Хронічні асептичні тендовагініти (Tendovaginitis chronica)

Вони бувають серозними, фіброзними і осифікувальними. Серозний характеризується поступовим накопиченням у порожнині піхви серозного ексудату, інколи у великій кількості. Йому передує гостре запалення, яке може розвиватися і самостійно внаслідок тривалих механічних пошкоджень сухожилка та його піхви, що зумовлено неправильною поставою кінцівки, недостатнім розчищенням копит, нераціональним їх підковуванням, а також перевантаженням кінцівок. Виявляють найчастіше у ділянці зап’ястного та заплеснового суглобів, особливо у робочих коней і биків-плідників.

Патогенез. Через тривале постійне подразнення рецепторного апарату синовіальної оболонки в ній розвивається пасивна гіперемія, застійний набряк, гіперплазія ворсинок і проліферація сполучної тканини, яка поширюється на мезатенон, і на всю стінку піхви. Вони потовщуються, стискують судини і порушують живлення тканин. У таких умовах ендотелій місцями відторгається, а його рештки посилено продукують синовію. До неї домішується серозний ексудат, внаслідок чого сухожилкова піхва переповнюється рідиною, яка містить так звані вільні тіла, утворені з фібрину, відторгнутого епітелію та ворсинок.

Фіброзний тендовагініт спричинює розвиток фіброзної тканини у стінках піхви, яка формується внаслідок тривалого фібринозного запалення. Якщо в такій стінці відкладаються солі кальцію, тендовагініт називають осифікувальним або петрифікувальним. Просвіт сухожилкової піхви зменшується, що призводить до защемлення сухожилка і розвитку стенозувального тендовагініту.

Клінічні ознаки. За серозного тендовагініту сухожилкові піхви переповнені ексудатом, особливо контуруються їх вивороти. Припухання має подовжену або напівсферичну форму і добре виражені межі (рис. 52); біль і місцева температура відсутні.

Після відсмоктування ексудату пальпується потовщена стінка піхви щільної, а місцями і твердої консистенції, що свідчить про утворення фіброзної тканини та її осифікацію. Пунктат являє собою світло-солом'яну рідину, яка повільно і неповністю зсідається.

Тварина швидко втомлюється, після надмірного навантаження з'являється кульгавість. При фіброзному і осифікувальному тендовагініті кульгавість посилюється під час роботи. У пошкодженій сухожилковій піхві знаходять неболюче горбкувате припухання щільної консистенції за фіброзного і тверде – осифікувального запалень.

Діагноз ставиться за характерними клінічними ознаками.

Прогноз при серозному хронічному тендовагініті сприятливий, при фіброзному – обережний до сумнівного, а при осифікувальному – несприятливий.

Лікування. За серозного тендовагініту – аспірація ексудату, введення у порожнину до 250 мг гідрокортизону з 10–15 мл 0,5%-ного новокаїну з інтервалом 48 год; тиснучі пов’язки, масаж; можна після аспірації вводити 2%-ний розчин йоду в йодистому калії, втирати подразливі мазі. За розростання фіброзної тканини користуються масажем, тепловими процедурами (зігрівальний компрес, парафінолікування, УВЧ - терапія та ін.). Непогані результати дає тканинна терапія. При задавненій хворобі – точкове припікання з подальшим втиранням подразливих мазей. Осифікувальні тендовагініти не лікуються.