Саркома (Sarcoma)

Надто злоякісна пухлина мезенхімального походження; включає велику групу сполучнотканинних пухлин, які складаються з незрілих форм клітин.

Саркоми побудовані за типом ембріональної сполучної тканини. Особливістю їхньої будови є насиченість малодиференційованими сполучнотканинними клітинними елементами, які складають паренхіму пухлини, при незначній кількості міжклітинної речовини (строми), що містить багато тонкостінних кровоносних судин. Достатнє кровозабезпечення пухлини значною мірою сприяє її живленню і швидкому росту, а наявність тонкостінних судин часто ускладнюється їх розривом, крововиливами і некрозом, через що вона вважається особливо злоякісною.

Саркоми зустрічаються у домашніх тварин усіх видів, але найчастіше у коней і собак. Локалізуються в шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, фасціях, окісті, міжм’язовій сполучній тканині та ін.

Саркоми класифікують за місцем локалізації (саркома кісток, м’яких тканин та органів) і за типом вихідних клітин – фібросаркоми, ліпосаркоми, лейоміосаркоми, рабдоміосаркоми, а також лімфосаркоми, хондросаркоми і тощо.

За морфологічними ознаками виділяють саркоми круглоклітинні, веретеноклітинні, гігантоклітинні і поліморфноклітинні.

Саркома круглоклітинна побудована з дрібних або великих круглих клітин, ядра яких містять велику кількість хроматину, а цитоплазма – вузький обідок. Залежно від розміру клітин розрізняють дрібно- та великокруглоклітинну (крупноклітинну) саркоми. Паренхіму саркоми складають тісно розміщені одна біля одної малодиференційовані клітини. У дрібнокруглоклітинних сарком у клітинах за слабовираженої цитоплазми ядра виглядають оголеними. Строма їх розвинута слабо і представлена тонкими сполучнотканинними волокнами. Вона характеризується особливо вираженою злоякісністю і метастазуванням. Великокруглоклітинна саркома менш злоякісна, може мати альвеолярну будову. Вона зустрічається найчастіше на статевих органах собак, має відносно доброякісний перебіг, не схильна до метастазування і рідко дає рецидиви після оперативного видалення.

Саркома веретеноклітинна побудована із веретеноподібних або овальних клітин та сполучнотканинних волокон, які утворюють пучки, спрямовані в різних напрямках. Клітини пухлини дуже тісно стулені між собою і дещо нагадують фібробласти. Їх ядра містять багато хроматину грубої структури. Міжклітинна сполучна тканина, як і кровоносні судини, здебільшого слабо розвинуті. Зустрічаються на окісті, фасціях, периферичних нервах і симпатичних гангліях (нейролемома, гангліоневрома), судинного походження (веретеноклітинна гемагіосаркома, гемангіоперицитома), синовіальних тканин (синовіома) та ін.

Саркома гігантоклітинна характеризується наявністю в цитоплазмі великих клітин значної кількості ядер. За будовою нагадує веретеноклітинну та поліморфноклітинну. Гігантські багатоядерні клітини зустрічаються у пухлинах синовіальних тканин (нодулярний теносиновіт), кісткової тканини (остеобластокластома).

Фібросаркома – злоякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини, побудована з малодиференційованих фібробластів та значної кількості колагенових волокон, розміщених у різних напрямках. Залежно від переважання того чи іншого компоненту розрізняють диференційовану (клітинно-волокнисту) та низькодиференційовану (клітинну) саркому. Пухлина уражає тканини голови, тулуба, кінцівок, молочну залозу, сечостатеву систем. Переважно хворіють дорослі тварини. Улюблене місце локалізації – ротова порожнина, шкіра, підшкірна клітковина. У кістках пухлина розвивається з елементів сполучної тканини як всередині кістковомозкової порожнини, так і на окісті, де продукує тільки колагеновий матрикс, а не кісткову тканину чи хрящ. Пухлина характеризується місцевим інфільтративним ростом, розвивається повільно, слабо відмежована від прилеглих тканин, інвазує в кістки. На розрізі вона сіро-білого кольору, деколи спостерігаються вогнища крововиливів і дрібні кісти. Після хірургічного видалення іноді утворюються рецидиви, проте метастазує дуже рідко.

Ліпосаркома побудована із ліпоцитів різного ступеня зрілості та ліпобластів. Зустрічається переважно у старих тварин у тих місцях, що й ліпоми. Макроскопічно ліпосаркома має вузлувату форму або множинні утворення білого чи слабо-жовтого кольору. Пухлини ростуть повільно, рідко метастазують.

Міосаркома розвивається з м’язової тканини; відзначається клітинним поліморфізмом, високою мітотичною активністю та іншими ознаками вираженої анаплазії. Міосаркоми локалізуються в тих місцях, що й міоми. Виявляються переважно у молодих тварин. Розрізняють лейо- і рабдоміосаркому.

Лейоміосаркома побудована із незрілої гладкої м’язової тканини. Макроскопічно має вигляд вузла, м’яку або щільну консистенцію. Поверхня розрізу пухлинного вузла сіро-червоного кольору, часто строката через наявність крововиливів і вогнищ некрозів. Пухлина дуже злоякісна, дає метастази.

Рабдоміосаркома побудована із незрілої посмугованої м’язової тканини. Вона має вигляд вузла різної величини, без чітких контурів, м’якої консистенції, тканини якого на розрізі схожі на риб’яче м’ясо. Пухлина високозлоякісна, має дифузний інфільтративний ріст.

Ангіосаркома – злоякісна пухлина, побудована з елементів судинної стінки. Найчастіше трапляється у старих собак, рідше у тварин інших видів. Локалізується у вигляді поодинокого вузла м’якої консистенції у тих місцях, що й доброякісні ангіоми, але здебільшого в шкірі, селезінці, а також кістках, де може поширюватися як уздовж кістковомозкової порожнини, так і проникати через кортикальний шар кістки у м’які тканини, спричинюючи патологічні переломи.

Хондросаркома за будовою подібна до гіалінового хряща. Іноді її важко відрізнити від хондроми. Пухлинний процес зазвичай уражує кістки носової порожнини, ребра, верхню щелепу, лопатку, кістки тазу. Сприятливим фактором вважається хондроматоз. Хворіють старші тварини. Прогресування пухлинного процесу повільне. Віддалене метастазування не характерне.

Остеосаркома побудована за типом незрілої кісткової тканини; проявляє високу здатність до метастазування. Практично можливе ураження всіх кісток скелета у тварин усіх видів, однак саркоми виникають переважно в метаепіфізарних ділянках довгих трубчастих кісток у період росту у собак і котів та дещо рідше у великої рогатої худоби й коней, причому в останніх найчастіше уражуються кістки голови. Розвитку остеосарком здебільшого передують різноманітні механічні травми.

За локалізацією ці пухлини бувають кістковомозкові, надокістні і пухлини м’яких тканин. У патогенезі захворювання присутні: остеобластичний варіант остеосаркоми чи остеосклеротичний, якщо в пухлині переважають процеси пухлинного кісткоутворення; остеолітичний – коли відбувається прогресивне руйнування кістки; найбільш поширена змішана продуктивно-літична модель. Остеолітичний тип пухлини має тенденцію до швидкого росту та схильність до так званих патологічних переломів.

Відома злоякісна форма меланоми – меланосаркома, якій властивий швидкий ріст і метастазування, особливо після оперативного втручання. Вона часто пігментована (від світло-коричневого до чорного кольору), але іноді й світло-рожева; вважається надзвичайно злоякісною. Зустрічаються такі пухлини майже у всіх домашніх тварин, але найчастіше у коней сірої масті, рідше у собак, великої рогатої худоби. У коней локалізується на шкірі, особливо біля ріпиці хвоста і навколо анального отвору, зовнішніх статевих органів, молочної залози, навкруг очей, вух, у ділянці передлопаткових лімфатичних вузлів і привушної залози. За локалізації в ротовій порожнині, незалежно від кольору, всі злоякісні меланоми мають пухку некротичну, часто кровоточиву поверхню, можуть руйнувати зуби, інвазувати в кістки.