- •1. Термін та його властивості
- •1.1. Поняття терміна та терміносистеми
- •1.1.1. Шляхи виникнення термінів
- •1.1.2. Визначення терміна
- •1.1.3. Поняття терміносистеми
- •1.1.4. Деякі семантичні особливості терміна
- •1.1.5. Словотворчі типи термінів
- •1.2. Професіоналізми та номенклатурні найменування
- •1.2.1. Професіоналізми
- •1.2.2. Номенклатурні найменування
- •2. Головні соціолінгвістичні тенденції становлення національних терміносистем
- •2.1. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики
- •2.2. Мовна адаптація та мовне планування
- •2.3. Мовні інтерференції та принципи їх класифікації
- •2.3.1. Екстралінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.1.1. Психолінгвістичний принцип
- •2.3.1.1.1. Підсвідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.1.2. Свідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.2. Соціолінгвістичний принцип
- •2.3.1.2.1. Комунікативні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2. Еталонні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.1. Релігійні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.2. Культурно-політичні мовні інтерференції
- •2.3.2. Лінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.2.1. Вплив на замкнені мовні системи
- •2.3.2.1.1. Фонетичні мовні інтерференції
- •2.3.2.1.2. Граматичні мовні інтерференції
- •2.3.2.2. Вплив на незамкнені мовні системи
- •2.3.2.2.1. Графічні мовні інтерференції
- •2.3.2.2.1.1. Пристосування писемності до мови
- •2.3.2.2.1.2. Вплив писемності на мову
- •2.3.2.2.1.3. Соціолінґвістичні чинники розвитку писемності
- •2.3.2.2.2. Лексичні мовні інтерференції
- •3.Лексичне значення, внутрішня форма та мотивація термінологічних одиниць
- •3.1. Поняття лексичного значення
- •3.1.1. Концепції лексичного значення в сучасній лінгвістиці. Поняття значення терміна
- •3.1.2. Дефініції як можливий засіб опису лексичного значення
- •3.1.3. Значення і поняття
- •3.1.4. Значення і розуміння
- •3.1.5. Значення і зміст
- •3.2. Внутрішня форма термінологічних одиниць
- •3.2.1. Внутрішня форма та етимологія
- •3.2.2. Імпліцитні внутрішні форми
- •3.2.3. Експліцитні внутрішні форми
- •3.2.4. Залежність між внутрішньою формою та лексичним значенням
- •3.3. Вмотивованість як лінгвістична катеґорія
- •3.3.1. Типологія вмотивованості
- •3.3.1.1. Внутрішня форма, значення та вмотивованість
- •3.3.1.2. Види вмотивованості
- •3.3.2. Змістова вмотивованість
- •3.4. Мотиваційні аспекти номінації
- •3.4.1. Довільно чи вмотивовано?
- •3.4.2. До чи після утворення понять?
- •3.4.3. Екстралінгвістичні чинники номінації
- •4.Зовнішня форма термінологічних одиниць у світлі теорії про мовні інтерференції
- •4.1. Структурна класифікація зовнішньої форми термінологічних одиниць
- •4.2. Етимологічний аспект зовнішньої форми
- •4.2.1. Способи побудови нових термінів
- •4.2.1.1. Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови
- •4.2.1.2. Побудова термінів шляхом прямого запозичення
- •4.2.1.3. Інші способи побудови нових термінів
- •4.2.2. Шляхи термінологічних запозичень
- •4.2.2.1. Запозичення з класичних мов
- •4.2.2.2. Запозичення з сучасних європейських мов
- •4.2.2.3. Етимологічна паронімія
- •4.2.3.Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі
- •4.2.3.1. Мовні паралелі та проблема «фальшивих друзів перекладача»
- •4.2.3.2. Проблема визначення поняття інтернаціоналізму
- •4.2.3.3. Класифікація інтернаціоналізмів
- •4.2.3.4. Інтернацюналізми та ареальна лексика
- •4.2.3.5. Співвідношення інтернаціонального та національного
- •4.3. Графічний аспект зовнішньої форми
- •4.3.1. Принципи графічного оформлення нових термінів
- •4.3.1.1. Етимологічний принцип
- •4.3.1.2. Фонетичний принцип
- •4.3.2. Орфографічна міжмовна інтерференція
- •5.Термінологічне планування як складова частина мовного планування
- •5.1. Термінологічна модернізація та стандартизація
- •5.2. Механізм термінологічного планування
- •5.3. З історії термінологічного планування
- •5.3.1. Термінологічне планування в розвинених країнах
- •5.3.2. Термінологічне планування в країнах третього світу
- •5.3.3. Термінологічне планування в колишньому радянському союзі
- •5.3.4. Термінологічне планування в україні
- •5.4. Методичні рекомендації до побудови та стандартизації нових термінів
- •5.5. Методичні рекомендації щодо термінологічного планування в україні
- •5.6. Принципи укладання багатомовних тлумачних словників економічних термінів та побудови української фахової термінології
- •5.7. До питання про відтворення українських слів латинкою та концепцію української латинки
- •Література
4.2.1.3. Інші способи побудови нових термінів
Специфічним способом утворення нових термінів є побудова вигаданих штучних слів без чіткої етимології та вмотивованості. У європейських мовах таких слів досить газ, нейлон, кондак тощо. Проте абсолютно штучними та невмотивованими їх теж не можна назвати. У більшості випадків це були або гібридні слова, або мало місце штучне перелицівання наявних слів живої мови [Будагов 1953].
Проте в деяких мовах спосіб термінотворення за рахунок винаходу штучних слів був у певний період досить продуктивним. Свого часу Е. П. Свадост писав: «Що стримує людей нашої епохи від вигадування цілком нових слів — нових за коренем — для нових понять?» [Свадост 1968, с. 207]. Найбільшого розповсюдження цей спосіб набув у естонській мові завдяки діяльності І. Аавіка та в івриті завдяки діяльності Еліезера Бен-Єгуди. Зокрема, Свадост наводить приклад подолання, за словами науковця, «комплексу зумовленості» в естонській мові. Так, І. Аавік у міжвоєнний період запровадив у літературну естонську мову кілька десятків штучних, створених ним коренів, заповнюючи таким чином лакуни в лексиці естонської мови. Так, наприклад, для слова «кріль» в естонській мові вживалося невдале сполучення, тобто «домашній заєць», або російське запозичення [Свадост 1968, с. 210; Таиіі 1968, с. 69]. Бен-Єгуда пропонував, виходячи зі специфіки будови давньоєврейських коренів, конструювати нові корені з невикористаних сполучень приголосних, хоча від цього способу йому незабаром довелося відмовитись [Подольский 1985, с. 7]. Бен-Єгуда сам вигадав сотні нових єврейських слів, які він вживав у своїх Газетах; були також і інші досить продуктивні словотворці з його оточення, включаючи його старшого сина. Винахід нових слів став чимось схожим на національний спорт і практикувався письменниками у сучасній єврейській літературі як у Палестині, так і в західній діаспорі.
Проте Р. А. Будаґов стверджував, що вигаданих довільних неологізмів, як правило, не буває в жодній з індоєвропейських мов. Вигаданих слів «нараховуються буквально одиниці, тому вони й не можуть змінити загального становища... Якщо ж прийняти до уваги те, що довільність навіть і цих трьох-чотирьох слів може бути взято під сумнів.., то вийде, що вигаданих слів в дійсності майже і зовсім не існує». Спроби штучної побудови таких слів у естонській мові, за словами Р. А. Будаґова, «не могли не закінчитися повною невдачею», бо термін обов'язково.повинен бути вмотивованим [Будагов 1953, с. 57 — 59]. Е. П. Свадост, навпаки, вважає такий спосіб досить вдалим [Свадост 1968, с. 210].
4.2.2. Шляхи термінологічних запозичень
Як вже стверджувалося у попередніх розділах, запозичення є одним зі способів термінотворення. Проте запозичення не є однорідними за своєю природою. Запозичені слова можуть розрізнятися не лише тим, носить те чи інше запозичення інтернаціональний характер, чи воно є національним. Важливим чинником є також шлях запозичення. Залежно під нього запозичення бувають прямі (здійснюються безпосередньо з мови-продуцента) та непрямі (через посередництво третіх мов). Можна також розрізняти запозичення з класичних мов та запозичення з сучасних мов.
Шлях запозичення — один із факторів, що визначає етимологічний аспект побудови нових термінів. Джерело запозичення залежить насамперед від традицій та моди на ту чи іншу мову залежно від епохи тощо.