Механізми, що попереджують розвиток інфекції

Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкоджена шкіра, яка нормально функціонує, покрита шкірним салом із сальних залоз. Бар’єрна функція її зумовлена щільністю багатошарового епітелію, особливо його ороговілого шару. Важливу роль відіграють і нормальні виділення шкіри, які містять у собі протимікробні речовини, подібні лізоциму, і мають достатньо високу кислотність (рН 5,22–5,8). А, як відомо, патогенні мікроби розвиваються в умовах більш низької кислотності і навіть у лужних середовищах – стрептококи, синьогнійна паличка, кишкові бактерії.

Фактором захисту у тварин є волосяний покрив, на якому мікроби затримуються. Позбавлені поживних речовин, вологості, оптимальної температури, вони не розвиваються і гинуть, зносяться вітром, змиваються атмосферними опадами тощо. Крім того, постійна капілярна течія природного мастила нормальної шкіри, спрямована з глибин до поверхні, також сприяє винесенню мікробів назовні, де вони й гинуть під впливом різних природних факторів. Отже, на поверхні непошкодженої шкіри умови для розвитку мікробів несприятливі, а сама вона для них непроникна.

Бар’єрну функцію виконують і слизові оболонки, особливо їх епітеліальний покрив. До того ж продукти секреції залоз містять протимікробні речовини – лізоцим у сльозах, слині і виділеннях слизової оболонки носа, інгібітин слини, протимікробний ензим. Слизова оболонка деяких відділів містить ексудат лімфоїдної тканини (фолікули, крипти), яка сама виконує бар'єрну функцію. Деякі слизові вкриті миготливим епітелієм, рухом війок якого видаляється з глибоких відділів трубчастих органів разом зі слизом все стороннє, у тому числі й мікрофлора.

Нарешті, з нормальних слизових поверхонь мікроби постійно змиваються виділеннями їх залоз. До того ж, слизові мають надто чутливий рецепторний апарат, що гостро реагує на всі подразники, у тому числі й мікробні. Як наслідок – збільшення секрету, кашель, чхання тощо.

Коли з якоїсь причини мікроб проникає за межі шкіри чи слизових, він, як подразник, викликає у зоні залягання запальну реакцію, спрямовану на попередження подальшого поширення мікробів, нейтралізацію їх і виведення з організму. Якщо він вийде за межі вогнища запалення, включаються інші тканинні бар’єри і основна речовина сполучної тканини – гіалуронова кислота з її високою в’язкістю, міжтканинна рідина, що містить готові антитіла і ферменти, клітинні оболонки тощо. Якщо і вони не зможуть знешкодити мікроорганізми, ті проникають у лімфатичне русло, де піддаються бактеріостатичній дії лімфи, а регіонарний лімфовузол є біологічним фільтром, який знешкоджує все, що надходить у кров.

Але трапляються випадки подолання бар’єрів і проникнення мікробів безпосередньо у кров. Там їх зустрічають сироваткові білки, клітини крові, що згубно діють на них, печінковий, гематоенцефалічний, гемоофтальмічний, гемотестикулярний та інші бар’єри. Тобто, у здоровому організмі є багато взаємопов'язаних бар’єрів, що попереджують проникнення і особливо генералізацію мікроорганізмів.