Клінічні форми запалення

Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації.

При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (гостре, підгостре, хронічне); 2) морфологічно-функціональні особливості запалення; 3) патогенетичні особливості запалення (асептичне, септичне, імунне).

Гострим вважається запальний процес тривалістю до 4–6 тижнів, однак здебільшого він перебігає за 1,5 – 2 тижні.

Класичним гострим запаленням є ексудативне. Вирізняють наступні його види: 1) серозне; 2) фібринозне; 3) гнійне; 4) гнильне; 5) геморагічне. Крім того, під час розвитку запалення слизових оболонок, коли в ексудаті з’являються домішки слизу, виділяють катаральне запалення, яке зазвичай поєднується із ексудативним запаленням інших видів (серозно-катаральне, гнійно-катаральне та ін.). Серозне запалення розвивається в серозних та слизових оболонках, інтерстиціальній тканині, шкірі. Воно характеризується слабовираженою клітинною інфільтрацією. Мутний ексудат містить не більше 3% білка за обов’язкової присутності фібрину.

Співвідношення альбумінів і глобулінів у ексудаті коливається від 0,55:1 до 2,7:1, концентрація солей – від 0,3 до 0,7%, рН ексудату 7 – 7,1.

Фібринозне запалення характеризується великим вмістом фібрину і розвивається переважно у слизових, синовіальних та серозних оболонках. Йому сприяють сильні травми з достатньо значним некрозом тканин, агрегацією тромбоцитів і проникністю судин. Надмірна фібринозна ексудація нерідко призводить до фібринозних і потім сполучнотканинних спайок, масивних рубців з істотним порушенням функції органів.

Гнійне запалення, як правило, розвивається за участю інфекційних агентів, хоча у коней може з’явитися гнійна форма асептичного запалення після парентерального введення гостроподразливих речовин (терпентинова олія, хлоралгідрат, кальцію хлорид, трипановий синій тощо).

Гнійний ексудат являє собою сметаноподібну масу різної консистенції, яка складається із детриту, клітин та мікробів. Кількість формених елементів крові в ньому може досягати 30% при переважній кількості життєздатних і загиблих гранулоцитів. Крім того, в ексудаті зустрічаються лімфоцити і макрофаги. Залежно від властивостей мікробного фактора та морфології травмованих тканин, гнійний ексудат має специфічний запах і колір. Він містить білка 3–7% і більше, причому переважають у ньому глобуліни. Кількість жиру в ексудаті досягає 7% сухої речовини, а рН гною– 5,6 –6,9.

Гнійне запалення виникає практично в будь-якій тканині і у всіх органах, його основними клінічними формами є абсцес, флегмона, емпіема, гнійна рана.

Гнильне (іхорозне) запалення розвивається переважно при потраплянні гнильної мікрофлори у вогнище гнійного запалення з вираженим некрозом тканин, які перетворюються у смердючу масу. Вогнище запалення не схильне до обмеження. Характерною є прогресуюча інтоксикація організму.

Геморагічне запалення здебільшого перебігає у формі серозно-геморагічного чи гнійно-геморагічного і характеризується вмістом у ексудаті великої кількості еритроцитів, що зумовлено різким підвищенням проникності стінок судин мікроциркуляторного русла.

Змішані форми запалення спостерігаються, якщо до одного виду ексудату приєднується інший, внаслідок чого виникають серозно-гнійне чи гнійно-фібринозне запалення, або ж інші комбінації.

Продуктивне (проліферативне) запалення характеризується переважною проліферацією клітинних елементів. Найчастіше перебіг його хронічний, хоча не виключається і гостра фаза, що пов’язано з тривалою персистенцією етіологічного фактора (віруси, рикетсії) та включенням імунопатологічних процесів.

Основною формою продуктивного запалення є грануломатозне. Його визначають як хронічне, що викликається нерозчинними чи повільно деградуючими подразниками і супроводжується утворенням гранульом, у вигляді компактного скупчення макрофагів та епітеліоїдних клітин. Його додаткові ознаки: 1) інфільтрація іншими клітинами – лімфоцитами, плазматичними клітинами, нейтрофільними чи еозинофільними гранулоцитами; 2) наявність фібробластів і розвиток склерозу; 3) розвиток деструктивних змін та некрозу.

До грануломатозного запалення можуть спонукати біологічні чинники (бактерії, гриби, найпростіші, гельмінти), органічні та неорганічні речовини, у тому числі лікарські засоби. За такою формою запалення перебігає ревматизм, актиномікоз, ботріомікоз, сполучнотканинний дирофіляріоз.