Грануломатозний артрит (Arthritis granulomatoza)

Етіологія та патогенез. За даними Борисевича В.Б, грануломатозний артрит виникає внаслідок інфікування організму мікоплазмами, хламідіями і реєструється переважно у молодняку великої рогатої худоби, свиней, ягнят.

Коромисловим Г.Ф. (1987), мікоплазми кровоносними судинами потрапляють у малорухомі, прикриті м’язами суглоби, здатні паралізувати хемотаксис полінуклеарів, що виключає нагноєння і одночасно стимулює активність макрофагів, порушуючи їх фагоцитарну активність. Макрофаги при цьому виділяють медіатори запалення, які зумовлюють виражену проліферацію фібробластів із формуванням фіброзної сполучної тканини як у капсулі суглоба, так і прилеглих тканинах (парартикулярний фіброзит). У подальшому в капсулі суглоба відбуваються дистрофічні і некробіотичні процеси, що сприяють розвитку остеохондрозу.

Н.З.Хазіпова (1984) описує хламідійний (інфекційний) поліартрит у ягнят і телят, зумовлений запальними процесами в суглобах внаслідок ураження синовіальних мембран і періартикулярної пухкої клітковини. Збудник цього захворювання виділяється з синовіальної рідини, а також із фібринозних внутрішньосуглобових нашарувань.

За хламідіозу у свиней О.В.Рій, В.Й.Іздепський (2006) спостерігали ураження суглобів здебільшого задніх кінцівок (заплеснових). Артрити у свиней при хламідійній інфекції найчастіше спостерігаються у віці 3–6 міс. (27%), а в господарствах, де протягом останніх 2-х років реєстрували хламідіоз – і в 1–2 місячних поросят (33%); відомі такі патології суглобів і в абортованих плодів.

У кнурів та свиноматок суглобова форма хламідіозу зустрічається рідко і супроводжується вираженими дегенеративно-деструктивними процесами в суглобових хрящах. На нашу думку, існує серотип або серовар збудника хламідіозу, що має виражений тропізм до тканин суглобів. Здатність збудника хламідіозу розмножуватися в клітинах суглобового хряща (хондроцитах) доведено А.Ф.Панасюком і С.В. Шубіним (1998).У синовіальній рідині автори виявляли збільшення кількості нейтрофілів у 3–5 та моноцитів – у 2–2,5 рази.

За гістологічного дослідження виявлено: синовіальна оболонка без покривного шару клітин, на її поверхні скупчення нейтрофілів та синовіоцитів, часто з ознаками десквамації, у сполучнотканинній основі синовіальної оболонки виявлено гіперпластичні явища, скупчення тучних і плазматичних клітин. За хламідійного артриту(на 10–14-й дні) спостерігали у синовіальній рідині значне підвищення (у 5–6 разів, а в окремих випадках – до 7 разів) вмісту глікозаміногліканів, що ймовірно пов’язано з руйнацією хрящової тканини суглоба.

Клінічні ознаки. Симптоми хвороби характерні для інфекційного захворювання: масовий прояв кульгавості у 3–6 місячних поросят, гарячка, пригнічення, виснаження. Підвищення температури тіла відмічають тільки за гострого перебігу. У тварин виявляють ураження декількох суглобів, процес може поширюватись на сухожилкові піхви. У свиней найчастіше уражуються тарзальні суглоби. Перебіг артритів має підгострий характер, супроводжується збільшенням суглоба в об’ємі, вираженою кульгавістю, незначним підвищенням температури (40,5–40,9°С). Місцево відмічають потовщення суглобів, їх болючість при незначному наповненні синовіальних виворотів і відсутності флуктуації; спостерігається змішана кульгавість. При артропункції вміст суглоба має густу консистенцію. За хронічного перебігу можливе утворення суглобових нориць (Бортнійчук В.А., 1991).

Діагноз. Оскільки клінічні ознаки подібні і спільні для багатьох хвороб суглобів, діагноз ставиться на підставі епізоотологічних даних, симптомів хвороби, лабораторних досліджень синовіальної рідини і капсули суглоба.

Лікування. Застосовують антибіотики тетрациклінового та макролідного ряду (еритроміцин, фармазин), але, за даними В.Б. Борисовича, найбільш чутливі збудники захворювання до похідних хінолонової кислоти (байтрил, енроксил). Місцево застосовують подразливі мазі, лініменти, парафінові та озокеритові аплікації, аутогемо- та тканинну терапію.