Рановий спокій

Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове травмування тканин, уже пошкоджених під час поранення. До того ж під час руху тканини розшаровуються, що сприяє порушенню захисних бар'єрів, розвитку інфекції та інтоксикації організму. Запобігти цим ускладненням можна, забезпечивши спокій хворій тварині та обмеживши рухи у зоні пошкодження.

Відомо, що грубі маніпуляції при обробці рани, часта зміна пов’язки, коливання температури, застосування подразливих речовин утруднюють відокремлення мертвих тканин, розростання грануляцій тощо. Отже, спокій – найважливіший елемент патогенетичної терапії при пораненні тварин. Інколи це нелегке завдання для лікаря, але захисна пов’язка певною мірою одночасно обмежує рухомість тканин у ділянці рани. Надійного спокою при пораненнях м’яких тканин, кісток, суглобів, сухожилків досягають накладенням гіпсових пов’язок чи спеціальних шин.

Та було б помилкою думати, що повний спокій необхідний до кінця загоювання рани. Він потрібний у першу фазу, у період формування ранового бар'єра, коли треба обмежити всмоктування мікробів і токсинів. У другу фазу спокій (обмеження рухів) може гальмувати регенеративні процеси і, отже, загоєння рани. Доведено, що активні рухи поліпшують кровозабезпечення поранених тканин і обмін речовин у них. Тому їх слід використовувати у другу фазу з урахуванням місця локалізації рани, темпераменту тварини, навколишньої обстановки, можливостей захисту рани від забруднень і додаткових механічних пошкоджень.

Механічна антисептика ран

Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у знищенні бактерій, а в підвищенні захисних реакцій організму і пошкоджених тканин. Досягти цього можна за рахунок механічної антисептики у комплексі з іншими лікувальними заходами. Це комплекс хірургічних засобів, спрямованих на видалення розміжчених і мертвих тканин, сторонніх тіл, кров'яних згустків, мікроорганізмів та забезпечення видалення ранового ексудату, сприяння формуванню ранового бар'єра і регенерації тканин.

Доведено, що в перші 6 год після поранення мікроорганізми залишаються на поверхні рани. Тому це і є оптимальний час для видалення мікробів із рани шляхом висікання ранової поверхні. Останнім часом встановлено, що аероби можуть перебувати в рані 12–24 год, не викликаючи ранової інфекції, тоді як анаероби – не більше 6 год. Ось чому хірургічні методи лікування виявилися найбільш ефективними. Вони включають механічну очистку і хірургічну обробку.

Перша проводиться як за надання першої допомоги, так і в процесі лікування. Вона полягає у видаленні шерсті, обмиванні і дезінфекції шкіри навколо рани, очищенні ранової поверхні від забруднень. Потім вибривають шерсть і обробляють рану розчином йоду чи йодофорами (йодонат, йодинол, йодопірон, йодобак), йоддицерину, дегміну, спиртовими антисептиками тривалої дії − декосепт (фірма„Борер Хемі АГ”(Швейцарія), хоспісепт, хоспідермін („Лізоформ Др..Ханс Роземанн Гмбх” (Німеччина), стериліум, кутасепт („Боді Хемі АГ”(Німеччина). Видаливши з рани видимі сторонні предмети, її промивають 3%-ним розчином перекису водню, який у рані розщеплюється під дією ферменту каталази з утворенням атомарного кисню, що у вигляді піни вимиває мікроби, сторонні тіла, уривки змертвілих тканин.

Механічне очищення і хімічна дезінфекція шкіри сприяють перебігу ранового процесу внаслідок дезактивації мікробів, посилення циркуляції крові та зменшення болю. Механічна очистка рани завжди передує хірургічним способам її лікування.