Остеохондроз (Osteoochondrosis)

Захворювання характеризується дегенеративно-дистрофічними змінами суглобових хрящів та хрящів міжхребцевих дисків.

Етіологія та патогенез. Причиною хвороби є надмірна експлуатація тварин (бугаїв-плідників, робочих коней), механічні травми, особливо при порушенні мінерально-вітамінної годівлі, кетозі, відсутності інсоляції, а також гіперфункції паращитоподібних залоз (Борисевич В.Б.), що призводить до збільшення концентрації солей кальцію в крові з наступним їх відкладанням у новосформованій остеоїдній тканині. Захворювання супроводжується хронічним руйнуванням хряща з боку субхондральної кістки, спричинює зміни, характерні для анкілозу хребцевого стовбура та ребер.

Клінічні ознаки. Захворювання розвивається поступово. Тварина важко піднімається, стогне, підводить тазові кінцівки під тулуб, стоїть згорблена, при спробі лягти різко падає на підлогу. У подальшому, внаслідок розростання і осифікації сполучної тканини в ділянці міжхребцевих отворів стискуються нервові корінці, що зумовлює парези й паралічі. За патолого-анатомічного дослідження встановлюють дегенеративно-дистрофічні зміни хрящів міжхребцевих дисків та розростання кісткової тканини, іноді зі зрощенням остистих або поперековореберних відростків (рис. 49).

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, ректальним дослідженням та рентгенографією.

Лікування полягає у забезпеченні раціону годівлі тварин кормами, багатими на вітаміни, макро- і мікроелементи та інші поживні речовини. Тваринам надається активний моціон, особливо у сонячні дні. Внутрішньом’язово вводять хондропротектори (румалон, артепарон), нестероїдні протизапальні (вольтарен, наклофен, ібупрофен, індометацин, реопірин тощо), та гормональні (преднізолон, гідрокортизон, дексаметазон, кеналог) препарати.

Дисплазія суглобів

Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кульшовому, колінному та заплесновому суглобах.

Етіологія і патогенез. Хвороба спричиняється порушенням формування кістково-суглобового апарату, що зумовлює функціональну недостатність суглобів та розвиток різноманітних ускладнень.

В основі патогенезу значної частини хвороб кістково-суглобового апарату кінцівок у тварин є порушення процесів його формування. Нерідко, особливо у чистопородних собак, це спричинює утворення певних елементів кістяка кінцівок, функціональні та структурні властивості яких не відповідають навантаженню; вони виникають за життя тварини і зумовлюють виникнення таких хвороб, як вивих суглоба, остеохондропатія тощо.

У патогенезі дисплазій суглобів важливе значення мають спадковість, порушення годівлі та утримання тварин. Вади кістково-суглобового апарату можуть бути природженими або набутими внаслідок остеохондропатії метафізарного чи суглобового хрящів, у результаті чого гальмуються або припиняються в їх ділянках процеси хондро- та остеогенезу.

Передчасне порушення остеогенезу на всій площині метафізарного хряща призводить до припинення росту та укорочення кістки. Якщо воно відбулося в ембріональному періоді або відразу після народження собаки, значних порушень функції суглобів не спостерігають: в організмі існують механізми компенсації таких вад, зокрема, за рахунок збільшення довжини інших кісток. У разі порушень синхронного росту кісток, які розташовані паралельно і мають приблизно однакові розміри (наприклад, у передпліччі), виникають значні деформації кістяка з розвитком дисплазій прилеглих суглобів.

Гальмування процесів хондро- та остеогенезу в певній частині метафізарного хряща при продовженні скостеніння в інших його ділянках спричиняє порушення форми епіфіза, втрату конгруентності суглобових поверхонь, нестабільність суглоба, вивихи та підвивихи.

В основі патогенезу дисплазій, спричинених незрощенням відростків кісток, лежать пошкодження метафізарного хряща (прошарків хрящової тканини між кісткою та виростками), що виникають при формуванні останніх в онтогенезі із самостійних центрів осифікації. Це призводить до затримки зростання відростків з кісткою. У подальшому, при навантаженнях, такі відростки від’єднуються, зміщуються і втрачають можливість зростатися з кісткою.

Порушення енхондрального остеогенезу в ділянках суглобового хряща призводить до втрати його механічної стійкості та відшарування від субхондральної кістки з утворенням на суглобовій поверхні дефектів. Слід зазначити, що порушення розвитку кістяка стимулюють компенсаторно-пристосувальні зміни у ньому, суглобах та функціонально пов’язаному з ними м’язово-зв’язковому апараті, внаслідок чого багато вад суглобів протягом тривалого часу клінічно не визначаються або викликають дуже слабкі симптоми.

Діагностика. Симптоматика певних клінічних форм дисплазій залежить від особливостей окремих суглобів та ступеня розвитку ускладнень. Діагноз ставлять на основі загального клінічного обстеження, проведення функціональних тестів та рентгенологічних досліджень, під час яких виявляють зміни в ділянках метафізарних хрящів, деформації епіфізів, вивихи, підвивихи, наявність дефектів суглобових поверхонь, сторонніх тіл у порожнині суглоба, незрощень та зміщень відростків, характерних остеоартритичних змін, тощо. Тому початкові симптоми дисплазії рідко діагностуються, а лікування її ускладнень описано у відповідних розділах хвороб суглобів.

Лікування. Принципи лікування при дисплазіях суглобів залежать від етіології, патогенезу їх клінічних форм, морфофункціональних особливостей окремих суглобів та ступеня розвитку ускладнень і поділяються на консервативні та оперативні.

Консервативне лікування показане на початку розвитку дисплазії, при незначних її симптомах та вадах кістяка, які не спричиняють значних функціональних порушень суглобів. Найбільш раціонально його застосовувати у період формування кістяка собак, тобто до 10–12-місячного віку, коли потенції організму до перебудови механізму суглобів достатньо високі. Воно спрямоване на гальмування запальних та деструктивних процесів, що виникають внаслідок функціональної недостатності суглобів, стимуляцію регенерації його тканини і компенсаторно-пристосувальних реакцій кістяка, а також полегшення страждань собак. При цьому призначають збалансовану дієту, зменшення навантаження на суглоб, а в разі виникнення остеоартриту та загострення процесу – застосування хондропротекторів та протизапальних нестероїдних препаратів.

Оперативне лікування спрямоване на відновлення функції суглобів шляхом усунення вад їх розвитку. Його необхідно застосовувати у випадках, коли консервативне лікування протягом 4 – 5 тижнів не дає позитивних результатів або коли останнє не показане через значні вади розвитку кістяка та функціональні порушення суглобів.

За вивихів та підвивихів проводять репозицію й фіксацію кісток в анатомічно правильному положенні. У разі деформацій кісток метою оперативного втручання є відновлення їх довжини та форми. При цьому, залежно від анатомічних особливостей кісток, місць їх локалізації та віку собак, застосовують різні методи оперативних прийомів: корекційний остеогенез шляхом установлення стримувальної скоби та стимуляції періосту методами корекційної остеотомії. При незрощенні відростків кісток оперативне втручання передбачає їх репозицію та фіксацію, за неможливості виконання через невеликий розмір, відросток видаляють.

Питання для самоконтролю

1. Дисторзія суглоба.

2. Вивих суглоба.

3. Рани суглоба, їх класифікація, діагностика та лікування.

4. Асептичний синовіт.

5. Гнійні ураження суглоба – класифікація та клінічні ознаки.

6. Лікування за різних форм гнійного артриту.

7. Анкілоз суглоба – причини, форми, клінічні ознаки та лікування.

8. Суглобовий ревматизм.

9. Артроз – етіологія, клінічні ознаки, лікування і профілактика.

10. Дисплазія суглобів.