0. 2.2.Особливості юридичної освіти в Україні.

Система юридичної освіти - це відповідні заклади освіти, нау-кові, науково - методичні установи, бази навчальної юридичної прак-тики, державні і місцеві органи управління освітою та самоврядува-ння в галузі освіти.

Структура юридичної освіти включає: вищу юридичну осві-ту; післядипломну юридичну освіту; аспірантуру, докторантуру, про-фесійну юридичну самоосвіту.

Юридична освіти в Україні, крім того, має рівні та ступені підготовки:

Освітні рівні:

• спеціальна професійна юридична освіта,

• базова вища юридична освіта;

• повна вища юридична освіта.

Освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр.

Наукові ступені: кандидат юридичних наук; доктор юридич-них наук.

Особливості вищої освіти, в тому числі юридичної, полягають у тому, що її здобувають на базі повної загальної середньої освіти і во-на забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до покликань, інтересів і здібностей громадян, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфіка-ції.

Підготовку фахівців у вищіх юридичних закладах освіти прово-дять з відривом (очна форма), без відриву від виробництва ( заочна форма), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - за екстернатною формою. Прийом громадян до вищіх юридич-них закладів освіти проводиться на конкурсній основі відповідно до їхніх здібностей незалежно від форми власності закладу юридичної освіти та джерел оплати за навчання.

Післядипломна юридична освіта в Україні має такі Влас-тивості:

• Ії надають заклади післядипломної юридичної освіти на договір-них засадах з установами, організаціями, підприємствами з ураху-ванням державного контракту (замовлення), вона забезпечує одер-жання нової кваліфікації або юридичної спеціальності, а на основі раніше здобутої юридичної освіти і досвіду практичної юридичної роботи – поглиблення професійних знань, умінь з правознавства;

• її форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослід-ної діяльності визначають заклади післядипломної юридичної ос-віти за погодженням із замовником;

• до закладів післядипломної юридичної освіти належать юридичні академії та інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепід-готовки, вдосконалення працівників судових, прокурорських, слід-чих органів; юридичні підрозділи вищих закладів освіти - філіали, факультети, відділення та ін.;

• заклади післядипломної юридичної освіти працюють за очною, ве-чірньою, заочною формами навчання, можуть мати філіали і вести науково-дослідну роботу. Іннова-ційною формою навчання у нас-тупний час є «відкрита освіта» (дистанційне нав-чання).

Професійну юридичну самоосвіту забезпечують державні органи, юридичні об’єднання, установи, організації і безпосередньо юристи.

2.3.Науково-методичне забезпечення навчального процесу спеціалістів правознавчого профілю у системі вищої освіти

Суспільний розподіл праці припускає різноманіття юридичних спеціальностей, професій та професійних структур. Виконання пев-них видів юридичної діяльності потребує відповідної кваліфікації фа-хівця, що, у свою чергу, є неможливим без засвоєння знань необхід-ного рівня та професійної підготовки. Цього рівня досягають завдяки опануванню освітніх, освітньо - професіїних та освітньо-наукових програм, що мають відповідати сукупності і складності професійних функцій, прав та обов’язків юриста. Вимоги до системи знань, умінь і навичок, до світогляду, до громадянських і професійних рис май-бутнього фахівця-юриста, які формуються в процесі юридичного навчання й акумулюються в змісті юридичної освіти.

Зміст юридичного навчання - це засіб, за допомогою якого до-сягають результату професійної юридичної освіти; він є змістом і структурою навчальної інформації, які опано-вує студент, відобража-ючись в освітньо-професійних програмах підготовки, навчальних планах, програмах навчальних дисциплін, підручниках, посібниках, інших дидактичних матеріалах. Крім того, до змісту юридичного нав-чання зараховують комплекс практичних задач, завдань і вправ, що забезпечують формування професійних і навчальних умінь та нави-чок, первинного досвіду професійної юридичної діяльності.

Вимоги до змісту вищої юридичної освіти визначає і змінює держава відповідно до змін рівня правового розвитку суспільства. У законі України «Про вищу освіту» передба-чено, що державні стан-дарти освіти визначають вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо - кваліфікацій-ного рівня громадян незалежно від форми одержання освіти. В даний час підготовка фахівців в галузі «Право-знавства» проходить в рамках державних стандартів, які прийняти ще в середині 1990 - х років, що є істотним гальмом для проведення реформ і впровадження нових систем, методів і технологій навчання студентів. Проте, розглянемо деякі принципи формування системи стандартів, які здійснені в інших галузях.

Реалізація гарантій професійного навчання базується на викори-станні державої системи стандартів вищої освіти як нормативної бази ії функціонування. Державний стан-дарт освіти - це суку-ність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-квалі-фікаційного рівня і підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на десять років.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про освіту», стандарти ос-віти встановлюють вимоги до змісту, обсягу й рівня освітньої та фа-хової підготовки в Україні. Державні стандарти освіти розробляються для кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів та напря-мку підготовки (спеціальності) й затверджуються Кабінетом Міні-стрів України.

Основою системи галузевих стандартів вищої освіти є прин-ципи:

• цілеспрямованості - послідовної реалізації вимог законодавчих актів України за всіма компонентами нормативного і навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців-юристів потріб-ного освітньо-кваліфікаційного рівня;

• прогностичності тобто передбачення здатності особи, що нав-чається, засвоїти зміст юридичного навчання, а також формуван-ня такого змісту юридичної освіти, що забезпечує здатність осо-би виконувати перспективні завдання юридичної діяльності;

• діагностичності - забезпечення можливості виміру рівнів відпо-відності освітньої та професійної підготовки вимогам, які визна-чаються освітньо-професійними програмами, освітньо-кваліфі-каційними характеристиками.

• віпереджальності - формування програм підготовки фахівців юридичного профілю в умовах соціального та правового розвит-ку сучасного суспільства (Інноваційні програми та методичні комплекси).

Складовими державного стандарту є:

• загальні вимоги до системи стандартів вищої освіти;

• терміни і визначення в галузі вищої освіти;

• кваліфікаційні характеристики (освітні та освітньо – квалі-фікаційні рівні) та напрямки підготовки (спеціальності), що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ОКХ);

• нормативні частини освітньо-професійних програм підготовки фахівців (нормативна частина змісту навчання) (ОПП);

• системи діагностики якості освіти (кваліфікаційні тести та завдання).

Освітня кваліфікаційна характеристика (ОКХ) - це основні вимоги до якостей і знань особи, яка здобула певний освітній рівень. Зміст освітньої характеристики як складової частини державного стандарту освіти визначається Міністерством освіти і науки Украї-ни окремо для кожного освітнього рівня та освітньо-кваліфікацій-ного рівнів.

Освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки фахівця - це перелік нормативних і вибіркових навчальних дисциплін із визначенням обсягу годин (кредитів), відведених для їх вивчення, а також форм пі-дсумкового контролю знань, умінь і навичок.

В наступний час, при складанні освітньо-професійних програм МОНУ України використані європейські стандарти (нормативні, вибир-кові: за вибором ВНЗ, за вибором студентів, елективні – розвивальні) які включають тількі три рівня дисциплін:

• нормативні навчальні дисципліни,

• вибіркові навчальні дисципліни за вибором ВНЗ,

• вибіркові навчальні дисципліни за вибором студентів.

Нормативні навчальні дисципліни визначаються освітньо-про-фесійною програмою підготовки, як частиною державного стандарту підготовки спеціаліста. Дотримання їх назв є обов’язковим для віщих закладів освіти, а обсяг не може бути меншим від обсягу, встановле-ного Державним стандартом освіти.

Вибіркові навчальні дисципліни вищій заклад освіти вводить для повного задоволення освітних і кваліфікаційних запитів особи та потреб суспільства, ефективнішого використання можливостей закла-ду освіти, врахування регіональних потреб тощо. Вони можуть бути обов’язковими для вивчення усіма студентами й такими, які обира-ють студенти індивідуально.

Вибіркові навчальні дисципліни впроваджуються, як правило, у формі спеціальних навчальних курсів для поглиблення загально - освітньої, фундаментальної та фахової (теоретичної і практичної) підготовки.

Освітньо-професійні програми включають: послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань та проведення контролю, що виз-начається структурно-логічною схемою підготовки.

Структурно-логічна схема підготовки - це наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми під-готовки. Вона включає:

• :загальний обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни;

• термін аудиторних форм навчання і самостійної роботи студента;

• співвідношення між обсягами аудиторних занять та самостійної роботи студентів;

• форми і періодичність проміжного та підсумкового контролю, що визначаються навчальним планом вищого закладу освіти;

• відображає наукове і методичне обґрунтування процесу реаліза-ції освітньо - професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання інди-відуальних завдань та проведення контролю тощо).

Основу програмного забеспечення підготовки фахівців за спеціальностю складає:

• Навчальна програма підготовки;

• навчально-методичний комплекс дисципліни;

• інтерактивний навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни;

• навчально-методичні матеріали модуля.

Навчальна програма підготовки – це нормативний документ, що відображає розробку частини ОПП за освітньо-кваліфікаційним рів-нем підготовки спеціалістів у даному конкретному ВНЗ. В ДонДУУ – це освітньо-професійної програми бакалавра та магістра за напрямом підготовки 0601 «Право», спеціальністю 8.060101 «Правознавство».

Навчальні програми нормативних дисциплін входять до комп-лексу документів Державного стандарту освіти, розробляються і зат-верджуються як його складові.

Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються і зат-верджуються вищім закладом освіти.

Відповідно до вимог навчальна програма підготовки складається з послідовного викладу тез залікових і змістових модулів, з вказів-кою на основні положення, принципи і закони даного розділу дисцип-ліни.

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни – це нормативна частина розробки навчання студентів по даній дисци-пліні (нормативної або вибіркової). Він має типові програми: Нав-чальна програма та Робоча навчальна програма курсу.

Структура навчально-методичного комплексу дисциплін включає наступні матеріали:

• навчальна програма ;

• робоча навчальна програма;

• методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самос-тійної роботи студентів;

• методичні рекомендації для проведення практичних занять (збірники завдань, ситуаційні завдання, ділові ігри та ін.);

• конспекти (стислі конспекти лекцій);

• методичні вказівки та тематики контрольних та курсових робіт;

• навчальні та контролюючі тести;

• фонд законодавчого та інструктивного матеріалу;

Навчальна програма - це нормативний документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-профе-сійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні фор-ми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів.

Навчальна програма складається з пояснювальної записки, тема-тичного викладу змісту навчальної дисципліни і списку літератури.

Робоча навчальна програма є нормативним документом вищого закладу освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану.

Робоча навчальна програма містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивче-ння та їхній обсяг, визначає форми та засоби поточного (підсумко-вого) контролю.

До робочої програми входять: тематичний план, пакет методи-чних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технік-них засобів навчання тощо.

Переорієнтація лекційно-інформативної моделі навчання на ін.-дивідуально-диференційовану та відповідні зміни в оцінюванні знань студентів визначають необхідність створе-ння інтерактивного навчально-методичного комплексу забезпечення дисципліни (ІКН-МЗД), який може подаватися студенту на різних носіях, розміщува-тися у віртуальній бібліотеці університету, на сайті (Web - сторінці) відповідної кафедри.

Структура інтерактивного навчально-методичного комп-лексу забезпечення дисципліни: програма курсу; лекційний курс; семінарські заняття; модулі перевірки знань;

індивідуальні навчально-дослідні завдання; терміни, які повинен засвоїти студент у процесі вивчення курсу; хрестоматія; рекомендо-вана література; тести для самоконтролю; екзаменаційні питання; бі-бліотечні та Інтернет-ресурси.

Модульний принцип передбачає підготовку цілісного комп-лексу навчально-методичних матеріалів, в якому наявним є все, що необхідне для засвоєння теоретичних знань, практичних дій (навичок), творчих вправ, здійснення зворотнього зв’язку, прове-дення відповідних контрольних заходів.

Комплекс навчально-методичних матеріалів модуля включає: загальну мету вивчення модуля; тексти усіх лекцій; розробки усіх практичних (семінарських) занять; перелік запитань для модульного контролю і оцінювання; комплект завдань для модульного контро-лю; навчальні параметри і критерії модульного контролю.

Навчання за модульним принципом відповідно до нормативів кредитно-модульної системи організації навчального процесу припу-скає: нові структурно - сформовані складові робочої навчальної програми дисципліни: титульна сторінка; укладачі, рецензенти прог-рами, де і коли затверджена; структура програми навчальної дисцип-ліни; якість засвоєння модулів; розподіл балів; питання до підсу-мкового контролю; плани проведення семінарських занять; методичні рекомендації та завдання до самостійної роботи студентів; літера-туру.

Згідно з кредитно-модульною системою організації навчального процесу кожним навчальним закладом розробляються інформаційні пакети та індивідуальні навчальні плани студентів.

Індивідуальний навчальний план студента - це нормативний документ, за яким здійснюється навчання кожного студента, відпо-відного рівня підготовки та з урахуванням його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб. Індивідуальний навчальний план сту-дента складається на підставі робочого навчального плану і містить усі нормативні навчальні дисципліни та вибіркові навчальні дисцип-ліни, обрані студентом, з обов’язковим урахуванням структурно-ло-гічної схеми підготовки. Його складають на кожний навчальний рік і затверджують у порядку, встановленому вищім закладом освіти, але, як правило, деканом факультету.

Методичне керівництво індивідуальним навчанням студентів і контроль за виконанням ними індивідуальних навчальних планів проводять декани факультетів та відповідні кафедри (предметні або циклові комісії).

Навчальний графік - це інформаційно-розпорядчий документ, який визначає порядок і терміни проведення усіх видів навчальних занять відповідно до навчального плану.

Моніторинг системи відстеження якості освіти. Держава, якій задовольняє освітні потреби особи та потреби суспільства в ква-ліфікованих фахівцях, має контролювати результати освітньої діяль-ності усіх її учасників на усіх її етапах. Ідеться про назрілі потреби формування моніторингової системи відстеження якості освіти, тобто реальних знань, навичок та умінь випускника вищого навчального зак-ладу і відповідності їх сформованим у нього ін-дивідуальним, соціаль-ним і професійно важливим рисам з погляду доцільності вико рис-тання його праці в конкретних умовах. Тобто, надаючи однакові мо-жливості для здобуття освіти всім членам суспільства, суспільство має одержати гарантії сумлінного використання цих можливостей.

Перш за все торкнемося нормативної методики, що складає основу проведення державного моніторингу, що встановлений Дер-жавним стандартом вищої освіти.

Рівень якості освіти є основним показником, який враховують в ліцензуванні та державній акредитації закладів освіти, нострифі-кації документів про освіту, під час атестації науково - педагогічних кадрів, проведення тарифікації фахівців, для встановлення рейтингу віщих навчальних закладів.

Світова практика свідчить, що майже єдиним коректним об’єк-тивним засобом діагностики і прогнозування якості освіти та професійної підготовки є психодіагностичні методики, спрямовані на вимір впливу тих чи інших програм навчання, професійної та іншої підготовки, на ефективність формування певних рис особистості. До таких методик належать кваліфікаційні та педагогічні тести досягнень.

Тести як система формалізованих завдань призначені для вста-новлення відповідності освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня особи вимогам Державного стандарту освіти (освітніх, освітньо-кваліфікаційних характеристик). Вони розробляються Міністерством освіти і науки України окремо для кожного освітнього (освітньо-ква-ліфікаційного) рівня і напряму пі-дготовки (спеціальності). Вони мА-ють бути доступними для кожного вищого закладу освіти як засіб ко-нтролю якості підготовки фахівців.Однак, сучасна наука, користую-чись різними методиками, розробляє різні підходи до оцінки «якості» освіти.

У філософському тлумаченні якість освіти встановлює суку-ність властивостей і міру цінності системи освіти, що відрізняють її від інших галузей знань і припускають здатність цієї сфери людсь-кої діяльності усе більш повно задовольняти державні, суспільні і особові потреби.

Раціоналістичний підхід вивчає якість освіти як сукупність іс-тотних властивостей (чинників), що визначають результат освітньої діяльності, рівень підготовки студентів навчальних закладів, які є значимими для суспільства.

Культурологічний підхід взаємозв’язаний з раціоналістичним. Він витікає з досить широкого поняття загальноприйнятих норм і вимог, які включають сукупність взаємозв’язаних ознак, що виника-ють на основі вибору компонентів навчання, виховання, інкуль-тури-зації і розвитку особи і задаються всією системою діяльності освітніх установ. Тому даний підхід часто називають змістовним або кон-цептуальним.

Педагогічна герменевтика значно доповнює і заглиблює куль-турологічний підхід, виступаючи як метод вибіру інтегральних показ-ників якості освіти як би «зсередини», з точки зору компетенції і мо-тивації особи, менталітету студентів, наочності і рефлексивності самосвідомості учасників освітнього процесу, поведінки і вчинків ін. Всі ці чинники є об’єктами нечислової природи і можуть бути виражені не кількісними значеннями величин, а якісними значеннями освітнього процесу.

З точки зору герменевтики і культурології педагогічна теорія і практика повинні базуватися на синтезі логічного (раціонального) і логіческого наукового (смислового, концептуального) знання. А це означає, що в процесі оцінки якості освіти багатовимірні представле-ння компонентів сфери освіти повинні включати кількісні значення величин чинників і якісні значення ознак освіти, які приведені до єди-ної підстави. У сучасній культурології і педагогічній герменевтики - це інтегрований підхід до визначення якості і результату освіти, що заснований на «внутрішньому досвіді» учасника освітнього простору і його безпосереднього сприйняття «життєвої цілісності».

Таким чином, культурологія і герменевтика як метод аналізу діяльності системи вищої освіти роблять акцент на цілісному підході, орієнтують на виявлення його ціннісного змісту, обліку культурних традицій, що відображує інтереси і мотиви особи.

Підводячи підсумок аналізу дидактичного комплексу забезпе-чення навчального процесу підготовки спеціалістів у сучасной вищій школі юридичного профілю необхідно підкреслити, що сьогодні дана галузь зазнає істотну зміну під впливом інтерактивних і модульних систем навчання у сучасному вузі. Висновком цього процесу є впро-вадження і адаптація інтерактивного і модульного комплексів, з ха-рактерним для них програмним забезпеченням, організацією контро-лю і моніторингу навчального процесу на підставі сучасної науки, які направлені на підвищення якості підготовки сучасного фахівця.