- •1. Термін та його властивості
- •1.1. Поняття терміна та терміносистеми
- •1.1.1. Шляхи виникнення термінів
- •1.1.2. Визначення терміна
- •1.1.3. Поняття терміносистеми
- •1.1.4. Деякі семантичні особливості терміна
- •1.1.5. Словотворчі типи термінів
- •1.2. Професіоналізми та номенклатурні найменування
- •1.2.1. Професіоналізми
- •1.2.2. Номенклатурні найменування
- •2. Головні соціолінгвістичні тенденції становлення національних терміносистем
- •2.1. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики
- •2.2. Мовна адаптація та мовне планування
- •2.3. Мовні інтерференції та принципи їх класифікації
- •2.3.1. Екстралінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.1.1. Психолінгвістичний принцип
- •2.3.1.1.1. Підсвідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.1.2. Свідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.2. Соціолінгвістичний принцип
- •2.3.1.2.1. Комунікативні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2. Еталонні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.1. Релігійні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.2. Культурно-політичні мовні інтерференції
- •2.3.2. Лінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.2.1. Вплив на замкнені мовні системи
- •2.3.2.1.1. Фонетичні мовні інтерференції
- •2.3.2.1.2. Граматичні мовні інтерференції
- •2.3.2.2. Вплив на незамкнені мовні системи
- •2.3.2.2.1. Графічні мовні інтерференції
- •2.3.2.2.1.1. Пристосування писемності до мови
- •2.3.2.2.1.2. Вплив писемності на мову
- •2.3.2.2.1.3. Соціолінґвістичні чинники розвитку писемності
- •2.3.2.2.2. Лексичні мовні інтерференції
- •3.Лексичне значення, внутрішня форма та мотивація термінологічних одиниць
- •3.1. Поняття лексичного значення
- •3.1.1. Концепції лексичного значення в сучасній лінгвістиці. Поняття значення терміна
- •3.1.2. Дефініції як можливий засіб опису лексичного значення
- •3.1.3. Значення і поняття
- •3.1.4. Значення і розуміння
- •3.1.5. Значення і зміст
- •3.2. Внутрішня форма термінологічних одиниць
- •3.2.1. Внутрішня форма та етимологія
- •3.2.2. Імпліцитні внутрішні форми
- •3.2.3. Експліцитні внутрішні форми
- •3.2.4. Залежність між внутрішньою формою та лексичним значенням
- •3.3. Вмотивованість як лінгвістична катеґорія
- •3.3.1. Типологія вмотивованості
- •3.3.1.1. Внутрішня форма, значення та вмотивованість
- •3.3.1.2. Види вмотивованості
- •3.3.2. Змістова вмотивованість
- •3.4. Мотиваційні аспекти номінації
- •3.4.1. Довільно чи вмотивовано?
- •3.4.2. До чи після утворення понять?
- •3.4.3. Екстралінгвістичні чинники номінації
- •4.Зовнішня форма термінологічних одиниць у світлі теорії про мовні інтерференції
- •4.1. Структурна класифікація зовнішньої форми термінологічних одиниць
- •4.2. Етимологічний аспект зовнішньої форми
- •4.2.1. Способи побудови нових термінів
- •4.2.1.1. Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови
- •4.2.1.2. Побудова термінів шляхом прямого запозичення
- •4.2.1.3. Інші способи побудови нових термінів
- •4.2.2. Шляхи термінологічних запозичень
- •4.2.2.1. Запозичення з класичних мов
- •4.2.2.2. Запозичення з сучасних європейських мов
- •4.2.2.3. Етимологічна паронімія
- •4.2.3.Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі
- •4.2.3.1. Мовні паралелі та проблема «фальшивих друзів перекладача»
- •4.2.3.2. Проблема визначення поняття інтернаціоналізму
- •4.2.3.3. Класифікація інтернаціоналізмів
- •4.2.3.4. Інтернацюналізми та ареальна лексика
- •4.2.3.5. Співвідношення інтернаціонального та національного
- •4.3. Графічний аспект зовнішньої форми
- •4.3.1. Принципи графічного оформлення нових термінів
- •4.3.1.1. Етимологічний принцип
- •4.3.1.2. Фонетичний принцип
- •4.3.2. Орфографічна міжмовна інтерференція
- •5.Термінологічне планування як складова частина мовного планування
- •5.1. Термінологічна модернізація та стандартизація
- •5.2. Механізм термінологічного планування
- •5.3. З історії термінологічного планування
- •5.3.1. Термінологічне планування в розвинених країнах
- •5.3.2. Термінологічне планування в країнах третього світу
- •5.3.3. Термінологічне планування в колишньому радянському союзі
- •5.3.4. Термінологічне планування в україні
- •5.4. Методичні рекомендації до побудови та стандартизації нових термінів
- •5.5. Методичні рекомендації щодо термінологічного планування в україні
- •5.6. Принципи укладання багатомовних тлумачних словників економічних термінів та побудови української фахової термінології
- •5.7. До питання про відтворення українських слів латинкою та концепцію української латинки
- •Література
4.3. Графічний аспект зовнішньої форми
Графічний аспект зовнішньої форми термінів полягає в зовнішньому графічному оформленні цих термінів, тобто в принципі їх написання. Принцип написання та правопису термінів залежить, в свою чергу, від таких чинників, як принцип та характер системи письма, якою користується та чи інша мова, фонетичних та граматичних особливостей мови тощо. Не останню роль тут відіграють певні традиції, пов'язані як з тією чи іншою системою письма, так і з конкретною мовою.
Як підкреслювалося вище, літературні мови підпорядковуються писемності, яку вони використовують [Соїнтаз 19892, с. 184— 185]. Це, в свою чергу, відбивається на зовнішній формі лексичних одиниць, у тому числі й термінів, а саме — на їх графічному оформленні. Залежно від писемних традицій тієї чи іншої мови написання науково-технічних термінів набуває певних специфічних ознак, пов'язаних зі специфічними ознаками відповідної системи письма.
З іншого боку, на графічне оформлення будь-якого терміна можуть впливати деякі лінгвістичні та екстралінгвістичні фактори. Серед лінгвістичних чинників можна назвати особливості фонетичного та силабічного складу мови (набір фонем, можливі типи складу, фонетична дистрибуція), її граматичну (зокрема морфологічну) структуру. Екстралінгвістичними чинниками, які впливають на зовнішнє оформлення, можуть виступати певні праворисні традиції відповідної мови. Такі традиції можуть полягати в принципі правопису (етимологічний, морфологічний, фонетичний), у намаганні зберегти оригінальне написання або, навпаки, переписати лексичну одиницю іншомовного походження за правилами правопису рідної мови.
Якщо виходити з факту, що писемність, на відміну від інших аспектів мови, є більш рухомою, здатною до змін системою [Ріегтап 1991, с. 261], то можна дійти висновку, що орфографічні правила регулюються та змінюються набагато легше, ніж словниковий склад мови, не кажучи вже про замкнені системи, особливо граматику.
4.3.1. Принципи графічного оформлення нових термінів
Насамперед графічне оформлення стосується інтернаціональних елементів, які засвоюються тією чи іншою мовою. Бо терміни, що складаються з елементів рідної мови, природним чином однозначно підпорядковуються правилам правопису рідної мови. Інша річ — засвоєні іншомовні елементи, для котрих досить часто робляться різні винятки. Тому залежно від графічного оформлення іншомовних (інтернаціональних) термінів їх можна розділити на такі категорії:
Іншомовні терміни, що повністю підпорядкувалися правилам національної орфографії.
Іншомовні терміни, що частково підпорядкувалися правилам національної орфографії.
Іншомовні терміни, що не підпорядкувалися правилам національної орфографії та повністю зберегли своє оригінальне написання, визначено такі типи термінів, що є абсолютними інтернаціоналізмами: однакові терміни, які по-різному пишуться та вимовляються в різних мовах та країнах.
Біологічні та медичні (а інколи й юридичні) латинізовані терміни, які пишуться в усіх мовах та країнах однаково, але вимовляються по-різному, залежно від тієї чи іншої традиції вимови латинських слів;
Терміни з новітніх мов, які пишуться абсолютно однаково та вимовляються майже однаково в усіх мовах, тобто це найсучасніші типи запозичень з різних національних мов, частіше за все, у вигляді словосполучень та фраз.
За словами Соїнтаза, письмо — це не просто видиме мовлення, а, радше, спосіб усного спілкування. «Без писемності сучасне суспільство не може функціонувати». До того ж, писемна мова та стандартна мова — це не одне й те ж саме, тим більше, що писемність не здійснює, або навіть не стимулює модернізацію, коротше кажучи, складні форми суспільної організації вимагають побудови писемності та писемної мови [Соїнтаз 1989, с. 12].
Графічне оформлення запозичень та інтернаціональних елементів підпорядковується певним правописним традиціям відповідної мови. Якщо мова, в силу своєї недорозвиненості, таких традицій не має, ці традиції формуються поступово, в процесі засвоєння цією мовою іншомовних елементів. Так, велика кількість запозичень, що ринули в російську мову в пет-ровську епоху, сприяла виробленню правил їх російського написання, причому, тут враховувалися як вимова, так і написання запозиченого слова, що було пов'язано з вимогою Гарантії відновлення оригінального написання того чи іншого запозичення. Але вимова чи написання, як стверджувала Суперанська, можуть бути відображені у транскрипції лише до певної межі, бо будь-яка транскрипція умовна, тому при виборі перевага надається лише чому-небудь одному: або вимові, або написанню [Суперанская 1978, с. 13—14].