3.1.2. Дефініції як можливий засіб опису лексичного значення

Розглядаючи проблему значення, не можна не торкнутися питання про можливості його опису чи тлумачення. Деякі лінгвісти заперечують доцільність як укладання, так і дослідження дефініцій у функції значення слів [Головин 1979, с. 15; Правдин 1983]. Але в такому випадку заперечується можливість наукового опису значення взагалі, обмежуються можливості семантичного аналізу слова в лінґвістиці, в той час як дефініція все ж може з необхідним ступенем достовірності відобразити головні інформаційні характеристики предмета тобто однозначно вказати на нього, визначати його місце с ред інших предметів, виділити системні особливості і т. п. Від дефініції вимагається лише лінгвістичний опис значення -і не більше, до того ж ці показники виявляються достатнім] для багатьох досліджень. Дефініційнии опис і дефініційниі аналіз значень лексичних одиниць природної мови — необхід на основа словника значень, котра базується на мовній реальності, а не на всьому змісті поняття. Більшість лінгвістів такоз виходить із того, що будь-який опис чи пояснення значення слова — це спроба вивести його дефініції [Апресян 1963, с. 6 Билан, Боркун, Пиотровский 1977, с. 55; Бирвиш 1981, с. 175 Киселевский 1979; Рей, Делесаль 1983, с. 239; Уфимцева 1984, с. 134-140].

Значення не слід розуміти як завжди щось заздалегідь чітко завдане та окреслене, обмежене: тут так само має місці своєрідна мовна антиномія, що має прояв у відносній невизначеності всього обсягу значення, у аморфності його компонентів, у складності побудови їхньої ієрархічної структури тощо, в той же час, в актуалізації віртуального (можливого) значенн в контексті, котра усуває цю відносну невизначеність, «підказує» семантичні компоненти цього лексичного значення.

Ю. С. Степанов пише: «Значення слова відображає спільне і водночас істотні ознаки предмета, пізнані в суспільній практиці людей. Значення слова може бути розгорнуте в реченн чи в цілісну сукупність речень» [Степанов 1985, с. 11]. Сам тлумачний словник ставить за мету об'єктивувати значенн слова і зафіксувати його у вигляді дефініції. Сутність цієї операції полягає в тому, що значення слів чи словосполучень, щ визначаються, характеризуються за допомогою слів, значенн котрих вважається відомим. Ми не торкаємося тут методик правильної побудови дефініцій слів, оскільки це не є метої нашого дослідження, а для практичних потреб експеримент вживаємо дефініції відомих словників, укладених авторитетними колективами і які є певними інформантами про значення і семантичну структуру слів. На наш погляд, у тлумачному чи термінологічному словниках фіксується сукупність ознак предмета, необхідна й достатня для його виокремлення серед інших предметів, інші ж ознаки належать до галузі енциклопедичних даних про предмет і не повинні наводитись у таки словниках. Тому ми приєднуємося до тези про те, що «мінімальна дефініція значення будь-якої одиниці — це перелік семантичних компонентів, необхідних і достатніх для відмежування (в парадигматичному плані) даного значення від значен усіх інших одиниць мови» [Бенедикс 1983, с. 76].