
- •Передмова
- •Завдання і шляхи розвитку ветеринарної хірургії. Перед ветеринарною хірургією стоять такі завдання:
- •Дослідження хірургічно хворої тварини.
- •Підготовка тварини до операції.
- •Післяопераційний догляд за тваринами.
- •Травми і травматизм тварин
- •Класифікація травматизму
- •Профілактика травматизму
- •Вплив травми на організм
- •Реакція організму на травму
- •Запалення
- •Медіатори запалення
- •Ключові ланцюги запалення
- •Клінічні форми запалення
- •Видові особливості запалення
- •Лікування запальних процесів
- •Фізичні методи
- •Фізіотерапевтичні процедури
- •Гальванізація і електрофорез
- •Світлолікування
- •Медикаментозне лікування
- •Імуностимулювальна терапія
- •Закриті механічні пошкодження
- •Гематома
- •Лімфоекстравазат
- •Відкриті механічні пошкодження (рани)
- •Симптоми ран
- •Класифікація ран
- •Механізми загоювання ран
- •Фази загоєння ран
- •Фактори, що впливають на загоєння ран
- •Типи загоєння ран
- •Загоювання первинним натягом
- •Загоєння вторинним натягом
- •Загоювання ран під струпом
- •Видові особливості ранового процесу
- •Ускладнення при загоюванні ран
- •Загоєння ран у тварин, хворих на променеву хворобу та при їх забрудненні радіонуклідами
- •Методи контролю перебігу ранового процесу
- •Лікування ран Зупинка кровотечі
- •Боротьба з втратою крові
- •Рановий спокій
- •Механічна антисептика ран
- •Хірургічна обробка ран
- •Фізична антисептика ран
- •Хімічна антисептика ран
- •Лікування операційних і випадкових свіжих ран
- •Лікування гнійних ран
- •Лікування ран, що загоюються під струпом
- •Лікування ран, що довго не загоюються
- •Лікування ран у хворих на променеву хворобу
- •Хірургічна інфекція
- •Механізми, що попереджують розвиток інфекції
- •Умови, що сприяють розвитку хірургічної інфекції
- •Дрімаюча інфекція
- •Класифікація хірургічної інфекції
- •Аеробна (гнійна) інфекція
- •Клінічні форми гнійної інфекції
- •Абсцес (Abscessus)
- •Флегмона (Phlegmona)
- •Анаеробна і гнильна інфекція
- •Сепсис (Sepsis)
- •Специфічна інфекція
- •Актинобактеріоз
- •Ботріомікоз
- •Правець
- •Некробактеріоз
- •Сторонні тіла у тканинах і органах, змертвіння, виразки, нориці
- •Сторонні тіла
- •Змертвіння (некроз)
- •Гангрена
- •Виразка (ulcus)
- •Нориця (fistula)
- •Термічні, хімічні та радіаційні ушкодження
- •Термічні опіки
- •Електроопіки
- •Променеві опіки
- •Відмороження (congelatio)
- •Хвороби кісток Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
- •Дистрофічний остеотендиніт
- •Періостит (Periostitis)
- •Гнійне запалення кістки (Ostitis purulenta)
- •Некроз кістки (Osteonecrosis)
- •Карієс кістки (Caries ossium)
- •Ревматичний остит (Ostitis reumatica)
- •Запалення кісткового мозку (Osteomyelitis)
- •Переломи кісток (Fracturae ossium)
- •Хвороби суглобів
- •Анатомо-фізіологічні дані
- •Класифікація хвороб суглобів
- •Закриті механічні пошкодження Забій суглоба (Contusio articuli)
- •Розтяг суглоба (Distosio articulorum)
- •Вивих суглоба (Luxationes articulorum)
- •Асептичні синовіти (synovitis aseptika)
- •Гострий серозний синовіт (Synovitis serosa acuta)
- •Гострий серозно-фібринозний синовіт (Synovitis serofibrinosa acuta)
- •Хронічний серозний синовіт (Synovitis serosa chronica)
- •Рани суглобів (Vulnera articulorum)
- •Гнійне запалення суглобів (Artritis purulenta)
- •Грануломатозний артрит (Arthritis granulomatoza)
- •Суглобовий ревматизм (Arthritis reumatica)
- •Хронічні безексудативні процеси в суглобі Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
- •Контрактури суглобів
- •Деформівний артрит
- •Артроз (Arthrosis)
- •Остеохондроз (Osteoochondrosis)
- •Дисплазія суглобів
- •Хвороби сухожилків, сухожилкових піхов і бурс анатомо-фізіологічні дані
- •Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
- •Рани сухожилків (Vulnera tendinitum)
- •Запалення сухожилка (Tendinitum) Гострий асептичний тендиніт
- •Гнійний тендиніт (Tendininis purulenta)
- •Паразитарний (онхоцеркозний) тендиніт (Tendinitis onchocerkosis)
- •Тендовагініти (tendovaginitis)
- •Асептичні гострі тендовагініти (Tendovaginitis aseptica acuta)
- •Хронічні асептичні тендовагініти (Tendovaginitis chronica)
- •Гнійний тендовагініт (Tendovaginitis purulenta)
- •Бурсити (bursitis)
- •Хвороби шкіри функції, будова і властивості шкіри
- •Класифікація хвороб шкіри
- •Гнійничкові захворювання шкіри (піодермії)
- •Дерматити (dermatitis)
- •Хвороби м’язів міозити (мiоsітіs)
- •М'язовий ревматизм (міоsітіs rеuматікus)
- •Міопатози (мioратноsіs)
- •Атрофія м’язів
- •Хвороби судин Хвороби кровоносних судин Артеріїт (Arteriitis)
- •Флебіт і тромбофлебіт (Phlebitis et trombophlebitis)
- •Хвороби лімфатичних судин та вузлів
- •Лімфангоїт (Limphangoitis)
- •Лімфонодуліт (лімфаденіт) (Limphonodulitis, limphadenitis)
- •Хвороби нервової системи Механічні пошкодження периферичних нервів
- •Парез і параліч нервів
- •Запалення нерва (nevritis)
- •Травми головного мозку
- •Травми спинного мозку
- •Зміщення внутрішніх органів (dislocatio)
- •Зміщеня у межах черевної порожнини Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
- •Зміщення шлунка у собак
- •Інвагінація кишки (Invaginatio intenstinum)
- •Заворот і перекручування кишок (Torsio et volvulus intestinorum)
- •Скручування матки (Torsio uteri)
- •Крипторхізм (Kryptorchismus)
- •Зміщення за межі черевної порожнини
- •Дивертикул (Diverticulum)
- •Грижі (Hernia)
- •Проляпсус (Prolapsus)
- •Евентрація (Eventratio)
- •Виворот із випадінням порожнинних органів
- •Виворот прямої кишки (Іnversio recti)
- •Виворот піхви (Іnversio vaginae)
- •Виворот матки (Рrolapsus etinversio uteri)
- •Виворт препуціального мішка (Іnversio praeputium)
- •Парафімоз (Рaraphimosis)
- •Новоутворення
- •Поширення пухлинних хвороб
- •Етіологія і патогенез новоутворень
- •Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
- •Класифікація пухлин
- •Клінічна характеристика пухлин Доброякісні новоутворення
- •Злоякісні новоутворення Карцинома (сancer – рак)
- •Саркома (Sarcoma)
- •Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
- •Зміни морфологічного складу крові
- •Діагностика новоутворень
- •Загальні принципи лікування
- •Хірургічне лікування
- •Патогенетичне лікування
- •Хіміотерапія
- •Променева терапія
- •Фотодинамічна терапія
- •Гормонотерапія
- •Штучна гіпертермія
- •Кріохірургія
- •Магнітотерапія
- •Питання для самоконтролю
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованої літератури Основна
- •Додаткова
Лікування ран, що загоюються під струпом
Утворенню струпа сприяють сонячне світло, припудрювання антисептичними порошками, особливо в’яжучими і припікальними (порошок Ос-тровського). змащування 10−15%-ним розчином нітрату срібла, піактоніну. Під струпом не розвиваються процеси протеолізу, тому він міцно утримується на рані.
Струп необхідно зберігати до кінця лікування, до його самовільного відторгнення. А щоб він не тріскався і зберігав еластичність, – змащують різними мазями, іншого лікування не потрібно.
Лікування ран, що довго не загоюються
При цьому користуються засобами місцевої і загальної дії. Спочатку потрібно нормалізувати ріст грануляцій. Зокрема, при атонічних грануляціях користуються повязками з гіпертонічним розчином середніх солей, рідкою маззю Вишневського, вапоризацією, парафіновими аплікаціями та іншими, що поліпшують крово- і лімфообіг у пошкоджених тканинах.
При надмірних грануляціях їх припікають ляпісовим олівцем, 10 %-ним розчином міді сульфату, порошком калію перманганату з борною кислотою. Якщо грануляція триває 2−3 і більше місяців, змінюється рН ранового ексудату на лужну реакцію. Це сприяє розвитку стафілококів та кишкової палички, що затримують процеси грануляції. Тому протягом кількох днів такі рани промивають розчином молочної кислоти, калію перманганату (0,1 %), шлунковим соком та ін.
Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинних препаратів, аутогемотерапії та інших способів неспецифічного впливу.
У таких тварин хірургічну обробку ран роблять якомога раніше. При цьому, по можливості, максимально видаляють некротизовані тканини, сторонні тіла, ретельно зупиняють кровотечу і накладають шов. Відомо, що у хворих на променеву хворобу уповільнюється процес згортання крові. Тому за неможливості зупинити кровотечу місцевими засобами необхідно ввести внутрішньовенно великим тваринам 100−150 мл 10 %-ного розчину кальцію хлориду. Для профілактики ранової інфекції обов’язковим є використання антибіотиків широкого спектру дії як місцеве перед зашиванням рани, так і парентерально. Враховуючи несприятливу дію сульфаніламідів на систему крові, їх використання при променевій хворобі небажане.
Внаслідок повільного зрощення країв рани, шви знімають не раніше 12−15-го дня. Рани, що загоюються вторинним натягом, лікують, як указано раніше, але максимально видаляють мертві тканини, зупиняють кровотечу, а при появі неповноцінних грануляцій їх теж обробляють різними вищезгаданими засобами.
Серйозної уваги заслуговує лікування ран, забруднених радіонуклідами. У першу чергу зупиняють кровотечу. Оскільки ці рани супроводжуються забрудненням непошкодженої шкіри, кожну таку тварину потрібно якомога раніше повністю обробити, щоб не допустити радіаційного впливу на організм і радіаційних опіків. Чистити тварину слід у спеціальних приміщеннях чи на майданчиках; при цьому обслуговуючий персонал слід захистити (гумові рукавиці, чоботи, комбінезони, спеціальні респіратори тощо). Промивні води збирають у ями глибиною до 1,5 м, які після повного всмоктування рідини закопують.
За хірургічної обробки забруднених радіонуклідами ран у першу чергу зменшують всмоктування діючих речовин, видаляють їх залишки і попереджують розвиток ранової інфекції. Ватно-марлевими тампонами, змоченими в мильному розчині, хлораміні, етакридину лактаті чи інших рідинах, видаляють радіонукліди із шкіри навколо рани. Використання для цього різних органічних розчинників (ефір, бензин та ін.) небажане, тому що вони сприяють швидкому всмоктуванню їх через непошкоджену шкіру. Потім видаляють шерсть, обробляють рану розчином йоду і знеболюють. Після цього добре промивають мильним розчином, перекисом водню та зрошують фізрозчином.
Місцеве знеболювання новокаїном з антибіотиками сприяє вимиванню радіонуклідів із рани та зменшенню небезпеки розвитку інфекції. Ефективність промивання залежить від строків обробки рани: через годину після її забруднення видаляється до 20 % радіонуклідів, через 2 години − 10 %, а в більш пізні строки − від 3 до 5 %.
При обробці краї і дно рани, по можливості, висікають більш широко, ніж завжди, щоб максимально видалити радіонукліди. Рану зашивають тільки після дозиметричного контролю. У разі перевищення допустимих норм − її знову промивають і залишають відкритою або частково зашивають, заповнюючи пухко тампонами з гіпертонічними розчинами. Доцільно користуватися сорбентами (песил та ін.).
Питання для самоконтролю
Класифікація ран.
Біофізикохімічні зміни в ранах у першу фазу загоєння.
Біофізикохімічні зміни у ранах у другу фазу.
Клінічна характеристика рани в першу фазу.
Загоєння ран по первинному натягу.
Загоєння ран по вторинному натягу.
Загоєння ран під струпом.
Еволюція грануляційної тканини в процесі загоєння рани.
Видові особливості ранового процесу.
Загоєння ран забруднених радіонуклідами.
Ускладнення при загоєнні ран та їх попередження.
Вторинні шви при лікуванні ран.
Розсікання й висікання ран.
Лікування свіжих асептичних ран.
Лікування гнійних ран.
Лікування ран, що довго не загоюються.
Профілактика ранової інфекції.