Міопатози (мioратноsіs)

Це захворювання м’язів незапального характеру, зумовлене порушенням скорочувальної їх здатності внаслідок перевтоми. Характеризується порушенням взаємоузгодженої роботи м’язів: агоністів, антагоністів і си-нергістів, а також окремих м’язових пучків.

Етіологія. Основна причина міопатозів − перевтома окремих груп м’язів внаслідок тривалого їх перевантаження: перегони тварин на великі відстані, перевезення їх в автомобілях чи вагонах, тривала робота на нерівній дорозі тощо. У коней міопатоз буває як наслідок неякісної підгонки збруї, неправильної розчистки копит, одноманітної тривалої роботи, швидких алюрів по кругу, захворювання однієї кінцівки та перевантаження внаслідок цього протилежної. Інколи вказані причини призводять до масових захворювань не тільки коней, а й свиней, рогатої худоби, найчастіше уражуються м’язи плечового пояса, а також задньостегнової групи.

Патогенез. В основі патогенезу міопатозів лежить порушення збудження нервово-м’язового апарату і уповільнення передачі нервових імпульсів. Через це окремі м’язи та їх пучки скорочуються неузгоджено в часі, а м’язова перевтома, що характеризується підвищенням обмінних процесів у них, порушує колоїдно-хімічні реакції саркоплазми внаслідок накопичення молочної кислоти. Такі зміни різко відбиваються на м’язах, що працюють: ритм міофібрилярних скорочень як основа м’язового тонусу порушується, змінюються частота і сила скорочень перш за все тих м’язів, які в роботі чи стоячому положенні тварини особливо напружуються. У результаті цього зникає узгодженість частоти й послідовності скорочення окремих м’язових пучків і навіть м’язів, що призводить до перенапруження одних та розслаблення інших. Відомо, що як надмірне, так і недостатнє навантаження порушує живлення м’язів, забезпечення їх киснем і виведення токсичних продуктів обміну. Тісний зв’язок із вегетативною і центральною нервовою системою зумовлює швидшу втомлюваність та підвищує збудженість тварини.

Класифікація і клінічні ознаки. Виділяють три форми міопатозів: простий координаторний, фасцикулярний координаторний і міофасцикуліт.

Простий координаторний міопатоз розвивається у тих випадках, коли з різних причин окремі м’язи та їх групи тривалий час напружуються більше за інших. Внаслідок цього в них порушуються обмінні процеси, знижується збудженість та провідність нервово-м’язових елементів. Це призводить до неузгодженості у силі та швидкості скорочень окремих м’язів певної групи.

Клінічні ознаки спостерігаються в роботі і проявляються слабкістю м’язів плечового або тазового пояса. Тварина швидко втомлюється, потіє; її рухи в’ялі, неритмічні. Пошкоджені м’язи розслаблені, неболючі, а суттєві зміни їх при пальпації не виявляються. З наданням тварині спокою ці зміни скоро зникають, але тонус пошкоджених м’язів помітно знижується.

Фасцикулярний координаторний міопатоз виникає при тривалій дискоординації скорочень окремих м’язових пучків чи м’язів у цілому та порушенні їх живлення, що призводить до зміни колоїдів м’язової тканини. Характерною його особливістю є поступовий розвиток артимічних неприродних рухів, загальна слабкість, накопичення серозного ексудату в суглобах та сухожилкових піхвах. Найголовнішим є те, що на місці переходу м’язового волокна в сухожилля чи апоневрози відбуваються зміни структури колоїдів м’язових білків, за уважної пальпації в цих місцях виявляють ущільнені круглі вузли (міогелози). При пальпації пошкоджених тканин знаходять болючі ущільнення як результат спазму м’язових пучків у відповідь на механічне подразнення. За своєчасного усунення причини і відповідного лікування тварини видужують. Хронічний перебіг хвороби характеризується рецидивами і прогресуючими дегенеративними змінами пошкоджених м’язів.

Міофасцикуліт − це надмірне і тривале напруження окремих груп м’язів, що призводить до глибоких трофічних змін, запальних і дегенеративних процесів у них. Клінічно у перші 3−4 дні знаходять слабовиражене припухання і зниження тонусу пошкодженого м’яза, пізніше прогресують дегенеративні процеси, що призводить до міогенної контрактури.

Діагностують міопатози за клінічними ознаками.

Прогноз залежить від характеру місцевих змін: при простому коорди-наторному − сприятливий, за фасцикулярного і міофасцикуліту − сумнівний до несприятливого.

Лікування проводять з урахуванням стадії розвитку процесу. За простого міопатозу тварину звільняють від роботи на 5–6 днів і розміщують у теплому приміщенні, забезпечивши якісними кормами. Проводять масаж пошкоджених м’язів і всієї кінцівки, після чого втирають подразливі лініменти та зігрівають попоною. У наступні дні дозують рухи тварини, поступово доводячи до нормальних.

При фасцикулярному міопатозі у пошкоджені м’язи вводять до 300 мл 0,25%-ного новокаїну в 4−5 місць з інтервалом 2 дні, а в проміжках між ін’єкціями − масаж і дозовані рухи. Крім того, для зменшення випоту в суглоби і сухожилкові піхви внутрішньовенно вводять кальцію хлорид, а для покращення серцевої діяльності − кофеїн, сульфокамфокаїн протягом двох тижнів. При міофасцикулітах спочатку проводять вказане раніше лікування, а потім переходять до інєкції або втирання подразливих речовин (метилсаліцилату), теплових процедур, масажу, дозованих рухів тощо.

Профілактика. Необхідно дотримуватися правил експлуатації, утримання та догляду за тваринами; не допускати їх перевантаження; забезпечувати активним моціоном під час стійлового утримання тварин чи перевезення їх на далекі відстані різними видами транспорту.