Модуль і. Суть та значення фінансового контролю

Тема 1.1. Суть і функції державного фінансового контролю План

1. Поняття, суть, значення контролю.

2. Основні види та форми контролю.

3. Методичні прийоми контролю.

1. Поняття, суть, значення контролю.

У підходах до визначення поняття "господарський контроль" ніколи не існувало єдиних поглядів. В літературі його розглядали і як принцип, і як метод та форму, і як вид діяльності.

Слово контроль має французьке походження: "сопtгоlе" - перевірка або спостереження з метою перевірки. Французьке "сопtгоlе", у свою чергу, утворилося від латинського "сопtга" - префікс, що означає "протидію", "протилежність" тому, що виражено в другій частині слова, наприклад "контрреволюція", "контрманевр". У другій частині слова "контроль" міститься слово "роль" (від лат. "гоїе"), тобто "міра впливу, значення, ступінь участі в чомусь". "Ступінь участі в чомусь" - одне з тлумачень слова "роль", слід розглядати як здійснення будь-якої дії. В цьому випадку у змісті слова "контроль", окрім "перевірки" або "нагляду з метою перевірки", випливає ще один зміст цього слова, який іноді не береться до уваги, -протидія чомусь небажаному. В такому розумінні більш правильно слово контроль" тлумачити як перевірку, а також спостереження з метою перевірки для протидії чомусь небажаному, виявлення, попередження та припинення протиправної поведінки з боку будь-кого.

Саме це визначення найбільше відповідає юридичному змісту контролю як одному з видів форм реалізації повноважень державних і недержавних Утворень, що проявляється в конкретній контрольній діяльності. Важливо також звернути увагу й на таку його функцію, як надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті

Отже, контроль – це система спостереження і перевірка процесу функціонування відповідного об’єкту з метою встановлення його відхилень від заданих параметрів. Сутність контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює перевірку з урахуванням того, як об’єкт управління виконує його вказівки.

Контроль є складовою управління суспільним відтворенням. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного продукту та іншими сферами суспільного життя в державі. Контроль є невід'ємним елементом надбудови суспільства, який зазнає серйозних змін у процесі розвитку його політичної системи, органів державного і господарського управління, законодавчої і виконавчої влади.

Ефективність роботи органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в державі багато в чому залежить від здійснення контролю за виконанням законів, рішень, розпоряджень, від організації їх виконання. Систематичний і всеосяжний контроль сприяє забезпеченню наукової обґрунтованості планів, розпоряджень та інших нормативних документів, своєчасної їх реалізації. Він є необхідною умовою виявлення та усунення недоліків у діяльності об'єктів управління та причин, що їх породжують. Контроль дисциплінує працівників апарату управління, дає можливість об'єктивно оцінювати рівень їхньої компетентності і відповідальності, сприяє поширенню позитивної практики роботи.

Контроль у широкому розумінні — це процес, який повинен забезпечити відповідність функціонування керованого об'єкта прийнятим управлінським рішенням, і спрямований на успішне здійснення поставлених цілей.

Основна мета контролю полягає в тому, щоб:

а) об'єктивно вивчити фактичний стан справ у різних ланках суспільного і державного життя;

б) виявити ті фактори та умови, які негативно впливають на процеси виконання прийнятих рішень, здійснення заходів і досягнення цілей.

Контроль як функція управління дозволяє своєчасно виявити та ліквідувати ті передумови і фактори, які заважають ефективному веденню виробництва, успішному досягненню поставленої мети, відкоригувати діяльність підприємств, організацій чи їх структурних підрозділів.

Суть контролю — це форма здійснення цілеспрямованого впливу на об'єкти управління, яка передбачає систематичний нагляд, спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від установлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконання.

Основне завдання контролю полягає в тому, щоб виявити фактичний стан справ об'єкта контролю, порівняти його з нормативним відповідно до чинного законодавства, виробити необхідні коригуючі впливу. ;

Значення контролю: :

1) утвердження законності, демократії в суспільстві;

2) попередження правопорушень, зловживань;

3) виявлення порушень, відхилень від правових норм чинного законодавства і обґрунтування для притягнення до відповідальності винних посадових осіб;

4) захист і збереження власності.

В умовах ринкової економіки контроль повинен сприяти зміцненню державної фінансової дисципліни, поліпшенню фінансового стану суб'єктів контролю, збереженню державного майна, попередженню зловживань, поповненню доходів бюджету.

Етапи розвитку господарського контролю

І Як свідчать історичні дані, контроль виник ще В глибоку давнину. Під час свого еволюційного розвитку він зазнав великих змін - від контролю за допомогою здобутого досвіду, звичаїв і традицій, що передавалися з покоління в покоління, починаючи з первісного суспільства, до наукового осмислення процесів і свідомого використання їх на науковій основі в ринкових відносинах.

В первісному суспільстві племенами керували ради обраних старійшин. Контроль за розподілом здобутих продуктів тут здійснювався на засадах демократизму. В первісному суспільстві господарський облік, як засіб контролю вівся в інтересах всієї громади. На цьому ступені розвитку суспільства контроль охоплював невелике коло господарських операцій з землею та худобою, заготівля продуктів і регулювання їх споживання. Контроль служив засобом організації і управління виробництвом громади. Таким чином, контроль виник разом з розвитком людського суспільства та слугував засобом регулювання виробництва і розподілу здобутих засобів життя. Відсутність у первісному суспільстві товарно-грошових відносин давало можливість здійснювати тільки кількісний контроль простих господарських процесів.

За умов рабовласницького устрою, основу виробничих відносин складали особиста власність рабовласника на засоби виробництва і рабів. Тут вперше запроваджується контроль, який здійснюється інститутом логістів та починає діяти судова колегія (евфіни) для розгляду справ, які пов'язані з неправильним поданням звітності. Основною функцією контролю в цей період був захист інтересів рабовласника та посилення експлуатації і пригнічення рабів. В цей період інтенсивно розвивається торгівля, впроваджуються грошові та розрахункові операції, з'являється купівля-продаж паїв на участь в корисних справах. Такі зрушення в господарському житті вимагали посилення обліку і контролю.

Контроль в рабовласницькому суспільстві охоплював виробництво продуктів, торгові, земельні і інші операції, які здійснювались державними закладами, храмами, окремими рабовласниками, які були направлені на збільшення і зміцнення особистої власності на засоби виробництва і їх рабів. Свій подальший розвиток контроль отримав в період виникнення нового суспільного ладу - феодалізму. З розвитком товарного виробництва при феодалізмі розширюється внутрішня і зовнішня торгівля. Це надало новий поштовх щодо удосконалення контролю.Почалась підготовка спеціалістів з обліку, видаються перші книги з цього питання: італійця Луки Пачолі (1494 р.), голандців - Яна Імпіна (1543 р.) і Сімона Стевіна (1607); французів - Жака Саварі (1675) і М. де ла Порта (1712) та багатьох інших.

В період феодалізму ще більшого значення набуває контроль за розрахунками між купцями і банками, а також за наявністю і рухом торгового капіталу. Основу виробничих відносин цього суспільства складають феодальна власність на засоби виробництва і, в першу чергу, на землю і неповна власність на робітника. В цей період виникає подвійна бухгалтерія, яка сприяє отриманню феодалами додаткового продукту, контролю за ЇХ витратами і прибутками, зберіганням особистої власності.

За часів феодалізму проявляється поділ контролю на зовнішній, який охоплював ревізію балансів і звітності сторонніми особами, і внутрішній -засекречений рух і наявність торгового капіталу, кредитні і розрахункові операції між купцями, лихварями, банками, процеси виробництва і особиста власність на засоби виробництва.

В Росії скасування кріпацтва стало поштовхом для швидкого розвитку економіки. Будувались нові фабрики, заводи та поряд з тим збільшувалися обсяги виробництва сільгосппродукції. Все це вимагало не тільки подальшого вкладення коштів у виробництво, але й контролю за їх раціональним використанням. Виникла потреба в функціонуванні повністю самостійного органу, який би давав реальну оцінку стану справ на підприємствах.

Першою спробою організувати в Росії таку структуру стало створення Інституту присяжних рахівників. В кінці 1891 - на початку 1892 рр. проходив Перший з'їзд рахівників, який визнав найважливішим завданням -"утворення Особливої групи досвідчених і надійних осіб, які повинні називатися присяжними рахівниками і яким доручалась ревізія Різноманітних об'єктів, експертиза і організація правильної бухгалтерії на приватних і громадських підприємствах", а також покладання обов'язків на рахівників. Наприклад, кожен рахівник повинен був раз на рік (в січні) подавати відомості про свою діяльність; якщо ж він цього не робив, то вважалось, що рахівник добровільно відмовився від звання та, відповідно, виключався зі списків членів присяжних рахівників, які щорічно публікувалися..

Третя спроба створення органу незалежного фінансового контролю -Інституту державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ) - відноситься до періоду НЕПу. В той час спостерігався черговий підйом в економіці і робились спроби створення ринкових відносин. Наслідком цього є поява самостійних органів контролю. ІДБЕ було створено в 1924 р. з метою сприяння правильному веденню обліку і звітності на державних, концесійних, змішаних, кооперативних, громадських і приватних підприємствах та державних установах, а також надання висновків з різного роду питань обліку та звітності.

Перші органи державного контролю в Україні були створені 2 квітня 1918 р. В особі відділу контролю, який згодом був перетворений на Секретаріат Державного контролю, який пізніше, внаслідок тимчасової інтервенції іноземних військ було розпущено.

15 січня 1919 року у складі Уряду УРСР був створений відділ контролю, а згодом на його основі — Народний комісаріат Державного Контролю УРСР (НК ДК). До його складу спочатку входила і заснована в січні 1919р. Верховна соціалістична інспекція, яка на початку травня 1919р. виділилася з НК ДК у самостійний Народний комісаріат соціалістичної радянської інспекції (НК СРІ).

. Він перевіряв кошториси та господарсько-оперативні плани, грошовий обіг та обіг матеріальних цінностей, здійснював нагляд за правильністю рахівництва і звітності. До компетенції НК ДК входила також боротьба з усілякими недоліками і зловживаннями. Органи Держконтролю багато уваги приділяли вдосконаленню ревізійної роботи, намагаючись підвищити її ефективність.

25 лютого 1920 року Український уряд видав розпорядження "Про реорганізацію всіх установ Державного контролю на Україні", яким розповсюдив дію "Положення про Робітничо-селянську інспекцію РРФСР" в Україні. Всі установи Державного контролю УРСР були перетворені в єдиний орган соціалістичного Державного контролю - Всеукраїнську робітничо-селянську інспекцію, яка мала залучати до своєї роботи широкі верстви робітників і селянської бідноти. В НК РСІ були утворені: фінансово-кредитна, народного господарства, лісозаготівельна, постачання, культурно-освітня, адміністративна, транспортна інспекції, воєнний відділ. В губерніях і повітах були утворені відділи РСІ, в волостях - осередки сприяння Робітничо-селянській інспекції.

В період індустріалізації країни і початку колективізації сільського господарства головне місце в діяльності держави посіли питання управління народним господарством, планування і фінансування будівництва індустріальних підприємств тощо. Нові історичні умови поставили і нові завдання перед органами державного контролю. У зв'язку з цим 23 січня 1929 р. було затверджено нове Положення про народний комісаріат Робітничо-селянської інспекції УРСР, в якому уточнювалось завдання, права і обов'язки РСІ відповідно до вимог часу. Це положення діяло до 1934 р.

За весь цей період головними завданнями діяльності РСІ було удосконалення державного апарату, боротьба з бюрократизмом, безгосподарністю, нагляд за виконанням рішень партії та уряду і за додержанням законності.

В 1934 році замість єдиного контролюючого органу ЦКК - РСІ було створено Комісію партійного контролю при Держконтролі СРСР. Це стало початком відмежування народних мас від роботи в контролюючих органах. Положенням Комісії радянського контролю (1934 р.) скасовувалась розгалужена мережа груп сприяння органам Держконтролю.

В кінці 1932 - на початку 1933 р.р. Фінансово-контрольне управління перетворилось в фінансово-бюджетну інспекцію, яка проіснувала до 1937 р. В жовтні 1937 р. в складі Наркомфіну СРСР починають створюватися спеціальні Контрольно-ревізійні управління. Положення про це управління було затверджено урядом країни. Контрольно-ревізійне управління (КРУ) мало право проводити документальні ревізії, всіх наркомів, відомств, організацій, закладів і виробництв.

Апарат був централізований, ревізорів в радянських республіках, керівників ревізійного апарату в областях, автономних республіках, великих містах назначало і звільняло Контрольно-ревізійне управління Наркомфіну СРСР. Фінансування всього апарату КРУ здійснювалось за рахунок загальносоюзного державного бюджету. Ця система державного контролю проіснувала до 1956 року, коли в зв'язку з розширенням прав союзних республік при міністерствах фінансів кожної із них були створені контрольно-ревізійні управління, а весь місцевий апарат ревізорів був підпорядкований останнім.

Таким чином, існувала потужна система тотального контролю в основі якої було прагнення міністерств і відомств і в цілому партії і держави вирішувати все зверху, контролювати всі дії підприємств і організацій. Це визначало направлення контролю на те, щоб проводити якомога більше різноманітних перевірок і обстежень.

Аналізуючи систему господарського контролю, яка існувала в пострадянський період, слід зазначити, що держава завжди мала потужні органи господарського контролю, яким по законодавству були надані широкі повноваження на проведення ревізій і перевірок і майже необмежені права по накладанню дисциплінарних стягнень, аж до звільнення керівників з займаної посади і передачі матеріалів про зловживання в слідчі органи.

Принципи контролю

Господарський контроль як наука є певною системою принципів, категорій закономірностей, їх формулювання знаменує перехід господарського контролю від емпіричного рівня досліджень до теоретичних узагальнень, до пізнання суті контролю.

Важливе значення в процесі контролю відіграють його принципи -норми проведення, обов'язкове дотримання яких визначає ефективність господарського контролю. Принципи відносяться до фундаменту науки про контроль і є вихідними вимогами, які визначають її функції, виступають провідними поняттями, які об'єднують закони і категорії контролю у єдину і цілісну систему знань.

ЦІ керівні начала найбільш характерні для області контролю господарських явищ, які виникли в процесі розширеного відтворення. Вони відображають основні функції контролю як науки і практичної діяльності суб єктів контролю.

Принципи контролю як науки і принципи його здійснення практично адекватні. Всю систему принципів господарського контролю поділяють на дві групи: загальні (основні) і часткові (специфічні) (див. рис. 2.3).

Найголовнішими принципами діяльності господарського контролю є:

всеосяжність, яка полягає в поширенні контролю на всі сфери суспільної діяльності і на весь господарський механізм;

науковість, яка полягає в застосуванні останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду в процесі здійснення контролю. Тому контрольний процес в сучасних умовах повинен здійснюватися висококваліфікованими спеціалістами, які мають, як правило, професійну підготовку І спеціальний дозвіл (ліцензію) на проведення окремих видів контролю;

економічність, яка передбачає здійснення контролю з найменшими затратами, мінімальною кількістю працівників, які володіють спеціальними знаннями , навичками контрольної роботи;

дієвість, яка передбачає активний вплив суб'єктів контролю на об'єкти шляхом прийняття ефективних управлінських рішень по усуненню виявлених недоліків, профілактики та попередженню їх в подальшій діяльності.

Принципи господарського контролю

Загальні (основні): Раптовості Всебічності Всеосяжності Виявлення та мобілізація резервів Регулярності Гласності Дієвості Комплексності Об'єктивності Конкретності Економічності

Часткові (специфічні): Попередження порушень Виявлення: недостач, розтрат, крадіжок та привласнення Вивчення причин та умов, що породжують безгосподарність, марнотратство Виявлення відповідності господарювання нормативам, положенням Виявлення, визначення, доказ збитку, нанесеного порушеннями

Важливим моментом при реалізації результатів контролю є коректне дотримання принципів конфіденційності та гласності.