Тема: Теодолітна зйомка контурів.

Завдання: Виконати теодолітну зйомку контурів, побудувати контурний план місцевості.

Мета: використовуя геодезичні пункти зйомочного обґрунтування виконати теодолітну зйомку контурів застосовуя різні способи.

Обладнання: теодоліт типу Т30, рулетка, екер, журнали вимірювання, горизонтальних кутів та довжин сторін.

Загальні відомості

Теодолітну зйомку застосовують головним чином при зйомці місцевості з капітальною забудовою. Вона включає зйомку деталей фасадів будівель, проїздів і внутрішньоквартальних територій. При теодолітной зйомці роблять обміри капітальних споруд і записують результати в абрис з округленням до 0,1 м. Для контролю і підвищення точності зйомки рекомендується зробити промери між кутами сусідніх будівель. Необхідно також вказати призначення споруди, їх поверховість і матеріал стін.

Теодолітна зйомка проводиться в два етапи: перший - побудова знімальної мережі (яка виконана в лабораторній роботе № 5) і другий - зйомка контурів. Її зазвичай виконують одночасно з побудовою знімальної мережі, але в учбових цілях вона розділена на дві взаємозв'язані лабораторні роботи.

Справжня лабораторна робота присвячена виконанню другого етапу - зйомки контурів, яку треба виконати теодолітним методом.

Зйомка ситуації з пунктів і сторін теодолітних ходів може проводиться різними способами. Застосування того чи іншого способу залежить від характеру місцевості і розташування контурів відносно зйомочного обґрунтування.

Положення об’єктів зйомки відносно точок і сторін теодолітного хода в польових умовах визначають декількома способами, основними з яких є наступні:

- спосіб полярних координат,

- спосіб прямокутних координат,

- спосіб кутових засічок,

- спосіб лінійних засічок,

- спосіб створів.

Спосіб полярних координат є найбільш поширеним при зйомці контурів місцевості. Цей спосіб лежить в основі теодолітной зйомки «жорстких» контурів місцевості, які потрібно координувати. Беручи точку теодолітного ходу за полюс, а лінію на другу точку – за полярну вісь, теодолітом встановленим над точкою, одним напівприйомом вимірюють кут , а віддалеміром, стрічкою чи рулеткою – відрізок (рис. 6.1). Як правило, з однієї вершини знімають декілька точок місцевості, в цьому випадку слід лімб теодоліта орієнтувати по лінії ходу, для чого обертанням алідади поєднують нульові поділки лімба та алідади, потім закріплюють алідаду і послаблюють гвинт лімба, потім обертанням лімба разом з алідадою наводять на другу точку теодолітного хода перехрестя ниток сітки.

Рис. 6.1. Спосіб полярних координат

При наведенні на точки об’єктів зйомки (і) відлік дорівнюватиме полярному куту . При координуванні «жорстких» контурів місцевості відстані вимірюють рулеткою.

Зйомку методом полярних координат можна виконувати не тільки з точок теодолітного ходу, але і з будь-якої точки створу на його стороні.

Спосіб прямокутних координат використовують для зйомки точок, розташованих на відкритій місцевості поблизу сторін теодолітного ходу. Для визначення положення кутів будь-якої будівлі , , , достатньо опустити на лінію 2-3 теодолітного ходу (рис. 6.2) перпендикуляри і виміряти відстані , , від твердої точки 2 по лінії теодолітного ходу до основ перпендикулярів і довжини перпендикулярів , , .

При побудові плану до лінії 2-3 теодолітного ходу, положення точок якого нанесено на план, у масштабі відкладаємо відрізки , , , тобто отримуємо положення основ перпендикулярів, в яких відновлюють перпендикуляри і по ним відкладають у масштабі плану значення , , і таким чином отримують на плані точки , , кутів будівлі. З’єднавши ці точки, маємо зображення двох стін споруди, зображення останніх двох стін отримуємо, накресливши лінії паралельні , і , .

Рис.6.2. Спосіб прямокутних координат

Таким чином на плані отримуємо положення будівлі. Аналогічним способом можна отримати зображення на плані та інших об’єктів місцевості. Перпендикуляри вимірюють рулеткою, а відстань від твердої точки до основи перпендикуляра беруть відлік по металевій стрічці, вкладеній у створі ліній 2-3 теодолітного ходу за допомогою теодоліта, встановленого над точкою 2. При невеликій довжині перпендикулярів (не більше 4, 6, 8 м при зйомках відповідно у масштабах 1:500, 1:1000, 1:2000) їх встановлюють «на око». При великих довжинах прямий кут будують екером, і довжини перпендикулярів при відмічених масштабах можна збільшити до 20, 40, 60 м.

Спосіб лінійних засічок використовують для зйомки точок шляхом вимірювання відрізків , з точок a і b (рис. 6.3). Точки a і b на лінії 1-2 теодолітного ходу вибирають так, щоб кут засічки при певній точці К був у рамках - , відрізки , не перевищували 50 м. на плані спочатку отримують точки a і b, з цих точок, як з центрів, радіусами , в масштабі плану проводять дуги кіл, перетин яких дає положення точки К на плані.

Рис.6.3. Спосіб лінійних засічок

Спосіб кутових засічок використовують при зйомці важкодоступних місцевих предметів (труби, антени і т. д.). точку, яку визначаємо отримується шляхом перетину напрямків із двох у більше точок теодолітного ходу (для контролю – не менше ніж з трьох напрямків). Кути і (рис. 6.4) вимірюють теодолітом, при цьому кут при визначеній точці Т повинен бути в рамках - (найкраща засічка при ).

Рис. 6.4. Спосіб кутових засічок.

Спосіб створів як правило, застосовують при внутрішньоквартальній зйомці, коли зйомка основних контурів виконана. Створом може бути лінія, яка з’єднує дві твердих точки чи два твердих контури (рис. 6.5). шляхом лінійних вимірювань на лінії створу отримують точки ,з яких лінійною засічкою (чи іншим способом) отримують точку, яку знімають. Окрім зйомки усіх точок ситуації для уточнення складеного плану виконують виміри по фасадам всіх побудов. На проїзних перехрестях виміряють діагональні відстані між кутами кварталів і ширину проїзної частини. Контрольні виміри роблять між оглядовими люками підземних комунікацій, стовпами повітряних ліній зв’язку.

Рис. 6.5. Спосіб створів.

Креслення та нанесення абрисів на план. Результати теодолітної зйомки відображають в абрисі, дотримуючись наступних правил:

- для зручності записів вимірювань розміри об'єктів, що виражаються в масштабі плану, на абрисі можуть бути не пропорційні один одному, проте загальний контур об'єктів по можливості повинен відображати подібність їх взаємного положення і форми;

- архітектурні виступи слід замальовувати, якщо їх розмір на плані буде більше 0,5 мм;

- об'єкти, що не виражаються в масштабі плану (стовпи і опори повітряних ліній електропередач і зв'язку, виходи підземних споруд і ін.), замальовують відповідними умовними знаками;

- прямими лініями можна відображати тільки ті контури, для яких дійсне відхилення від прямолінійних в окремих точках не перевищує 0,5 мм на плані;

- на забудованих територіях сільської місцевості необхідно замальовувати межі окремих садиб і контури інших об'єктів, розташованих усередині присадибної ділянки;

- на ділянці зйомки з масивом рослинності слід виділяти і показувати на абрисі контури молодої порослі, рідколісся, вирубок, чагарників і др.;

- відображенню в абрисі підлягають також просічи, лісові дороги, стежини, окремо розташовані дерева.

Всі зарисовки в абрисах необхідно вести чітко і акуратно, розташовуючи об'єкти з таким розрахунком, щоб залишалося вільне місце для записів результатів вимірювань. У зв'язку з цим на одному листі не слід розміщувати більше 2-3 початкових ліній, на основі яких планується проводити зйомку місцевості.

В попередній роботі ми зупинилися на позначенні точок пунктів полігонометрії. Тобто вихідні абриси ми будемо наносити спираючись на сам теодолітний хід, який вже попередньо нанесений на план. Наприклад на рис. 6.6 нанесени пункті теодолітного хода 1, 2, 3, 4, 5, та пункті опорной полігонометрії: ПП65 та ПП64.

Рис.6.6. Теодолітний хід

Подальші нанесення абрисів (рис. 6.7) будемо виконувати відносно цих точок та ліній теодолітного хода, відкладаючи в масштабі відстані. При зйомці методом кутових засічок на плані ми повинні від сторони теодолітного хода відкласти відповідні кути та відстані.

Рис. 6.7. Абрис

Таким чином прив’язуючись до кожної сторони теодолітного ходу, на полігон наносимо ситуацію згідно з абрисами сторін. При цьому використовуємо масштабну лінійку, вимірювач, транспортир та інші допоміжні інструменти. Виконавши всі побудови, прибираємо допоміжні лінії, а ситуацію викреслюємо, використовуючи умовні позначки, а потім «піднімаємо» тушшю.

Виконання роботи.

Полеві спостереження. Спираючись на теодолітний хід, побудований у попередній роботі (см. лаб. робота №5), бригада виконує зйомку головних «жорстких» точок ситуації. При роботі в приміщені це кути повороту коридору і дверні отвори (см. рис. 5.1), або при зйомці реальної ситуації місцевості це - кути та деталі фасадів будівель, проїздів і внутрішньо квартальних територій, опори електропостачання, колодці підземних комунікацій і т.п., яки треба координувати.

В даному випадку зйомка проводитися технічним теодолітом типу Т-30, в наступному порядку:

• Теодоліт встановлюють і центрують над точкою, приводять його в робоче положення.

• Проводять орієнтування зорової труби теодоліта на другу точку теодолітного хода, при цьому встановлюють відлік по ГК (горизонтальному кругу теодоліта) 0° 00¢.

• Теодолітом встановленим над точкою, одним напівприйомом вимірюють кут , а рулеткою – відрізок (рис. 6.1) всі пікети сітуації.

• Креслять абрис де показують точки ходу, з яких виконується зйомка та всі пікети ситуації позначених розмірами, написами пояснень або умовними знаками.

• Роблять обміри капітальних споруд та промери між кутами сусідніх будівель і записують результати в абрисі.

Кожний студент повинен виконати зйомку 1-2 точок ситуації.

Обробка результатів теодолітної зйомки. Камеральна обробка починається з перевірки польових журналів вимірювань. У відомості для розрахунку координат по виміряних елементах ( ; ) обчислюють координати головніх «жорстких» точок ситуації. Потім по координатах наносять на план кути кварталів, капітальні будівлі і інші точки ситуації. Ситуацію викреслюють на плані по абрису. Контури викреслюють олівцем в повній відповідності з умовними знаками для даного масштабу. Перевірений і откоректірованний план викреслюють тушшю.