
- •1. Суб'єктивні та об'єктивні причини конфліктів……………………....5
- •2. Етапи і фази конфлікту………………………………………………….12
- •3. Поводження людей у конфлікті…………………………………….….16
- •1. Суб'єктивні та об'єктивні причини конфліктів
- •2. Етапи і фази конфлікту
- •3. Поводження людей у конфліктах
- •Конструктивні та деструктивні функції
- •Інтриги в організаціях і заходи протидії їм
- •Причини та умови міжособистісних конфліктів
- •Психологічна характеристика соціального та політичного конфлікту, динаміка їх розвитку Політико-психологічна характеристика конфлікту
- •Психологічні аспекти урегулювання політичних конфліктів
Психологічні аспекти урегулювання політичних конфліктів
Динаміка політичного, як й іншого, будь-якого конфлікту має деякі універсальні стадії (сховане назрівання протиріч, напруженість, ескалація й напруга). Однак центральним моментом протистояння в політику завжди є боротьба еліт за владу.
Наслідки конфліктів між правлячими й неправлячими групами усередині них залежить від ступеня розвитку демократичних інститутів. У тих країнах, де існує поділ влади й парламентаризм має багату традицію, де політична культура висока й де не існує гострих національних і релігійних протиріч, ці конфлікти дозволяються в основному шляхом раціонального компромісу.
Відомо, що головним легітимним способом дозволу політичних конфліктів є конституція. Іноді, особливо в умовах переходу до якісно нового стану суспільства, виникає необхідність його перегляду..
Щоб конфлікти між населенням й елітами, між групами еліт залишалися в конституційних рамках, не привели до необоротного для суспільства наслідкам, необхідне виконання декількох умов:
- Створення серйозного базису довіри населення до політики й політиків;
- Пріоритет професійних якостей, а не національних ознак при кадровому формуванні органів влади;
- Створення демократичних (суспільних організацій) по контролі за діями й змінюваністю влади;
- Припинення діяльності екстремістських (національних, релігійних) організацій і рухів;
- Заохочення створення й удосконалювання інститутів цивільного суспільства із властивими йому толерантними багатобічними зв'язками.
Що стосується конкретних способів дозволу політичних конфліктів, то їх предосить. Вибір залежить від суб’єктів конфлікту, від його часу й місця. В одних випадках для досягнення згоди використається механізм референдумів і виборів, в інші воно забезпечується з допомогою указів, декретів, наказів виконавчої влади або прийняття необхідних законів (парламент). Форми дозволу конфліктів можуть бути як силовими (придушення, примус), так і ненасильницькими (пошук консенсусу й компромісу). Усвідомлення цього факту повинне супроводжуються й розумінням того, що для багатьох людей історія найчастіше не є вчителькою життя й що нові покоління не завжди роблять необхідні виводи з її самих похмурих років. У сучасних умовах акцент на мирний дозвіл внутрішніх політичних конфліктів є вкрай необхідним.