
- •1. Термін та його властивості
- •1.1. Поняття терміна та терміносистеми
- •1.1.1. Шляхи виникнення термінів
- •1.1.2. Визначення терміна
- •1.1.3. Поняття терміносистеми
- •1.1.4. Деякі семантичні особливості терміна
- •1.1.5. Словотворчі типи термінів
- •1.2. Професіоналізми та номенклатурні найменування
- •1.2.1. Професіоналізми
- •1.2.2. Номенклатурні найменування
- •2. Головні соціолінгвістичні тенденції становлення національних терміносистем
- •2.1. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики
- •2.2. Мовна адаптація та мовне планування
- •2.3. Мовні інтерференції та принципи їх класифікації
- •2.3.1. Екстралінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.1.1. Психолінгвістичний принцип
- •2.3.1.1.1. Підсвідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.1.2. Свідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.2. Соціолінгвістичний принцип
- •2.3.1.2.1. Комунікативні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2. Еталонні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.1. Релігійні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.2. Культурно-політичні мовні інтерференції
- •2.3.2. Лінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.2.1. Вплив на замкнені мовні системи
- •2.3.2.1.1. Фонетичні мовні інтерференції
- •2.3.2.1.2. Граматичні мовні інтерференції
- •2.3.2.2. Вплив на незамкнені мовні системи
- •2.3.2.2.1. Графічні мовні інтерференції
- •2.3.2.2.1.1. Пристосування писемності до мови
- •2.3.2.2.1.2. Вплив писемності на мову
- •2.3.2.2.1.3. Соціолінґвістичні чинники розвитку писемності
- •2.3.2.2.2. Лексичні мовні інтерференції
- •3.Лексичне значення, внутрішня форма та мотивація термінологічних одиниць
- •3.1. Поняття лексичного значення
- •3.1.1. Концепції лексичного значення в сучасній лінгвістиці. Поняття значення терміна
- •3.1.2. Дефініції як можливий засіб опису лексичного значення
- •3.1.3. Значення і поняття
- •3.1.4. Значення і розуміння
- •3.1.5. Значення і зміст
- •3.2. Внутрішня форма термінологічних одиниць
- •3.2.1. Внутрішня форма та етимологія
- •3.2.2. Імпліцитні внутрішні форми
- •3.2.3. Експліцитні внутрішні форми
- •3.2.4. Залежність між внутрішньою формою та лексичним значенням
- •3.3. Вмотивованість як лінгвістична катеґорія
- •3.3.1. Типологія вмотивованості
- •3.3.1.1. Внутрішня форма, значення та вмотивованість
- •3.3.1.2. Види вмотивованості
- •3.3.2. Змістова вмотивованість
- •3.4. Мотиваційні аспекти номінації
- •3.4.1. Довільно чи вмотивовано?
- •3.4.2. До чи після утворення понять?
- •3.4.3. Екстралінгвістичні чинники номінації
- •4.Зовнішня форма термінологічних одиниць у світлі теорії про мовні інтерференції
- •4.1. Структурна класифікація зовнішньої форми термінологічних одиниць
- •4.2. Етимологічний аспект зовнішньої форми
- •4.2.1. Способи побудови нових термінів
- •4.2.1.1. Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови
- •4.2.1.2. Побудова термінів шляхом прямого запозичення
- •4.2.1.3. Інші способи побудови нових термінів
- •4.2.2. Шляхи термінологічних запозичень
- •4.2.2.1. Запозичення з класичних мов
- •4.2.2.2. Запозичення з сучасних європейських мов
- •4.2.2.3. Етимологічна паронімія
- •4.2.3.Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі
- •4.2.3.1. Мовні паралелі та проблема «фальшивих друзів перекладача»
- •4.2.3.2. Проблема визначення поняття інтернаціоналізму
- •4.2.3.3. Класифікація інтернаціоналізмів
- •4.2.3.4. Інтернацюналізми та ареальна лексика
- •4.2.3.5. Співвідношення інтернаціонального та національного
- •4.3. Графічний аспект зовнішньої форми
- •4.3.1. Принципи графічного оформлення нових термінів
- •4.3.1.1. Етимологічний принцип
- •4.3.1.2. Фонетичний принцип
- •4.3.2. Орфографічна міжмовна інтерференція
- •5.Термінологічне планування як складова частина мовного планування
- •5.1. Термінологічна модернізація та стандартизація
- •5.2. Механізм термінологічного планування
- •5.3. З історії термінологічного планування
- •5.3.1. Термінологічне планування в розвинених країнах
- •5.3.2. Термінологічне планування в країнах третього світу
- •5.3.3. Термінологічне планування в колишньому радянському союзі
- •5.3.4. Термінологічне планування в україні
- •5.4. Методичні рекомендації до побудови та стандартизації нових термінів
- •5.5. Методичні рекомендації щодо термінологічного планування в україні
- •5.6. Принципи укладання багатомовних тлумачних словників економічних термінів та побудови української фахової термінології
- •5.7. До питання про відтворення українських слів латинкою та концепцію української латинки
- •Література
3.1.3. Значення і поняття
Запропонована вище класифікація концепцій значення в деякому відношенні умовна — багато лінгвістів торкаються інколи й інших теорій, та їх погляди не визначаються тільки в рамках умовної підгрупи. Будь-яка концепція значення торкається низки інших важливих мовних категорій, зокрема «зміст», «розуміння», «поняття».
Особливо гострі суперечки ведуться навколо проблеми співвідношення між значенням і поняттям. У цьому питанні ми не є прибічниками безумовного розмежування цих категорій, тобто віднесення значення тільки до проблем мовознавства, а поняття — до логіки. Скоріше, навпаки: ми підкреслюємо їх постійний і безпосередній зв'язок, взаємозбагачення, взаємопроникнення, що є однією з умов розвитку і збагачення знань про об'єктивну дійсність, оскільки, за словами Л. В. Уварова, «поняття» також є образами, відбитками об'єктивної реальності [Уваров 1967, с. 86]. П. В. Чесноков справедливо підкреслював, що логічні та семантичні форми «існують в нерозривній єдності, як дві сторони єдиного процесу організації думки, що відбувається в одній сфері мовного мислення. Логічні форми як універсальні способи побудови думки, як спільні структури одиниць мислення завжди реалізуються в більш часткових, національних за природою структурах думки, пов'язаних з особливостями Граматичної будови конкретних мов,— у семантичних формах мислення» [Чесноков 1984, с. 4].
Якщо спробувати виділити головні напрями в лінгвістичних роботах відносно взаємовідносин цих двох категорій, то можна синтезувати такі погляди:
Значення і поняття є об'єктами різних наук [Фо-мина 1983, с. 22].
Значення є ідентичним поняттю (див. класифікацію теорій значення).
Значення за обсягом більше, ніж поняття, оскільки включає конотативні, оціночні, суб'єктивні та інші складові [Аллендорф 1977, с. 21 — 22; Арнольд 1973, с. 102-116; Кличков 1961, с. 100-121; Попова, Стернин 1984, с. 27].
Значення складає частину поняття, притому найсуттєвішу; значення є «спрощеним поняттям» [Солн-цев 1971, с. 107].
З лінгвістичної точки зору можна погодитися з тим, що мовне значення є вихідним базисом створення поняття, тобто його частиною, що прямує до рівноправ'я, але не досягає цієї стадії, оскільки всі поняття, у тому числі й наукові, еволюціонують, постійно розвиваються та вдосконалюються. Різниця між значенням і поняттям лексичної одиниці відіграє істотну роль в лексикографії, зокрема при побудові тлумачних та енциклопедичних словників. Значення, на наш погляд, не слід розуміти як щось раз і назавжди заздалегідь чітко задане, окреслене, обмежене. Тому, доповнюючи й уточнюючи наведене вище наше розуміння лексичного значення відмітимо, що функціонуючи в мові й формуючи ядро поняття значення є відносно гнучкішим інструментом пізнання і відображення дійсності, одночасно в процесі своєї еволюці впливаючи на різні мовленнєві вживання лексичної одиниц збагачуючи нерідко при цьому інтенсіонал поняття й уточнюючи внутрішню форму відповідного слова.
3.1.4. Значення і розуміння
Як підкреслював В. Гартунґ, «значення безумовно, комплексне поняття, тому можна з упевненістю ска зати, що воно складається з компонентів» [Гартунг с. 45]. І. С. Улуханов під значенням слова також розуміє комплексну одиницю, в котрій можна виділити семантичні елементи, що перебувають у певних змістових відносинах [Улуханов 1977, с.7-18].
Розуміння=екстралінгвістичне явище (І. Р.Гальперин, Г. П. Мельников, Н. А. Слюсарева, А. А. Уфімцева та ін.).
Розуміння=сукупність психологічних фактів (Л. С. Виготський, Ф. Полак та ін.).
Розуміння=значення (О. М. Галкіна-Федорук, Г. С. Кличков, Е. Курилович та ін.).
Розуміння=спосіб побудови імені (Г. Фреґе, А. Черч, Р. Карпан та ін.).
Враховуючи вказані концепції змісту і преломлюючи їх крізь призму практичних цілей нашого дослідження, ми намагалися виробити свій погляд, не стверджуючи про його безпомилковість чи безпідставність інших теорій розуміння. Як і у випадку з концепціями значення, різні тлумачення змісту виникають через його багатоплановість, той чи інший підхід може знайти своє підтвердження залежно від методу й цілей дослідження.
Визначаючи «розуміння», ми виходимо з того, що воно не є ані поняттям, ані уявленням, ані чисто психологічним явищем, ані сумою семантичних диференційних ознак. Найбільш доцільно «розумінням» вважати не весь комплекс ознак предмета, а лише одну окремо взяту семантичну диференційну ознаку, котру Ю. Д. Апресян називає «змістовим атомом» [Апресян 1981]. Розуміння, яке так порівняно легко можна виявити в мовленні, важко піддається вичлененню з лексичного значення без відповідної експлікації останнього. Все це відбувається тому, що значення в кінцевому разі співвідноситься з денотатом і «в прямому зв'язку з розумінням як з категорією змістовності перебуває» [Апресян 1968, с. 114]. Тому при спробі виявити, приклад, регулярні розуміння термінів «рахувальник» чи «контрольний кабель» ми змушені звернутися до їх авто дефініцій, де виявляються основні характеристики. Розуміння категорія імен. Так, регулярними розуміннями терміна «контрольний кабель» є «допоміжний кабель», «кабель для контролю», «кабель, через посередність котрого відбувається захист і зв’язок». У внутрішній же формі актуалізується лише розуміння «кабель для контролю».