Суглобовий ревматизм (Arthritis reumatica)

Ревматизм суглобів зустрічається у всіх видів домашніх тварин, але найчастіше у великої рогатої худоби і свиней.

Етіологія і патогенез ревматизму вивчені недостатньо. Багато авторів вважають, що ревматизм має інфекційне походження, де головну роль відіграє ревматогенний стрептокок (Streptococcus reumatica), який тривалий час знаходиться в лейкоцитах, а також у сполучнотканинних утвореннях м’язів, капсули суглоба, викликаючи періодично спалах патологічного процесу.

Суттєве значення у розвитку ревматизму відіграє алергізація організму алергенами різної природи. А саме, ревматичний стрептокок здатний реагувати з антигенами (алергенами) сполучної тканини, надаючи хворобі аутоімунного і алергічного характеру. А.Д.Сперанський пов’язує ревматизм з нервово-дистрофічними явищами у тканинах організму.

Захворюванню сприяють ендогенні (конституція, генетична схильність) і екзогенні (переохолодження, простуда, недоброякісні корми, перенапруження під час роботи) фактори, які знижують активність неспецифічної резистентності організму, і залежно від етіології воно може проходити у легкій, вираженій та тяжкій формах.

Ревматичне запалення суглоба може мати гострий (серозний, серозно-фібринозний, рідше фібринозний) і хронічний (фіброзний) перебіг. Патолого-анатомічні зміни найбільш виражені у синовіальній оболонці, особливо в її кровоносних судинах. Внаслідок дії токсинів, алергенів виникає гіперергічне запалення, крововиливи, набряк синовіальної оболонки та її ворсинок, інфільтрація лімфомоноцитарними елементами підсиновіального шару і пухких параартикулярних тканин, що супроводжується мукоїдними та фібриноїдними змінами сполучної тканини. Суглобовий хрящ стає шорстким, синьо-червоним.

З часом на периартикулярну сполучну тканину поширюється серозно-фібринозна ексудація і, крім мукоїдних та фібриноїдних змін, з’являються ревматичні вузлики, рубцювання і склероз, у порожнині суглоба накопичується ексудат.

Перебіг ревматичного артриту нестабільний. Часто загальний стан хворої тварини може стабілізуватися, серозний ексудат розсмоктується, функція суглоба нормалізується, але через деякий час, внаслідок підвищеної чутливості тварини до алергенів, а також різних змін у навколишньому середовищі, у тому ж суглобі процес рецидивує або переходить у хронічну форму.

Хронічний ревматичний артрит виникає із гострого при затяжному його перебігу або частих рецидивах. Характеризується глибокими змінами в суглобі – від дегенерації хряща (узури) до фіброзних розростань у капсулі і прилелих тканинах, що призводить до деформівного артриту.

Клінічні ознаки. Захворювання найчастіше зустрічається в сиру дощову погоду – весною, восени. За гострого ревматичного артриту у тварин підвищується загальна температура (на 2°С і більше), раптово виникають болі в суглобах, м’язах.

У процес втягуються декілька суглобів, особливо великих (плечовий, колінний, кульшовий). Вони збільшені в об’ємі, флуктуючі в ділянках виворотів, болючі. Кульгавість виникає раптово, часто порушується функція декількох кінцівок. Тварина пригнічена, швидко втрачає масу тіла, у спокої часто переступає ногами. Для ревматизму характерна летючість, тобто перехід його на інші суглоби тієї чи іншої кінцівки.

За хронічного ревматичного артриту, який часто проявляється поліартритом, спостерігається потовщення капсули суглоба та прилеглих тканин, деформація за рахунок навколосуглобових кісткових розростань (остеофітів) і тугорухомість одного або декількох суглобів, рецидивна кульгавість з шумами хрусту або тертя.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, особливістю яких є ураження декількох суглобів, раптова поява летючості болей і позитивна реакція на саліцилову кислоту (після її введення гострі ознаки ревматизму зникають). Хворобу необхідно відрізнити від асептичного гострого синовіту та специфічних інфекційних артритів.

Прогноз обережний до сумнівного.

Лікування. Тварину переводять у тепле, сухе з достатньою підстилкою приміщення. В уражені суглоби втирають протизапальні мазі, лініменти із знеболювальними препаратами ( хлороформ, метилсаліциловий ефір, димексид) і накладають зігрівальні пов’язки. Призначають курс антибіотикотерапії (біцилін-3, біцилін-5), внутрішньовенне або внутрішньоаортальне введення 0,25%-ного розчину новокаїну (1 мл/кг), переливання сумісної крові або реінфузію УФО крові, стабілізованої 10%-ним розчином саліциловокислого натрію (1–2 мл/кг). Всередину великим тваринам вводять по 30–40 г два рази на день саліцилат натрію. Для зменшення запального процесу і алергії застосовують внутрішньосуглобово кортикостероїди (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон), а також внутрішньом’язово – бруфен, бутадіон, амідопірин, ортофен тощо, ін’єкції глобуліну, гамаглобуліну.

За хронічного ревматизму використовують місцево гостроподразливі мазі, лініменти, парафінові і озокеритові аплікації, діатермію; іонофорез, тканинні препарати, гемотерапію, УФО крові тощо.