2.3.2.2.1.3. Соціолінґвістичні чинники розвитку писемності

Писемність не може не спиратися на суспільні умови, під впливом яких вона виникала та розвивалася. У народів, які тяжіли в культурному, релігійному, політичному відношенні один до одного, склалися зони з писемністю, що уґрунтується на певних засадах [Суперанская 1978, с. 5]. Це так звані писемні ареали. Ці ареали в своїй переважній більшості сформувалися в епоху середньовіччя, коли національна приналежність автоматично означала релігійну, а основою для побудови писемності була писемність відповідної сакральної мови, тож і писемні ареали виникали на основі певної релігії. З розвитком капіталістичних відносин та послабленням впливу церкви послабився й вплив сакральних мов, натомість зріс вплив мов міжнародного спілкування. Одночасно спостерігалось зростання національної ідеї, а також активізація ринкових відносин. Не останню роль відігравала при цьому політична орієнтація на певні країни та мови. Через це багато неєвропейських народів перейшло з арабської чи будь-якої іншої графіки на латинку. Для безписемних мов в усіх частинах світу писемність створюється зараз переважно на основі латиниці. «Латинський алфавіт...спочатку був притаманний західноєвропейському культурно-історичному ареалові... Зараз латинка пішла далеко на схід» [Журавлев 1982, с. 132]. Типовим прикладом переходу з одного писемного ареалу до іншого є Румунія. У феодальну епоху для румунської мови використовувалась кирилиця, запозичена разом із православ'ям. У середині XIX століття румуни перейшли на латинку, орієнтуючись на Західну Європу, головним чином, на споріднені романські народи. Турки та індонезійці перейшли на латинку з арабської також керуючись саме цими двома останніми принципами, до того ж, арабська графіка, можна припустити, не витримала конкуренції з латинкою, яка виявилась технічно досконалішою. Крім того, це була писемність, запозичена з європейської культури, яка на даний час є домінуючою у світі. Тим самим, принцип «алфавіт слідує за релігією», притаманний феодальній епосі, в усіх вищеназваних випадках поступово змінився принципами «алфавіт слідує за прапором» та «алфавіт слідує за торгівлею» [Дирингер 1963, с. 629].

Писемність часто буває дуже політичним символом, стаючи складовою частиною політичної боротьби, як, наприклад, це було з мовою сомалі у Сомалі та Ефіопії. Якщо у Сомалі для цієї мови було запроваджено латинську писемність, то в Ефіопії було створено писемність на основі амхарського алфавіту, аби, напевно, ефіопські сомалійці не могли читати друковану .продукцію, що могла надходити з сусідньої Сомалі [Ріегтап 11991, с. 20]. Те ж саме стосується й політичного підґрунтя латинізації та подальшої кирилізації більшості мов народів колишнього СРСР.

2.3.2.2.2. Лексичні мовні інтерференції

Лексика більше, ніж інші системи, реагує в всі зворушення у розвитку мови. Вона є основним аспектом мови, якого в першу чергу торкаються усі зміни у мові, продиктовані розвитком суспільства та мовною модернізацією. Лексика докорінно відрізняється від інших аспектів мови саме тим, що слова народжуються щоденно, в той час як фонетика чи морфологія не може змінюватися щоденно [Дешериев 1966, с. 130].

Перетворення одних активних лексичних одиниць на історизми та засвоєння неологізмів з подальшою їх активізацією лексична модернізація, пристосування лексики до сучасних реалій — все це залишає глибокий відбиток у розвитку лексичних елементів інших мов» [Колца, Тукан 1973, с. 318].

У зв'язку з розвитком культури народу бурхливо збагачується лексика його літературної мови, причому не тільки шляхом збільшення числа слів, створених при використанні внутрішніх ресурсів мови, але й завдяки засвоєнню лексики будь-якої мови.

З точки зору психолінгвістичної класифікації підсвідомі лексичні інтерференції можна охарактеризувати як природний вплив словникового складу однієї мови на словниковий склад іншої залежно від типу мовних контактів (субстрат, страт, адстрат тощо).

Свідомі лексичні інтерференції полягають у регулюванні лексичного фонду мови, зокрема поповнення лексичного фонду новими елементами. Але стосовно лексичних мовних інтерференцій наявність свідомого залежить від численних суб'єктивних чинників.

Особливо це стосується лексичної модернізації, яка є основною лексичною мовною інтерференцією. Ця мовна інтерференція є одночасно свідомою та підсвідомою — все залежить від суб'єктивного фактора. Установи та окремі особи створюють та стандартизують нові терміни свідомо. Так само свідомо нові терміни створюють і перекладачі, коли вони заповнюють лакумові перекладу. Проте більшість носіїв мови, включаючи галузевих фахівців, які с споживачами результатів термінотворчої роботи, засвоюють та активізують нові терміни підсвідомо. Підсвідомою є також селекція, тобто відбір термінологічних варіантів серед синонімічних рядів: фахівці-споживачі підсвідомо вибирають та активізують у повсякденному фаховому спілкуванні той синонім, якому вони підсвідомо надають перевагу. Таким чином, підсвідомо обраний варіант синонімічного ряду поступово закріплюється як термінологічна норма, як стандартизована термінологічна одиниця.

Особливе місце серед усіх лексичних мовних інтерференцій займає штучне переусвідомлення лексичних одиниць, штучна табуїзація та евфемізація, побудова лексичних ідеологем [Кияк 1988, с. 91]. Найбільшого успіху в цій сфері досягли тоталітарні режими (комуністичний, нацистський тощо), які намагалися замаслежить свою справжню мету, створити видимість гуманного та, взагалі, зробити свою ідеологію привабливішою.

Аналогічні приклади можна навести стосовно термінів радянських суспільних наук, де різні терміни вживалися залежно від політичного контексту.

Так, для міжнародновизнаного терміна «мовне планування» у радянській соціолінгвістиці існував його дублетний синонім — «мовне будівництво». Тим самим, якщо мова йшла про заходи з метою регулювання мови за кордоном, вживався перший синонім. Аналогічні процеси у Радянському Союзі позначалися другим терміном.

Не вважалися тотожними в радянський період такі поняття, як об'єднання (якщо мова йшла про соціалістичні підприємства) та корпорація (об'єднання капіталістичних підприємств). Навіть слово об'єднання (як результат, а не процес), наприклад, на англійську мову в радянській пропагандистській літературі, орієнтованій на англомовного читача, якщо мова йшла про радянські підприємства. Деякі суспільно-політичні терміни (менеджер, бізнес, політологія, парламент) відносились виключно до капіталістичного способу життя. Навіть у перші роки перебудови для позначення понять, що запозичувались від капіталістичного ладу або запроваджувалися нові терміні (госпрозрахунок), або до вже традиційних термінів додавався прикметник «соціалістичний» (соціалістичний плюралізм). Питанням заідеологізованості лексики при тоталітарних режимах займався також Лесіаскі. Зокрема, він висвітлив польські терміни з суспільних наук (філософія, політекономія, соціологія), які в словниках 70 —80-х років мали те чи інше ідеологічне забарвлення.

Схема 1. Співвідношення лінгвістичного та психолінгвістичного принципів класифікації

Лінгвістичні аспекти	Психолінгвістичні інтерференції
	Підсвідомі	Свідомі
Фонетика	Найбільш типові	Нетипові
Морфологія та синтаксис	Найбільш типові	Мають місце
Лексика	Найбільш типові	Найбільш типові
Графіка та орфографія	Мають місце	Найбільш типові