Термінологічний словник

Засоби праці – це річ або комплекс речей, за допомогою яких праця впливає на предмети праці (сировина, паливо) і перетворює його в готову продукцію.

Предмети праці передають продукту свої природні властивості і утворюють його матеріальну субстанцію.

Основні фонди – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад один рік), не змінюючи при цьому своєї натуральної форми і розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства.

Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні (побутові, житлові, культурні, медичні) потреби працівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, заклади громадського харчування, спортивні установи та ін.

Виробнича (технологічна) структура основних фондів – це співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади, пристрої вимірювання тощо).

До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів – це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.

Натуральна форма обліку основних фондів використовується при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів тощо (площа, об'єм, потужність, продуктивність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо).

Вартісна форма обліку основних фондів необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Первинна (первісна) вартість основних фондів – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс, формується з фактичних витрат на їх придбання, спорудження або виготовлення, включаючи витрати на доставку, монтаж та запуск у дію, виплати комісійних посередникам тощо.

Відновна вартість основних фондів – це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первинна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів з урахуванням їх зносу.

Справедлива вартість основних фондів (реальна вартість) – це первинна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості такої оцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з врахуванням зношення.

Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, та сумою зносу, накопиченою за весь термін експлуатації об’єкта.

Ліквідаційна вартість основних фондів – це залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням.

Фізичний знос основних фондів – це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.

Моральний знос основних фондів – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) знецінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральний знос першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральний знос другого роду).

Моральний знос І роду викликаний підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці, оскільки виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.

Моральний знос II роду – це часткова втрата основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці (старі основні фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їх використання стає економічно невигідним).

Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зносу окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

Просте відтворення основних фондів забезпечується амортизаційними відрахуваннями (технічний огляд та обслуговування, ремонт, модернізація, заміна).

Розширене відтворення основних фондів – шляхом здійснення технічного переоснащення, реконструкції та розширення діючого підприємства і нового будівництва.

Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях, механізації і автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширення виробничих площ.

Реконструкція – це суттєве технічне вдосконалення і оновлення основних фондів, перевлаштування виробництва, здійснюється за єдиним проектом раз у 5–10 років.

Розширення підприємства – це спорудження других і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Нове будівництво – будівництво підприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремим затвердженим проектом, передбачає розширення виробничих площ, значне збільшення потужності.

Виробнича потужність – це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.