- •1. Термін та його властивості
- •1.1. Поняття терміна та терміносистеми
- •1.1.1. Шляхи виникнення термінів
- •1.1.2. Визначення терміна
- •1.1.3. Поняття терміносистеми
- •1.1.4. Деякі семантичні особливості терміна
- •1.1.5. Словотворчі типи термінів
- •1.2. Професіоналізми та номенклатурні найменування
- •1.2.1. Професіоналізми
- •1.2.2. Номенклатурні найменування
- •2. Головні соціолінгвістичні тенденції становлення національних терміносистем
- •2.1. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики
- •2.2. Мовна адаптація та мовне планування
- •2.3. Мовні інтерференції та принципи їх класифікації
- •2.3.1. Екстралінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.1.1. Психолінгвістичний принцип
- •2.3.1.1.1. Підсвідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.1.2. Свідомі мовні інтерференції
- •2.3.1.2. Соціолінгвістичний принцип
- •2.3.1.2.1. Комунікативні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2. Еталонні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.1. Релігійні мовні інтерференції
- •2.3.1.2.2.2. Культурно-політичні мовні інтерференції
- •2.3.2. Лінгвістичні принципи класифікації
- •2.3.2.1. Вплив на замкнені мовні системи
- •2.3.2.1.1. Фонетичні мовні інтерференції
- •2.3.2.1.2. Граматичні мовні інтерференції
- •2.3.2.2. Вплив на незамкнені мовні системи
- •2.3.2.2.1. Графічні мовні інтерференції
- •2.3.2.2.1.1. Пристосування писемності до мови
- •2.3.2.2.1.2. Вплив писемності на мову
- •2.3.2.2.1.3. Соціолінґвістичні чинники розвитку писемності
- •2.3.2.2.2. Лексичні мовні інтерференції
- •3.Лексичне значення, внутрішня форма та мотивація термінологічних одиниць
- •3.1. Поняття лексичного значення
- •3.1.1. Концепції лексичного значення в сучасній лінгвістиці. Поняття значення терміна
- •3.1.2. Дефініції як можливий засіб опису лексичного значення
- •3.1.3. Значення і поняття
- •3.1.4. Значення і розуміння
- •3.1.5. Значення і зміст
- •3.2. Внутрішня форма термінологічних одиниць
- •3.2.1. Внутрішня форма та етимологія
- •3.2.2. Імпліцитні внутрішні форми
- •3.2.3. Експліцитні внутрішні форми
- •3.2.4. Залежність між внутрішньою формою та лексичним значенням
- •3.3. Вмотивованість як лінгвістична катеґорія
- •3.3.1. Типологія вмотивованості
- •3.3.1.1. Внутрішня форма, значення та вмотивованість
- •3.3.1.2. Види вмотивованості
- •3.3.2. Змістова вмотивованість
- •3.4. Мотиваційні аспекти номінації
- •3.4.1. Довільно чи вмотивовано?
- •3.4.2. До чи після утворення понять?
- •3.4.3. Екстралінгвістичні чинники номінації
- •4.Зовнішня форма термінологічних одиниць у світлі теорії про мовні інтерференції
- •4.1. Структурна класифікація зовнішньої форми термінологічних одиниць
- •4.2. Етимологічний аспект зовнішньої форми
- •4.2.1. Способи побудови нових термінів
- •4.2.1.1. Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови
- •4.2.1.2. Побудова термінів шляхом прямого запозичення
- •4.2.1.3. Інші способи побудови нових термінів
- •4.2.2. Шляхи термінологічних запозичень
- •4.2.2.1. Запозичення з класичних мов
- •4.2.2.2. Запозичення з сучасних європейських мов
- •4.2.2.3. Етимологічна паронімія
- •4.2.3.Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі
- •4.2.3.1. Мовні паралелі та проблема «фальшивих друзів перекладача»
- •4.2.3.2. Проблема визначення поняття інтернаціоналізму
- •4.2.3.3. Класифікація інтернаціоналізмів
- •4.2.3.4. Інтернацюналізми та ареальна лексика
- •4.2.3.5. Співвідношення інтернаціонального та національного
- •4.3. Графічний аспект зовнішньої форми
- •4.3.1. Принципи графічного оформлення нових термінів
- •4.3.1.1. Етимологічний принцип
- •4.3.1.2. Фонетичний принцип
- •4.3.2. Орфографічна міжмовна інтерференція
- •5.Термінологічне планування як складова частина мовного планування
- •5.1. Термінологічна модернізація та стандартизація
- •5.2. Механізм термінологічного планування
- •5.3. З історії термінологічного планування
- •5.3.1. Термінологічне планування в розвинених країнах
- •5.3.2. Термінологічне планування в країнах третього світу
- •5.3.3. Термінологічне планування в колишньому радянському союзі
- •5.3.4. Термінологічне планування в україні
- •5.4. Методичні рекомендації до побудови та стандартизації нових термінів
- •5.5. Методичні рекомендації щодо термінологічного планування в україні
- •5.6. Принципи укладання багатомовних тлумачних словників економічних термінів та побудови української фахової термінології
- •5.7. До питання про відтворення українських слів латинкою та концепцію української латинки
- •Література
2.3.2.1. Вплив на замкнені мовні системи
На замкнені системи, такі як фонетика та граматика, як правило, можуть впливати підсвідомі мовні інтерференції, меншою мірою — свідомі. Планування корпусу мови торкатиметься хіба що стандартизації або кодифікації граматичних форм, зокрема форми множини. Деякі свідомі зміни у фонетиці та граматиці можуть мати місце, наприклад, при намаганні зберегти у словах іншомовного походження вимову або граматичну парадигму мови-продуцента.
2.3.2.1.1. Фонетичні мовні інтерференції
На підсвідомому рівні зміни у фонетиці спостерігаються, як правило, при взаємовпливі різних мов, при об'єднанні не обов'язково споріднених мов у мовні союзи, або в умовах субстрату чи суперстрату. Фонетика інколи спрощується, або навпаки, у мові з'являються нові звуки.
На свідомому рівні мовні інтерференції цієї групи мають місце при запозиченні іншомовних слів. Якщо є намір хоча б частково зберегти вимову мови-продуцента, разом з цими словами носії мови-реципієнта одночасно засвоюють нові звуки [Дешериев 1977, с. 244-245].
Нові звуки можуть надходити в ту чи іншу мову не лише книжковим шляхом, але й шляхом усного спілкування. Так буле в українській мові із проривним звуком [ґ], який було засвоєно, скоріш за все, шляхом побутового спілкування з носіями польської або німецької мови.
Але найчастіше це стосується саме книжкових слів. Так слов'яни засвоїли не властивий для їх мов звук [ф], який зустрічався в численних грецьких та латинських словах. З часом цей звук перестав сприйматися як чужий. Він став невід'ємною частиною фонетики слов'янських мов, носії яких вже не відчувають, що звук зустрічається в їх мовах виключно у запозичених словах. Литовською мовою після прийняття литовця ми християнства та виникнення литовської писемності, крім звука, було засвоєно звуки [х] та [п], які також зустрічаються виключно у запозичених словах. Чеською мовою було засвоєно книжковим шляхом проривні [д] через запозичення численних латинських слів. Науково-технічні та навіть суспільно-політичні терміни, що запозичуються у мову свідомо, теж можуть містити деякі чужі для мови-реципієнта звуки, які з часом перестають бути чужими, хоча вони й не засвоюються повністю, не стають властивими для мови-реципієнта. Типовий приклад — носові голосні у словах французького походження, що були засвоєні англійською, німецькою та деякими іншими мовами, але рідними носові голосні так і не стали ані для англійців, ані для німців.
Протилежним (безакцептним) видом фонетичних мовних інтерференцій є пристосування чужомовних елементів до фонетичних особливостей мови-реципієнта та підпорядкування всім її фонетичним законам. Це досить часто призводить до того, що запозичення у мові-реципієнті набувають спотвореного, перекрученого вигляду, отже, тут мова може йти, радше, про інтерференцію мови-реципієнта щодо запозичених слів. Типовий приклад — японська мова, де через те, що в цій мові можливі лише два типи складу, іншомовні запозичення, в тому числі й інтернаціоналізми, можуть інколи змінитися до невпізнанності.
Близькими до цього є фонетичні мовні інтерференції у вигляді іншомовного акценту, коли певною мовою намагаються говорити носії інших мов, не виходячи при цьому за межі артикуляційної бази своєї рідної мови. Такі мовні інтерференції, як правило, не призводять до фонетичних змін у мові. Винятком можуть бути лише випадки, коли народ-завойовник нав'язує свою мову автохтонному населенню, або засвоює його мову. При цьому взаємодія мов може призвести до певних фонетичних змін.