Запалення кісткового мозку (Osteomyelitis)

Асептичний остеомієліт у хірургії розглядається рідко. Здебільшого лікарі мають справу з гнійним запаленням кісткового мозку.

Етіологія і патогенез. Зазвичай гнійний остеомієліт розвивається внаслідок відкритих переломів, рідше – метастатично (занесення інфекції з окремих ділянок). Розмноженню мікробів у кістковому мозку сприяє наявність кісткових відламків, у процесі резорбції яких виникає сенсибілізація кісткових макрофагів і багатоядерних остеокластів до некробіотично зміненого кісткового колагену; мікробний чинник також може бути сенсибілізатором. На окремих ділянках відбувається виражена інфільтрація кісткового мозку нейтрофільними лейкоцитами, мононуклеарами і лімфоцитами, що утворюють складний кооперативно-клітинний комплекс утилізації ушкоджених тканин. У поєднанні з вірулентною мікрофлорою це додає процесу значної усталеності. Кісткова речовина розпадається на широкій ділянці, утворюються кісткові секвестри, фістульні канали, через які виділяються назовні змертвілі і відірвані фрагменти кістки (рис. 30). З боку здорової кістки й окістя розростається відмежувальний грануляційний шар; окістя потовщується за рахунок проліферації остеобластичних елементів. Великі змертвілі ділянки виявляються розташованими у секвестральній коробці. Виділення ексудату назовні крізь норицеві канали, формування стійкого бар'єра навколо остеомієлітного вогнища, зниження тиску в гнійній порожнині, зменшення всмоктування токсичних продуктів сприяють ослабленню загальної реакції і місцевих проявів, особливо за високої резистентності тваринного організму.

Гематогенний (метастатичний) остеомієліт виникає внаслідок занесення у кістковий мозок з первинного вогнища (абсцеси, флегмони, карієс зуба) мікроорганізмів течією крові або лімфи. Перебіг захворювання ускладнюється за наявності травми кістки (ушиб, струс) і особливо при сенсибілізації організму. Розвитку остеомієліту сприяє зниження бактерицидних властивостей кісткового мозку, наявність асептичного запалення окістя, порушення кровообігу, а також зниження імунобіологічних сил організму.

Гнійний процес при гематогенному остеомієліті розвивається у замкнутій порожнині у вигляді флегмони кісткового мозку і розповсюджується завжди з середини назовні. Гній, накопичившись у порожнині, під тиском просочується через гаверсові канали під окістя і відшаровує його, а компактний шар некротизусться, утворюючи секвестри (рис. 31).

Клінічні ознаки гострого гнійного остеомієліту характеризуються симптомом тяжкого інфекційного захворювання: підвищення температури тіла, прискорення пульсу і дихання; дифузне припухання у ділянці ураження в результаті інфільтрації м’яких тканин і окістя. При натискуванні і постукуванні виявляють місце найбільшої болючості. Ураження кісток кінцівок супроводжується кульгавістю високого ступеня. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені і болючі, у крові відмічають лейкоцитоз. З утворенням абсцесу і виділенням гнійного ексудату назовні інтенсивність процесу знижується. Із нориць виділяється гнійний ексудат з краплинами жиру кісткового мозку і дрібні частини зруйнованої кістки. При зондуванні нориці виявляють шорстку кісткову тканину, секвестри. Рентгенологічним дослідженням виявляють ознаки остеопорозу, а навколо них – склеротичні явища.

Діагноз ставляють за клінічними ознаками і підтверджують рентгенологічними дослідженнями.

Лікування. Після усунення причини захворювання тварині надають спокій, забезпечують підстилкою, кормами, багатими білково-вітамінними компонентами.

З метою попередження сепсису, обмеження процесу і зміцнення імунобіологічних сил організму використовують антибіотики широкого спектру дії (лінкоміцин, кефзол, цефалоспорин) у комбінації з сульфаніламідними препаратами (стрептоцид, норсульфазол, косульфазин), камфорну сироватку Кадикова, УФ-опромінення крові, новокаїнові блокади тощо. Застосовують внутрішньокістково або внутрішньоартеріально антибіотики в 20–30%-ному димексиді чи 0,25–0,5%-ному новокаїні для забезпечення їх високої концентрації у вогнищі запалення. При остеомієлітах, ускладнених прогресуючим руйнуванням кісткової тканини, а також септичній інтоксикації проводиться оперативне лікування, направлене на ліквідацію гнійно-некротичного процесу шляхом видалення уражених ділянок кісток у межах здорових тканин.

Після цього секвестральну коробку ретельно промивають теплим антисептичним розчином (спиртефіром), припудрюють складними порошками антимікробних речовин або дренують з лініментом за Вишневським, ізатизоном тощо. Доцільно також використовувати місцево гелій-неоновий лазер, УВЧ, ультрафіолетове опромінення.

Для забезпечення спокою рани і профілактики переломів рекомендується накладання гіпсових вікончастих чи шиногіпсових пов’язок, які знімають після зникнення запальної реакції.