4.3.1.1. Етимологічний принцип

Етимологічний принцип написання включає в себе два аспекти — збереження історичного написання та орфографічна трансплантація.

Стосовно інтернаціональних елементів етимологічний принцип написання полягає насамперед у збереженні оригінального написання як інтернаціональних елементів та неінтернаціо-нальних запозичень греко-латинського походження, так і запозичень з сучасних мов.

Особливо помітно це в мовах з латинською графічною основою, що поширені в межах європейського ареалу, де існує давня традиція зберігати оригінальне написання мови-проду-цента. Цей феномен носить назву орфографічна міжмовна інтерференція, або орфографічна трансплантація [Суперанская 1978, с. 25]. Вона дуже розповсюджена серед більшості латинописних народів світу, коли є намагання зберегти оригінальне написання чужомовних власних назв та деяких варваризмів. «Питання про те, як має читати надається навичкам читачів та правилами читання, як правило, не регулюється» [Реформатский 1960, с. 96].

У європейських мовах значний шар інтернаціональної лексики становлять слова грецького та латинського походження. Причому, якщо мови Східної Європи (слов'янські, фінно-угорські тощо) намагаються зберегти саме вимову при сильних відхиленнях від оригінального написання, мови Західної Європи (романські та частково германські), навпаки, тяжіють до збереження оригінального написання. Найкращим чином латинське написання збереглося в англійській та французькій мовах.

В англійській мові, в якій взагалі етимологічний принцип властивістю національної орфографії, такі намагання проявляються, наприклад, у словах грецького походження, які передаються з досить великою точністю за допомогою традиційної латинської транслітерації грецьких слів. Своє оригінальне написання зберігають також новітні запозичення з німецької, французької, італійської, іспанської та деяких інших мов. У німецькій мові правопис має трохи більше відхилень від оригінального написання. Французькі слова зберігають своє оригінальне написання частково, залежно від часу їх запозичення. Найчастіше оригінальне написання зберігається серед англіцизмів, і особливо в економічній термінології, яка перебуває під досить сильним впливом англійської мови.

Аналогічні орфографічні явища спостерігаються також у мовах Близького Сходу, які користуються арабською графікою (за винятком уйгурської), щодо єдиного в усіх мовах написання слів арабського та перського походження. Те ж саме можна сказати й про використання спільних ієрогліфів у китайській, японській та корейській мовах.

4.3.1.2. Фонетичний принцип

Фонетичний принцип написання є повною протилежністю етимологічному принципові. Полягає він у повному пристосуванні іншомовного слова до мови-реципієнта та ігноруванні його оригінального написання. Фонетичний принцип написання зустрічається при різниці в системах письма мови-продуцента та мови-реципієнта.

Особливого розповсюдження фонетичний принцип написання набув у східних мовах, де, по-перше (у більшості випадків) використовуються власні системи письма (які, до того ж, відрізняються своїм принципом побудови від латиниці), а, по-друге, в багатьох східних мовах кількість типів складів обмежена (особливо в мовах Східної Азії). Так, наприклад, інтернаціональні елементи сильно спотворюються в японській мові (див. розділ 1.3.2.1.1). У в'єтнамській мові через обмежену кількість складів інтернаціональні слова так само спотворюються.

В свою чергу, деякі японські слова, що стали інтернаціоналізмами, теж закріпилися в європейських мовах саме в своєму фонетичному написанні.

Проте фонетичний принцип написання іншомовних слів зустрічається і в деяких європейських мовах: італійській, португальській, білоруській, сербській. Проте, на відміну від східних мов з обмеженою кількістю складів, фонетичний принцип написання в європейських мовах полягає трохи в іншому аспекті, а саме — в ігноруванні написання та вимови відповідного запозиченого елемента в мові-продуценті та морфологічної структури запозиченого слова як у мові-продуценті, так і в мові-реципієнті.

Фонетичний принцип написання є великим благом для тих, хто не хоче вчити іноземні мови, з яких ці слова запозичуються. З іншого боку, етимологічний принцип ускладнює навчання письму та читанню, але полегшує оволодіння іншими мовами [Ріегтап 1991, с. 26].

Проте мови з чисто етимологічним або чисто фонетичним принципом написання інтернаціональних слів зустрічаються досить рідко. Причиною цього є та обставина, що жодна з розвинених мов не використовує алфавіт, який є ідеально фонографічним, тобто який з абсолютною точністю відображає всі наявні в тій чи іншій мові фонеми. Будь-яка орфографія зображує фонеми лише приблизно, умовно, з більшою чи меншою точністю. Ідеальний фонографічний алфавіт може бути створено лише для безписемної (молодописемної) мови [Суперанская 1978, с. 8]. Тому щодо розвинених мов з давніми писемними традиціями справедливіше було б говорити про фонетико-мор-фологічний принцип написання термінів. Він, безумовно, є найрозповсюдженішим способом графічного оформлення іншомовних термінів. Цей принцип не передбачає орфографічної трансплантації, але й він не є чисто фонетичним.