Умови, що сприяють розвитку хірургічної інфекції

Розвитку хірургічної інфекції сприяють такі умови: а) механічне пошкодження шкіри, слизових оболонок і нормальних грануляцій у рані; б) зниження імуногенезу; в) гіповітамінози, особливо А і Д, та порушення мінерально-вітамінного обміну; г) погіршення нейрогуморальної регуляції.

Не менш важливе значення мають місцеві зміни у ділянках пошкодження м'яких тканин, особливо кісток: чим більше розміжчених тканин, тим швидше виникає і тяжче проходить хірургічна інфекція. Правда, інколи за невеликої зони пошкодження патогенні мікроби проникають в анатомічні порожнини ( суглоб, грудна, черевна) і сприяють розвитку більш тяжких ускладнень, ніж зяючі рвані рани м’яких тканин.

Дрімаюча інфекція

Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тварини. Вони стають авірулентними і нездатними до розмноження, тому клінічні ознаки хвороби не проявляються. Дрімаюча інфекція виникає найчастіше після зараження гнійними мікробами. Вони ховаються у черевних спайках, ранах, що зарубцювалися, виразках, хронічних абсцесах, на інкапсульованих сторонніх тілах, у тканинних секвестрах і на лігатурах. Зниження резистентності організму може викликати їх пробудження. І тоді вони швидко розвиваються, ніби тривалий дрімаючий стан не тільки не мобілізував сили опору в організмі, а навіть підвищив чутливість організму до інфекції.

Сприяє загостренню процесу випадкова травма первинного вогнища, пошкодження капсули під час операції з видалення стороннього тіла, послаблення резистентності організму, незалежно від його причини.

Випадки дрімаючої інфекції у тварин зустрічаються досить часто. У літературі описані абсцеси сім’яного канатика у коня виявлені через 5 років після кастрації. Сьогодні нерідко зустрічаються абсцеси печінки у забійних биків, які не погіршують стану тварин і не проявляються клінічно.

Інколи дрімаючу інфекцію діагностують за наступними ознаками:

1) тривале нагноєння, що супроводжується відторгненням некротизованих тканин, лігатур;

2) поява місцевої і загальної реакції після масажування рубця (припухання, болючість, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів);

3) загострення місцевої реакції після введення загальностимулювальних засобів (тканинні препарати, аутокров тощо): болючість, підвищення місцевої температури, набряк і т. п:

4) наявність мікробів у вирізаному шматочку рубцевої тканини;

5) зовні безпричинне підвищення температури тіла;

6) лейкоцитоз крові.

При виявленні у тварини ознак прихованої інфекції пропонуються профілактично-лікувальні заходи:

1. підвищити загальну резистентність організму тварини (тканинні препарати, аутогемотерапія, опромінення крові ультрафіолетовими чи лазерними променями, медикаментозні засоби імуностимулювальної терапії;

2. за кілька днів перед операцією та в перші дні після неї обов'язково вводити парентерально антимікробні препарати – антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани та ін;

3. суворо дотримуватися правил асептики при оперуванні таких тварин, бо проникнення в рану мікробів ззовні створює їх нову асоціацію, яка може підвищити вірулентність мікрофлори, що знаходиться в первинному вогнищі;

4. якщо внаслідок тривалих гнійних процесів з утворенням виразок, нориць, секвестрів у зоні операції виникли рубці, то в процесі операції вони висікаються;

5. після операції ретельно обробляти рану антимікробними препаратами.