Термінологічний словник

Основні фонди – матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом (згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР).

Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР та Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” України від 24.12.2002 р. N 349-IV основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно з податковим законодавством України квартальні норми амортизації основних фондів для відповідних груп встановлені такі:

Група 1 – 2 % ;

Група 2 – 10 %;

Група 3 – 6 %;

Група 4 – 15 %.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо від довший за рік) (згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні, зокрема Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”).

Амортизація – це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.

Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.

У бухгалтерському обліку підприємства мають широкий вибір у визначенні методів амортизації.

Прямолінійний (рівномірний) метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Прискорена амортизація основних фондів застосовується з метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення. Ці методи дають змогу протягом першої половини терміну корисного використання основних фондів відшкодувати 60-70% їх вартості в результаті застосування підвищених норм амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка визначається за формулою:

%,

де n – кількість років корисного використання об’єкта, років.

Суть методу прискореного зменшення залишкової вартості полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання, і подвоюється.

Кумулятивний метод, за яким сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Виробничий метод амортизації, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Податковий метод. Підприємства в Україні можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством. Згідно з чинним законодавством амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною із чотирьох груп основних фондів. Суми амортизації звітного періоду (податковий квартал) визначаються множенням балансової вартості групи основних фондів на початок звітного періоду на відповідну норму амортизації.