Лімфонодуліт (лімфаденіт) (Limphonodulitis, limphadenitis)

Лімфонодуліт (лімфаденіт) – запалення лімфатичних вузлів, що виникає як ускладення різноманітних гнійно-запальних процесів та специфічних інфекцій (туберкульоз, актиномікоз, бруцельоз, мит, сап, актинобацильоз та ін.).

Етіопатогенез. Причини та механізми лімфонодуліту такі ж, як і лімфангоїту. Проте, крім лімфогенного, можливі гематогенний і контактний шляхи проникнення мікробів та їх токсинів у лімфатичні вузли, у такому випадку лімфаденіт виникає як первинна хвороба.

Залежно від характеру ексудації розрізняють серозний, геморагічний, фібринозний та гнійний лімфанодуліт. Прогресування гнійного запалення може призвести до абсцедування та некрозу, а при гнильній інфекції до розпаду лімфовузлів.

На початку захворювання пошкоджується та злущується ендотелій, розширюються синуси, розвивається застійна гіперемія. Подальша ексудація призводить до серозного просочування тканини лімфатичного вузла з наступною інфільтрацією нейтрофілами та проліферацією лімфоїдних клітин. Стадія серозного набряку визначається як простий (серозний) гострий лімфаденіт. При такій формі запальний процес найчастіше не виходить за межі капсули лімфатичного вузла.

За деструктивних форм лімфаденіту запальний процес розповсюджується на прилеглі тканини (паралімфаденіт). У жуйних та свиней нерідко гнійник формується в межах капсули вузла, з часом він інкапсулюється та звапновується, що може в подальшому зумовлювати рецидиви захворювання або септичний процес. Особливою тяжкістю перебігу, поширеністю ураження прилеглих тканин відрізняються гнильні лімфаденіти.

Основою хронічних лімфонодулітів є гіперплазія лімфоїдної і проліферація сполучної тканин трабекул та капсули лімфовузла з подальшим рубцюванням.

Клінічні ознаки. За серозного лімфаденіту відмічається болючість збільшеного у розмірах лімфовузла, який стає менш рухомим.

Хронічні проліферативні лімфонодуліти характеризуються ущільненням та збільшенням лімфовузла, що має вигляд кулеподібного чи горбкуватого малоболючого утворення. Такий лімфатичний вузол часто зростається з прилеглими тканинами, а тому стає малорухомим.

Перебіг гнійних лімфонодулітів відбувається при значному пригнічені тварини, підвищенні температури тіла. Уражений лімфовузол збільшується в об'ємі, стає болючим, його поверхня нечітко обмежена, іноді флуктуюча.

Флегмонозний лімфонодуліт характеризується формуванням гарячого, дуже болючого дифузного припухання, що швидко розповсюджується на прилеглі тканини. Хвороба може закінчитись сепсисом.

Лікування спрямовують у першу чергу на виявлення та ліквідацію первинного септичною вогнища. Спочатку застосовують консервативні методи лікування (новокаїнантибіотикові блокади, фізіотерапія, компреси тощо). За гнійних лімфонодулітів у період абсцедування проводять розтин з подальшим дренуванням або екстирпацію ураженого вузла в межах здорових тканин. При гнійних формах лімфонодулітів обов’язкова загальна протисептична терапія.

Питання для самоконтролю

1. Причини ураження кровоносних і лімфатичних судин.

2. Артеріїт: етіологія, патогенез і лікування.

3. Флебіт і тромбофлебіт: етіологія, патогенез і лікування.

4. Профілактика уражень кровоносних судин.

5. Етіологія патогенез і клінічні ознаки лімфангоїтів.

6. Лікування лімфангоїтів.

7. Причини, патогенез і клінічні ознаки лімфаденітів.

8. Лікування лімфаденітів.