3.1.3. Значення і поняття

Запропонована вище класифікація концепцій значення в деякому відношенні умовна — багато лінгвістів торкаються інколи й інших теорій, та їх погляди не визначаються тільки в рамках умовної підгрупи. Будь-яка концепція значення торкається низки інших важливих мовних категорій, зокрема «зміст», «розуміння», «поняття».

Особливо гострі суперечки ведуться навколо проблеми співвідношення між значенням і поняттям. У цьому питанні ми не є прибічниками безумовного розмежування цих категорій, тобто віднесення значення тільки до проблем мовознавства, а поняття — до логіки. Скоріше, навпаки: ми підкреслюємо їх постійний і безпосередній зв'язок, взаємозбагачення, взаємопроникнення, що є однією з умов розвитку і збагачення знань про об'єктивну дійсність, оскільки, за словами Л. В. Уварова, «поняття» також є образами, відбитками об'єктивної реальності [Уваров 1967, с. 86]. П. В. Чесноков справедливо підкреслював, що логічні та семантичні форми «існують в нерозривній єдності, як дві сторони єдиного процесу організації думки, що відбувається в одній сфері мовного мислення. Логічні форми як універсальні способи побудови думки, як спільні структури одиниць мислення завжди реалізуються в більш часткових, національних за природою структурах думки, пов'язаних з особливостями Граматичної будови конкретних мов,— у семантичних формах мислення» [Чесноков 1984, с. 4].

Якщо спробувати виділити головні напрями в лінгвістичних роботах відносно взаємовідносин цих двох категорій, то можна синтезувати такі погляди:

Значення і поняття є об'єктами різних наук [Фо-мина 1983, с. 22].

Значення є ідентичним поняттю (див. класифікацію теорій значення).

Значення за обсягом більше, ніж поняття, оскільки включає конотативні, оціночні, суб'єктивні та інші складові [Аллендорф 1977, с. 21 — 22; Арнольд 1973, с. 102-116; Кличков 1961, с. 100-121; Попова, Стернин 1984, с. 27].

Значення складає частину поняття, притому найсуттєвішу; значення є «спрощеним поняттям» [Солн-цев 1971, с. 107].

З лінгвістичної точки зору можна погодитися з тим, що мовне значення є вихідним базисом створення поняття, тобто його частиною, що прямує до рівноправ'я, але не досягає цієї стадії, оскільки всі поняття, у тому числі й наукові, еволюціонують, постійно розвиваються та вдосконалюються. Різниця між значенням і поняттям лексичної одиниці відіграє істотну роль в лексикографії, зокрема при побудові тлумачних та енциклопедичних словників. Значення, на наш погляд, не слід розуміти як щось раз і назавжди заздалегідь чітко задане, окреслене, обмежене. Тому, доповнюючи й уточнюючи наведене вище наше розуміння лексичного значення відмітимо, що функціонуючи в мові й формуючи ядро поняття значення є відносно гнучкішим інструментом пізнання і відображення дійсності, одночасно в процесі своєї еволюці впливаючи на різні мовленнєві вживання лексичної одиниц збагачуючи нерідко при цьому інтенсіонал поняття й уточнюючи внутрішню форму відповідного слова.

3.1.4. Значення і розуміння

Як підкреслював В. Гартунґ, «значення безумовно, комплексне поняття, тому можна з упевненістю ска зати, що воно складається з компонентів» [Гартунг с. 45]. І. С. Улуханов під значенням слова також розуміє комплексну одиницю, в котрій можна виділити семантичні елементи, що перебувають у певних змістових відносинах [Улуханов 1977, с.7-18].

Розуміння=екстралінгвістичне явище (І. Р.Гальперин, Г. П. Мельников, Н. А. Слюсарева, А. А. Уфімцева та ін.).

Розуміння=сукупність психологічних фактів (Л. С. Виготський, Ф. Полак та ін.).

Розуміння=значення (О. М. Галкіна-Федорук, Г. С. Кличков, Е. Курилович та ін.).

Розуміння=спосіб побудови імені (Г. Фреґе, А. Черч, Р. Карпан та ін.).

Враховуючи вказані концепції змісту і преломлюючи їх крізь призму практичних цілей нашого дослідження, ми намагалися виробити свій погляд, не стверджуючи про його безпомилковість чи безпідставність інших теорій розуміння. Як і у випадку з концепціями значення, різні тлумачення змісту виникають через його багатоплановість, той чи інший підхід може знайти своє підтвердження залежно від методу й цілей дослідження.

Визначаючи «розуміння», ми виходимо з того, що воно не є ані поняттям, ані уявленням, ані чисто психологічним явищем, ані сумою семантичних диференційних ознак. Найбільш доцільно «розумінням» вважати не весь комплекс ознак предмета, а лише одну окремо взяту семантичну диференційну ознаку, котру Ю. Д. Апресян називає «змістовим атомом» [Апресян 1981]. Розуміння, яке так порівняно легко можна виявити в мовленні, важко піддається вичлененню з лексичного значення без відповідної експлікації останнього. Все це відбувається тому, що значення в кінцевому разі співвідноситься з денотатом і «в прямому зв'язку з розумінням як з категорією змістовності перебуває» [Апресян 1968, с. 114]. Тому при спробі виявити, приклад, регулярні розуміння термінів «рахувальник» чи «контрольний кабель» ми змушені звернутися до їх авто дефініцій, де виявляються основні характеристики. Розуміння категорія імен. Так, регулярними розуміннями терміна «контрольний кабель» є «допоміжний кабель», «кабель для контролю», «кабель, через посередність котрого відбувається захист і зв’язок». У внутрішній же формі актуалізується лише розуміння «кабель для контролю».