Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок

Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і спинного мозку.

Астроцитома –доброякісна пухлина, побудована із зірчастих клітин (астроцитів) глії. Зустрічається часто у собак і котів, описана також у курей, худоби, коней. Макроскопічно пухлина має вигляд поодинокого, а в птиці – множинного вузла. Локалізується у півкулях головного мозку, мозочку, рідше – у мозковому стовбурі і спинному мозку. Межа пухлини з мозком нечітка; відрізняється від мозкової речовини своєю щільністю і блідістю, або, навпаки, м’якістю, сірим чи рожевим кольором і нерідко напівпрозорою желатиноподібною консистенцією.

Олігодендрогліома – відносно доброякісна пухлина, яка розвивається з клітин олігодендроглії. Спостерігається іноді у мозочку собак і котів. Макроскопічно пухлина має вигляд вузла, нечітко відмежованого від прилеглої речовини мозку. Більш щільна, ніж навколишні тканини. Іноді спотерігаються розм’яклі ділянки.

Епендіома – доброякісна пухлина, що розвивається з епендіоцитів, які вистеляють шлуночки головного мозку та спинномозковий канал. Макроскопічно має вигляд чітко обмеженого вузла, в якому при розрізі виявляють кісти. У старших тварин пухлини трапляються частіше.

Нейролемома (шваннома, невринома) – пухлина, яка виникає з клітин шваннівської оболонки нервів. Може бути поодинокою або множинною. Локалізується переважно у шкірі, за ходом нерва, у формі невеликих вузликів, укритих незміненою шкірою. Ріст повільний, однак у процесі росту може стискувати нервовий стовбур, викликати парези і паралічі. Пухлина щільна, горбиста, не інкапсульована, на розтині – білого або рожевого кольору, з кістозними порожнинами.

Гангліоневрома виникає з клітин симпатичного нервового ганглія. Розташовується в основному в ділянці шиї як щільний, чітко обмежений від прилеглих тканин вузол.

Зміни морфологічного складу крові

Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкограмі. Зазвичай проявляється лімфоцитопенія, що служить поганою прогностичною ознакою. У деяких випадках, незважаючи на генералізацію ракового процесу, реакція з боку формених елементів крові відсутня.

Саркоматозні пухлини (крім “венеричної” саркоми) характеризуються високим лейкоцитозом, регенеративним зрушенням у лейкограмі (нейтрофілією) і в більшості випадків лімфоцитопенією та моноцитозом.

Найбільш характерні зміни у морфологічному складі крові спостерігаються при кісткових саркомах. У міру прогресування пухлинного процесу наростають явища анемії; помірний лейкоцитоз у початковій стадії хвороби змінюється значним збільшенням кількості лейкоцитів. Спостерігається різке зниження еозинофілів, а інколи – повне їх зникнення. Майже у всіх хворих на остеосаркому тварин виявляють виражену нейтрофілію (80–90%) із зрушенням ядра лейкограми вліво. Під час генералізації саркоматозного процесу спостерігаються переходи від регенерації сегментоядерних лейкоцитів до явищ їх дегенерації. Характерним для такого ураження є виражена лімфоцитопенія.

Моноцитоз з вираженим поліморфізмом ядра моноцитарних клітин слід розглядати як одну з ознак прогресуючого злоякісного росту. Виявлення патологічних форм моноцитів за явищ значного моноцитозу, а також різко виражена моноцитопенія чи повна відсутність моноцитів є поганою прогностичною ознакою пухлинної хвороби (Терехов П.Ф., 1983).