Патогенетичне лікування

Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його захисних реакцій, особливо активізації захисних імунних механізмів. З цією метою користуються попередньою новокаїновою терапією при фібропапіломатозі великої рогатої худоби, коней і собак; проводять курс лікування сарколізином за кісткових сарком після радикальної операції – ампутації кінцівки у собак.

За доброякісних новоутворень, і особливо папілом, рекомендується внутрішньовенне введення 1%-ного розчину новокаїну (40–80 мл для великих тварин і 5–8 – для дрібних) 3–5 разів з інтервалом 4–5 днів. Після кількох введень папіломи підсихають і відпадають. Підсихають вони також після ін’єкції в їх основу 3–5 мл 3%-ого розчину новокаїну в 30°-ному спирті, змазування колодієм з саліциловою кислотою (10:1) тощо.

При наявності крупних фібропапіломатозних вузлів показано поєднане лікування – оперативне їх видалення з попереднім курсом новокаїнової терапії, оскільки видалення великих бородавок на ранній стадії папіломатозу в деяких випадках може стимулювати ріст тих, що залишилися, або ж призводити до рецидивів.

Розроблено схеми комплексного лікування папіломатозу, фібропапіломатозу та фібром шкіри, молочної залози і статевих органів із поєднанням новокаїнотерапії, місцевого застосування мазей та імунізації тварин аутовакциною (Завірюха В.І. із співавт., 1999). У дійних корів поєднують внутрішньовенні введення 0,7–1%-ного розчину новокаїну (75–100 мл, 3 рази з інтервалом 3 дні) із місцевим застосуванням на папіломи дійок (після кожного доїння) мазі: анестезину і кислоти саліцилової по 10,0; ментолу – 5,0; ланоліну – 90,0. Бугаям та нелактуючим коровам внутрішньовенні введення розчину новокаїну (за цією ж схемою) поєднують із дворазовим (через 7–10 днів) підшкірним введенням аутовакцини, виготовленої з видаленої оперативним шляхом пухлини.

Виготовлення вакцин з пухлин проводиться таким методом: видалену пухлину заморожують у холодильнику протягом 24–36 год, потім звільняють від навколишніх тканин і старанно подрібнюють або гомогенізують із фізіологічним розчином у співвідношенні 1:6–8. Гомогенат поміщають у холодильник при температурі +2–4^оС на 36 год для екстрагування онкогенного фактора у фізрозчин. Краще застосовувати 0,5%-ний фенольний фізрозчин, оскільки це покращує екстрагування та асептизує гомогенат. Після цього гомогенат переливають у мірний циліндр, додають до нього 40%-ний розчин формаліну до 1%-ної кінцевої концентрації, щоб убити онкогенних чинників, і знову ставлять у холодильник на 24–36 год. Перед розфасуванням вакцини до неї додають стерильний фізрозчин для зменшення концентрації формаліну до 0,5%. Зберігають у герметично закритих флаконах по 10 мл у холодильнику. Таку вакцину застосовують за органним принципом: з якого органа вона виготовлена, при лікуванні пухлини такого ж органа у іншої тварини її використовують у дозі 10 мл з інтервалом 5 днів. За папіломатозу у собак використовують екстракт селезінки чи гемін ін’єктують у дозі 1–5 мл через кожні 5–10 днів (3–5 введень); проводять гормонотерапію (тривалі ін’єкції тестостерону чи синестролу).

Під час лікування більшості пухлин вдаються до повної ексцизії, але в деяких ситуаціях вона неможлива (пухлини центральної нервової системи, сечового міхура, придаткових пазух голови). Крім того, за відновленого росту пухлини після невдалої ексцизії повторна спроба її видалення вкрай утруднена, а за відповідних їх типів (особливо саркома) дуже швидко виникають рецидиви навіть після радикальної хірургії. Тоді, як правило, виконують неповну ексцизію або циторедуктивну: основний масив пухлини видаляють шляхом ексцизії, а залишені пухлинні клітини стерилізують за допомогою додаткової чи ад’ювантної терапії. Циторедуктивне втручання виконують також перед хіміотерапією і опроміненням, оскільки ці методи особливо ефективні для стерилізації малої кількості неопластичних клітин.

Для лікування пухлин (наприклад, карцинома сечового міхура), які тісно пов’язані із структурами, що можуть бути незворотно пошкоджені опроміненням, останнє (опромінення) використовують під час, або ще до операції з метою зменшення об’єму пухлини і спрощення ексцизії. У такому разі ексцизія має бути повною, а ад’ювантну терапію повторно не використовують.

Інколи виконують паліативні операції з метою підтримки чи покращення життя тварини, що дозволяє у безнадійному стані усунути деякі симптоми тяжкої чи ускладненої хвороби: видалення великих виразкових карцином молочних залоз, що викликають системне захворювання, первинної кісткової пухлини, яка викликає кульгавість і т.п. У ветеринарії нею користуються рідко.