Хімічна антисептика ран

Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисептики неможливо, оскільки вона одночасно пошкоджує й тканинні системи організму, і пригнічує його захисні механізми. Тому слід підбирати такі антисептики, у таких дозах і концентраціях, щоб вони, не пригнічуючи імунобіологічних реакцій організму, інактивували б мікроби, готуючи їх до повного знищення самим організмом. Враховуючи сказане, слід віддати перевагу бактеріостатичним засобам – антибіотикам, сульфаніламідним та нітрофурановим препаратам тощо, їх активність збільшується після видалення мертвих тканин та гнійного ексудату. Антисептики і бактеріостатики використовують переважно у першу фазу ранового процесу у формі зрошення, фумігації, хлорування, присипок, лініментів та дренажів. Це – поверхнева антисептика.

Кращих результатів досягають при глибокій антисептиці – введенні протимікробних засобів через магістральні артерії чи ретроградно – через вени після накладання джгута. Це створює умови для контакту лікарських засобів з мікробами, що проникли у пошкоджені і здорові тканини. Крім того, вони фіксуються пошкодженими тканинами і діють протимікробно тривалий час. Вважається помилковим для глибокої антисептики введення лікарських засобів у пошкоджені тканини чи на межі їх із здоровими: це підвищує внутрітканинний тиск у зоні інфільтрації, що погіршує крово- та лімфообіг.

Заслуговує на увагу і ферментотерапія. Використання протеолітичних ферментів у першу фазу ранового процесу прискорює очищення ран від некротизованих тканин. Для цього запропоновано шлунковий сік з 0,5 %-ним розчином новокаїну у формі дренажу протягом 2–3-х діб щоденно. Більш тривала його аплікація може викликати некроз здорових тканин. Таких властивостей не мають трипсиноподібні ферменти (трипсин, хемотрипсин та ін.). І крім того, вони енергійно розплавляють мертві тканини та сприяють формуванню здорових грануляцій. Для цього готують 2–5 %-ні водні їх розчини або такої ж концентрації на 0,25–0,5 %-ному новокаїні та обробляють марлеві дренажі, які також вводять щодня у рану протягом 2–3-х діб, а при необхідності – і довше.

Лікування операційних і випадкових свіжих ран

При лікуванні операційних ран слід створити тканинам відносний спокій і попередити інфекцію. Цього досягають накладанням швів на рану, попередньо оброблену антибіотиками, сульфаніламідними чи іншими протимікробними препаратами у вигляді пудри.

За випадкових свіжих ран слід також надати тканинам спокій, попередити переподразнення нервових центрів, видалити з рани сторонні тіла, нежиттєздатні тканини і попередити розвиток інфекції, як вказано раніше. По можливості, рану частково зашивають у верхній її частині, а в нижній вводять марлевий дренаж для стоку ексудату при гіперергічному запаленні. Якщо рану зашити не можна, її лікують відкритим способом з використанням методів механічної, фізичної та хімічної антисептики в фазу очищення рани. У другу фазу, коли рана виповнюється грануляційною тканиною, слід оберігати її від пошкодження, сприяти її дозріванню, рубцюванню та покриттю шкірним епітелієм, як вказувалося раніше.