Класифікація хвороб суглобів

За ступенем ураження складових елементів суглоба виділяють: пошкодження різних шарів капсули, суглобових хрящів кісток, пері- та парартикулярних тканин. Але така класифікація не відображає елементів патогенезу окремих захворювань, їх етіологію. Тому більшість вчених виділяють наступні хвороби.

1. Закриті механічні пошкодження – забої, розтяги, вивихи, синовіти (серозні, серозно-фібринозні, фібринозні), періартрити, пері- та парартикулярні фіброзити, контрактури.

2. Відкриті пошкодження (рани).

3. Гнійні артрити (синовіт, капсулярна флегмона, артрит, остеоартрит, параартикулярна флегмона, панартрит).

4. Специфічні хвороби суглобів (ревматичні, стрептококозні, бруцельозні, мікоплазмозні, хламідіозні ).

5. Хронічні безексудативні процеси (артроз).

Закриті механічні пошкодження Забій суглоба (Contusio articuli)

Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.

Характерним є крововилив у його порожнину (гемартроз), що виникає відразу після травми внаслідок розриву кровоносних судин капсули. Крім того, кров просочує і тканини капсули суглоба, утворюючи в них крововиливи різних розмірів. У порожнині кров змішується з синовіальною рідиною, згортаючись повільно, активні рухи суглоба сприяють її дефібринуванню й гемолізу. З часом частина крові утворює згустки, що осідають на синовіальній оболонці і в порожнині суглоба, решта ж під дією протеолітичних ферментів розплавляється та розсмоктується. Збиті у грудочки нитки фібрину тривалий час плавають у синовіальній рідині (артроліти) і подразнюють синовіальну оболонку, а потрапивши між суглобові хрящі, викликають біль та кульгавість. Фібрин, який залишився на внутрішній оболонці капсули, з часом проростає сполучною тканиною, що може призвести до малорухливості суглоба за рахунок її потовщення. Під час забою прилеглих тканин суглоба і кісток можуть спостерігатися періостити, періартрити зі значним порушенням функції суглоба.

Клінічні ознаки залежать від ступеня забою, характеру ушкодження тканин та діаметра розірваних судин. За легкої форма спостерігається незначне припухання суглоба, болюче і гаряче при пальпації, інколи кульгання; при значній травмі – швидке виповнення виворотів капсули, особливо в дистально розташованих суглобах. З розвитком запалення і просочуванням ексудатом тканин у ділянці ушкодженого суглоба згладжується рельєф кісткових виступів, сухожилків та зв’язок. Травмований суглоб стає напівзігнутим з порушенням функції опори під час руху. На першій стадії гемартрозу відмічають флуктуацію, а через 2–3 дні – фібринозну крепітацію.

Діагноз ставлять за анамнезом та клінічними ознаками. Для його уточнення інколи проводять пункцію суглоба. Наявність у пунктаті краплин жиру дозволяє запідозрити внутрішньосуглобовий перелом, який підтверджують рентгенографією.

Лікування. При легкому забої тварині надають спокій, а на суглоб протягом доби накладають холод і тиснучу пов’язку, після чого призначають масаж та теплові процедури. За сильного гемартрозу таке лікування доповнюють пункцією суглоба з дотриманням правил асептики і антисептики та максимальним видаленням крові. При накопиченні згустків фібрину у суглоб вводять теплий розчин фурациліну (1:5000) або етакридину лактату (1:1000) з протеолітичними ферментами. Через одну годину видаляють уміст суглоба, а в його порожнину вводять розчин антибіотиків на 0,5–1%-ному новокаїні і 0,3 – 0,4 мг/кг преднізолону, після чого накладають тиснучу пов’язку.

З метою профілактики хірургічної інфекції протягом трьох днів застосовують загальну антибіотикотерапію (внутрішньом'язово).