Гострий серозно-фібринозний синовіт (Synovitis serofibrinosa acuta)

Захворювання виникає при значних забоях (2-го і 3-го ступенів), розтягах, повторних травмуваннях, на фоні серозного синовіту, за гіперергічного запаленнія, внаслідок сенсибілізації організму тощо.

Патогенез. При значних травмах поряд із серозним ексудатом, вираженою клітинною інфільтрацією у порожнину і капсулу суглоба просочуються крупномолекулярні, грубодисперсні білки, особливо фібриноген, який, згортаючись, утворює плівки фібрину. Незначні нагромадження його в порожнині суглоба і товщі капсули під впливом протеолітичних та фібринолітичних ферментів, а також макрофагів можуть лізуватись і розсмоктуватись. За тяжкого і затяжного перебігу запалення фібрин нашаровується на синовіальну оболонку, її ворсинки, просочує товщу капсули; з часом проростає сполучнотканинними клітинами, внаслідок чого синовіальна оболонка потовщується, зменшується кількість синовіальної рідини, а порожнина суглоба заповнюється великою кількістю фібрину, який утворює внутрішньосуглобові спайки. Крім того, скупчення фібрину можуть спонукати утворення артролітів (суглобові миші, рисові тільця), які іноді травмують внутрішньосуглобові хрящі.

За фібринозного синовіту порожнина суглоба заповнюється великою кількістю фібрину, що супроводжується вираженою блокадою синовіоцитів і судин, зменшенням продукування та підвищенням в’язкості синовіальної рідини, порушенням живлення і атрофією суглобового хряща. Ця патологія найчастіше спостерігається у великої рогатої худоби, що, ймовірно, пов’язано з видовими особливостями її запальної реакції. При затяжному перебігу фібринозного синовіту відмічається проростання сполучної тканини в капсулі суглоба.

Клінічні ознаки. Ушкоджений суглоб гарячий, болючий, збільшений в об'ємі, синовіальні вивороти напружені, при пальпації спостерігається незначна крепітація і виражена пастозність. Загальний стан тварини пригнічений, температура тіла підвищена, функції кінцівки порушуються (кульгавість середнього і вищого ступенів). У стані спокою тварина тримає кінцівку напівзігнутою. При затяжних процесах виявляють потовщення капсули суглоба з обмеженою його рухливістю. За хронічного перебігу захворювання виявляють потовщення капсули суглоба, обмеження його рухливості.

Діагноз ставлять на підставі анамнезу, клінічних ознак та підтверджують пункцією суглоба і рентгенографією.

Прогноз при гострому серозно-фібринозному синовіті обережний, за фібринозного – сумнівний.

Лікування. За гострого перебігу хвороби використовують ті ж лікарські засоби, що й при серозному синовіті. Для зменшення виділення фібрину і посилення фібринолізу застосовують внутрішньосуглобово антикоагулянти, компреси з гепарином або втирання гепаринової мазі.

Б.С.Семенов рекомендує для десенсибілізації організму вводити піпольфен або супрастин внутрішньом’язово, а внутрішньосуглобово (після його промивання) – протеолітичні ферменти (10–20 мг хімотрипсину або 50 мг хімопсину з 1,0 неоміцину в 3–5 мл 0,5%-ного розчину новокаїну). С.В.Рубленко пропонує застосовувати інтраартикулярно препарати фібринолітичної дії – 2,5%-ний розчин тіотриазоліну на 0,5%-ній метилцелюлозі в дозі 10 мл з інтервалом 24–48 год.

Для попередження проліферативних явищ і прискорення розсмоктування фібрину застосовують теплові процедури, масаж, ультразвук, промені гелій-неонового лазера, іонофорез йоду, літію, а також діатермію, діатермоіонофорез з попереднім втиранням гепаринової мазі, гемо- і тканинну терапію. Позитивний результат дає застосування димексид-новокаїнових компресів із лідазою або протеолітичними ферментами.

При заповненні порожнини суглоба фібриновим згустком В.Б.Борисевич рекомендує проводити артротомію і видалення його частинами. Накладання швів, що розсмоктуються , слід проводити тільки на зовнішній листок капсули й навколосуглобові тканини. У післяопераційний період проводиться протизапальна та антисептична терапія.