Запалення нерва (nevritis)

Запальні процеси у периферичних нервах у тварин зустрічаються часто. З урахуванням місця їх локалізації розрізняють: неврит (запалення нерва); плексит − запалення нервового сплетіння; радикуліт − запалення спинномозкових корінців.

Неврити бувають гострими і хронічними; за характером ексудату − серозними та гнійними, а за поширенням − одиничними і множинними.

Етіологія. Причиною запалення можуть бути: простуда; механічні ушкодження; інфіковані рани; деякі інфекційні хвороби (мит, чума собак, бруцельоз та ін.); деякі кормові отруєння; В-авітамінози (собаки, птиця).

Патогенез. У пошкоджених нервах виникають явища запалення: серозний набряк, крововиливи, круглоклітинна інфільтрація. У подальшому судинно-ексудативна реакція зменшується і спостерігаються ознаки склерозу − розрощення пери- і ендоневральних оболонок, гіперплазія сполучної тканини з проростанням строми нерва, роз'єднанням і дегенерацією нервових волокон. Ознаки асептичного запалення з часом затухають; гнійне запалення часто супроводжується дегенерацією осьових циліндрів і розвитком парезу чи паралічу.

Клінічні ознаки залежать від характеру запалення, ступеня ураження нерва. За пошкодження чутливих нервів тварина відчуває сильний біль. Вона уникає рухів, береже хворий орган, при пальпації ураженої ділянки болісно реагує. У разі порушення провідності нерва втрачається чутливість іннервованого органа або ділянки тіла.

При запаленні рухових нервів гостра форма викликає посилення рефлексів, судоми м’язів, а хронічна навпаки – зниження рефлексів, дряблість і атрофію м'язів. Після втрати провідності виникають парези і паралічі.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками.

Прогноз за своєчасного і правильного лікування переважно сприятливий, при дегенерації нервової тканини − від обережного до несприятливого.

Лікування в основному таке ж, як і при парезах та паралічах. У разі інфекційних невритів, крім загальноприйнятих засобів, призначають антибіотикотерапію, а при ревматичних − ацетилсаліцилову кислоту та інші протиревматичні засоби.

Травми головного мозку

Струси та забої головного мозку часто зустрічаються при падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів.

Клінічні ознаки. Тварини падають і втрачають можливість рухатись. Деякий час у них спостерігають розширення зіниць, ністагм, прискорення пульсу і дихання. У собак трапляється блювання. Черепномозкові забої і поранення з порушенням підкіркових центрів і продовгуватого мозку закінчуються загибеллю тварини через кілька хвилин чи годин. За незначних ударів головного мозку розвиваються паралічі з боку, протилежного місцю пошкодження (моноплегїї, геміплегії).

Лікування спрямовують на усунення судинних порушень, накладаючи на голову сухий холод і вводячи кортикостероїдні препарати. Для покращення серцевої діяльності та зниження інтоксикації ін'єктують кофеїн, сульфокамфокаїн, лобелін, атропін, 40%-ний розчин глюкози, 40%-ний розчин гексаметилентетраміну тощо. Для попередження набряку мозку внутрішньовенно вводять 10%-ний розчин кальцію хлориду, а для зняття збудження − анальгін, баралгін, натрію бромід, комбелен, каліпсол, ромпун.