окремо взятих терміносистем (систематична стандартизація), тобто розробка стандартизованих термінологій певної галузі. Систематична стандартизація, в свою чергу, включає в себе такі етапи: а) розмежування суміжних понять у межах однієї системи понять через встановлення та затвердження цих понять у дефініціях; б) встановлення системи понять через оцінку та вибір нособів термінотворення, що закріплюються за поняттям; в) оцінка та вибір елементів, які використовуються для побудови нових термінів.

Проте термінологічна стандартизація — це поняття в багатьох аспектах умовне. Тому що навіть після відповідних заходів зі стандартизації та уніфікації все-таки будуть існувати певні і пнонімічні паралелі. Абсолютна стандартизація неможлива через неможливість повного усунення термінологічних синонімів з активного вжитку.

Визначено два типи стандартизації термінології, а саме: і) стандартизація термінологічних принципів та методів для н'рмінологічної лексикографії; 2) підготовка стандартизованих и рмінологій, яка, в свою чергу, включає такі етапи: а) дослідження термінологічної системи конкретної галузі, тобто дослідження теперішнього використання термінології; б) надання форми термінологічній системі (системі понять та їх термінів), тобто свідоме утворення та модернізація термінології, а також узгодження термінології; в) рекомендації щодо узгодженої термінології (публікації термінологічного стандарту) та підтримка її застосування. Саме з метою стандартизації науково-технічної термінології при Міжнародній організації стандартів (ГЗО) було в 1947 році створено Комітет з технічної термінології ІЗО/ТС 37 «Термінологія (принципи та координація)», завданням якого с «стандартизація методів побудови термінів, формування термінологій та координація термінотворчої роботи». Термінологічна стандартизація зводиться до: а) стандартизації термінології на основі міжнародних термінологічних стандартів та б) стандартизації термінологічних принципів та методів.

Модернізацію та стандартизацію можна розглядати як два етапи термінологічного планування: спочатку йде процес заповнення лакун та побудови нових термінів, далі йде процес централізованого відбору найбільш вдалих варіантів та затвердження галузевих термінологічних стандартів. Кінцевою метою термінологічного планування є розробка систем однозначних термінів [Лотте 1961, с. 9].