
- •Передмова
- •Завдання і шляхи розвитку ветеринарної хірургії. Перед ветеринарною хірургією стоять такі завдання:
- •Дослідження хірургічно хворої тварини.
- •Підготовка тварини до операції.
- •Післяопераційний догляд за тваринами.
- •Травми і травматизм тварин
- •Класифікація травматизму
- •Профілактика травматизму
- •Вплив травми на організм
- •Реакція організму на травму
- •Запалення
- •Медіатори запалення
- •Ключові ланцюги запалення
- •Клінічні форми запалення
- •Видові особливості запалення
- •Лікування запальних процесів
- •Фізичні методи
- •Фізіотерапевтичні процедури
- •Гальванізація і електрофорез
- •Світлолікування
- •Медикаментозне лікування
- •Імуностимулювальна терапія
- •Закриті механічні пошкодження
- •Гематома
- •Лімфоекстравазат
- •Відкриті механічні пошкодження (рани)
- •Симптоми ран
- •Класифікація ран
- •Механізми загоювання ран
- •Фази загоєння ран
- •Фактори, що впливають на загоєння ран
- •Типи загоєння ран
- •Загоювання первинним натягом
- •Загоєння вторинним натягом
- •Загоювання ран під струпом
- •Видові особливості ранового процесу
- •Ускладнення при загоюванні ран
- •Загоєння ран у тварин, хворих на променеву хворобу та при їх забрудненні радіонуклідами
- •Методи контролю перебігу ранового процесу
- •Лікування ран Зупинка кровотечі
- •Боротьба з втратою крові
- •Рановий спокій
- •Механічна антисептика ран
- •Хірургічна обробка ран
- •Фізична антисептика ран
- •Хімічна антисептика ран
- •Лікування операційних і випадкових свіжих ран
- •Лікування гнійних ран
- •Лікування ран, що загоюються під струпом
- •Лікування ран, що довго не загоюються
- •Лікування ран у хворих на променеву хворобу
- •Хірургічна інфекція
- •Механізми, що попереджують розвиток інфекції
- •Умови, що сприяють розвитку хірургічної інфекції
- •Дрімаюча інфекція
- •Класифікація хірургічної інфекції
- •Аеробна (гнійна) інфекція
- •Клінічні форми гнійної інфекції
- •Абсцес (Abscessus)
- •Флегмона (Phlegmona)
- •Анаеробна і гнильна інфекція
- •Сепсис (Sepsis)
- •Специфічна інфекція
- •Актинобактеріоз
- •Ботріомікоз
- •Правець
- •Некробактеріоз
- •Сторонні тіла у тканинах і органах, змертвіння, виразки, нориці
- •Сторонні тіла
- •Змертвіння (некроз)
- •Гангрена
- •Виразка (ulcus)
- •Нориця (fistula)
- •Термічні, хімічні та радіаційні ушкодження
- •Термічні опіки
- •Електроопіки
- •Променеві опіки
- •Відмороження (congelatio)
- •Хвороби кісток Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
- •Дистрофічний остеотендиніт
- •Періостит (Periostitis)
- •Гнійне запалення кістки (Ostitis purulenta)
- •Некроз кістки (Osteonecrosis)
- •Карієс кістки (Caries ossium)
- •Ревматичний остит (Ostitis reumatica)
- •Запалення кісткового мозку (Osteomyelitis)
- •Переломи кісток (Fracturae ossium)
- •Хвороби суглобів
- •Анатомо-фізіологічні дані
- •Класифікація хвороб суглобів
- •Закриті механічні пошкодження Забій суглоба (Contusio articuli)
- •Розтяг суглоба (Distosio articulorum)
- •Вивих суглоба (Luxationes articulorum)
- •Асептичні синовіти (synovitis aseptika)
- •Гострий серозний синовіт (Synovitis serosa acuta)
- •Гострий серозно-фібринозний синовіт (Synovitis serofibrinosa acuta)
- •Хронічний серозний синовіт (Synovitis serosa chronica)
- •Рани суглобів (Vulnera articulorum)
- •Гнійне запалення суглобів (Artritis purulenta)
- •Грануломатозний артрит (Arthritis granulomatoza)
- •Суглобовий ревматизм (Arthritis reumatica)
- •Хронічні безексудативні процеси в суглобі Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
- •Контрактури суглобів
- •Деформівний артрит
- •Артроз (Arthrosis)
- •Остеохондроз (Osteoochondrosis)
- •Дисплазія суглобів
- •Хвороби сухожилків, сухожилкових піхов і бурс анатомо-фізіологічні дані
- •Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
- •Рани сухожилків (Vulnera tendinitum)
- •Запалення сухожилка (Tendinitum) Гострий асептичний тендиніт
- •Гнійний тендиніт (Tendininis purulenta)
- •Паразитарний (онхоцеркозний) тендиніт (Tendinitis onchocerkosis)
- •Тендовагініти (tendovaginitis)
- •Асептичні гострі тендовагініти (Tendovaginitis aseptica acuta)
- •Хронічні асептичні тендовагініти (Tendovaginitis chronica)
- •Гнійний тендовагініт (Tendovaginitis purulenta)
- •Бурсити (bursitis)
- •Хвороби шкіри функції, будова і властивості шкіри
- •Класифікація хвороб шкіри
- •Гнійничкові захворювання шкіри (піодермії)
- •Дерматити (dermatitis)
- •Хвороби м’язів міозити (мiоsітіs)
- •М'язовий ревматизм (міоsітіs rеuматікus)
- •Міопатози (мioратноsіs)
- •Атрофія м’язів
- •Хвороби судин Хвороби кровоносних судин Артеріїт (Arteriitis)
- •Флебіт і тромбофлебіт (Phlebitis et trombophlebitis)
- •Хвороби лімфатичних судин та вузлів
- •Лімфангоїт (Limphangoitis)
- •Лімфонодуліт (лімфаденіт) (Limphonodulitis, limphadenitis)
- •Хвороби нервової системи Механічні пошкодження периферичних нервів
- •Парез і параліч нервів
- •Запалення нерва (nevritis)
- •Травми головного мозку
- •Травми спинного мозку
- •Зміщення внутрішніх органів (dislocatio)
- •Зміщеня у межах черевної порожнини Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
- •Зміщення шлунка у собак
- •Інвагінація кишки (Invaginatio intenstinum)
- •Заворот і перекручування кишок (Torsio et volvulus intestinorum)
- •Скручування матки (Torsio uteri)
- •Крипторхізм (Kryptorchismus)
- •Зміщення за межі черевної порожнини
- •Дивертикул (Diverticulum)
- •Грижі (Hernia)
- •Проляпсус (Prolapsus)
- •Евентрація (Eventratio)
- •Виворот із випадінням порожнинних органів
- •Виворот прямої кишки (Іnversio recti)
- •Виворот піхви (Іnversio vaginae)
- •Виворот матки (Рrolapsus etinversio uteri)
- •Виворт препуціального мішка (Іnversio praeputium)
- •Парафімоз (Рaraphimosis)
- •Новоутворення
- •Поширення пухлинних хвороб
- •Етіологія і патогенез новоутворень
- •Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
- •Класифікація пухлин
- •Клінічна характеристика пухлин Доброякісні новоутворення
- •Злоякісні новоутворення Карцинома (сancer – рак)
- •Саркома (Sarcoma)
- •Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
- •Зміни морфологічного складу крові
- •Діагностика новоутворень
- •Загальні принципи лікування
- •Хірургічне лікування
- •Патогенетичне лікування
- •Хіміотерапія
- •Променева терапія
- •Фотодинамічна терапія
- •Гормонотерапія
- •Штучна гіпертермія
- •Кріохірургія
- •Магнітотерапія
- •Питання для самоконтролю
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованої літератури Основна
- •Додаткова
Лікування запальних процесів
Нормалізації запального процесу можна досягти впливом на організм тварини засобами та методами етіотропної і патогенетичної терапії. Найкращі результати одержують при їх поєднанні.
Етіотропна терапія передбачає усунення травмуючого, у тому числі й мікробного агента, різними способами. Проте така терапія не завжди дає змогу вивести організм з патологічного стану та забезпечити видужування. У такому разі її слід проводити на фоні патогенетичної терапії, яка передбачає нормалізацію порушених функцій організму, стимуляцію його механізмів захисту, адаптації та регенерації.
Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо.
Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого зупиняється кровотеча, гальмується розвиток запального процесу, зменшується або припиняється виділення запального ексудату. Крім того, знижуючи збудливість і провідність нервової тканини, охолодження знімає біль.
Холодом користуються за гострих асептичних запаленнь у різних тканинах на початку захворювання, а при гнійних процесах він протипоказаний. Із холодових процедур у ветеринарній медицині користуються охолоджувальними компресами, ножними ваннами, сухим холодом, хлоретилом та ін.
Гідротерапія використовується й для зігрівання ділянки тіла. Це зігрівальні та гарячі компреси, гарячі ванни, різні грілки тощо. На місці накладання компресу спочатку спостерігається короткочасне звуження кровоносних судин під дією холоду, а потім, внаслідок утворення пари і зігрівання ділянки тіла, їх розширення. Зігрівальний компрес використовують у випадках, коли запальні інфільтрати повільно розсмоктуються, за гострих запальних процесів. Але при великих інфільтратах він ще більше підвищує внутрішньотканинний тиск, що погіршує кровотік, обмінні процеси та сприяє гнійному розплавленню тканин за наявності мікрофлори. Зігрівальні компреси не накладаються й на інфіковану рану, тому що вони затримують рановий ексудат, сприяють всмоктуванню продуктів розпаду тканин і швидкому їх розплавленню.
Крім зігрівальних, іноді користуються й гарячими компресами, гарячими ваннами, вапоризацією (лікування парою). В останньому випадку артеріальна гіперемія сильніша, глибша і довше тримається.
Пелоїдотерапія – це використання грязей, у яких містяться речовини, подібні до антибіотиків, вітаміни, гормони, ферменти, бактеріофаги, інші біостимулятори, утворені з органічних решток у процесі їх виживання. І все ж терапевтична їх дія зумовлена впливом на організм механічного, термічного і хімічного факторів нейрогуморальним шляхом.
Грязь, як правило, використовують як теплову процедуру. Незначна її теплопровідність, незначна конвекція тепла дозволяє використовувати при пелоїдолікуванні відносно великі температури. Гарячі грязі викликають місцеву гіперемію, посилюють течію крові, створюють гіпертермію. Все це активує крово- і лімфообіг, підвищує окисно-відновні процеси та поліпшує живлення тканин, внаслідок чого розсмоктуються набряки, інфільтрати, проліферати і зменшується інтенсивність запальної реакції.
Пелоїдотерапія посилює регенеративно-відновні процеси, стимулює захисні механізми організму. Хімічні речовини, що містяться у грязі, всмоктуючись через шкіру, посилюють лікувальні властивості. Та все ж нею користуються переважно при ревматизмі, хронічних запальних процесах, хворобах нервів (неврити, плексити, радикуліти тощо), при ранах і виразках у ділянці пальця. Але пелоїдотерапія заборонена при серцево-судинній слабкості, хворобах нирок, новоутвореннях тощо.
Глинолікування. Глина мас велику пластичність, незначні тепломність і теплопровідність. За властивостями вона близька до грязей, а біологічна її дія зумовлена термічним, компресійним і хімічним факторами.
Гаряча глина (60° С) сприяє глибокому прогріванню тканин і стимулює розсмоктування при хронічних запальних процесах. Для посилення подразливої дії в неї добавляють лізол, іхтіол, березовий дьоготь, саліцилову кислоту, скипидар та ін. Глину призначають при тугорухомості суглоба, хронічних тендовагінітах, синовітах, періоститах тощо.
Холодна глина звужує судини, зменшує ексудативно-запальні процеси, стискує тканини за принципом тиснучої пов'язки, при ударах попереджує утворення гематом і розвиток запальних явищ, ефективна в початковій стадії ревматичного запалення копит, молочної залози, при забоях підошви у тварин.
Парафінотерапія. Парафін має високу теплоємність, низьку теплопровідність і хорошу пластичність, тому після нагрівання він добре прилягає до шкіри. Теплоємність парафіну в 10 разів більша, ніж води, а температура затвердіння вища, ніж температура шкіри; завдяки тому, нагрітий до 70–90°С, він не викликає опіків шкіри, забезпечує тривале й глибоке прогрівання тканин на місці нанесення, значну гіперемію і зниження болю, активує фагоцитарні реакції, відновно-регенеративні процеси тощо.
Користуються ним за асептичних, підгострих і хронічних запальних процесів зі значними інфільтратами, проліфератами, а також при ранах, що довго не загоюються, виразках, міозитах і міопатозах, бурситах, тендинітах, тендовагінітах, артритах, маститах тощо. Використання парафіну протипоказано при гнійно-некротичних процесах, а також лімфангоїтах та лімфаденітах, що супроводжуються високою температурою тіла, ураженнях нирок тощо.
Озокеритотерапія. Озокерит – земляний або гірський пахучий віск із запахом нафти, що містить вуглеводи, мінеральні масла і смоли. За теплоємністю перевищує парафін, але поступається перед ним теплопровідністю. Проявляє компресійну і лікувальну дію, зумовлену речовинами, що в нього входять, справляє протизапальний, розсмоктувальний і болезаспокійливий вплив. Посилюючи місцевий кровообіг та живлення тканин і створюючи активну гіперемію на тривалий час, озокерит, як і парафін, сприяє розсмоктуванню патологічних утворень та зменшує біль. Озокеритотерапія ефективна як при гострих, так і хронічних запальних процесах.
Масаж – механічний вплив на шкіру і глибше розташовані тканини з лікувально-профілактичною метою. При цьому відкриваються шкірні пори і протоки шкірних залоз, з’являється гіперемія шкіри та підвищення місцевої температури; посилюється кровообіг, внаслідок чого покращується живлення м'язів і вимивання патологічних продуктів обміну. Масаж дає змогу обмежити запалення, прискорити розсмоктування крововиливів, ексудату, інфільтрату. Він дозволяє посилити рухомість суглоба при рубцевих контрактурах, а також регенеративні процеси.