2 Технології колективно-групового навчання.

До цієї групи належать технології, в центрі яких знаходиться одночасна, спільна (фронтальна) робота всієї аудиторії студентів. Перш за все це – мозковий штурм.

2.1.«Мозковий штурм».

Мозковий штурм - ефективний метод колективного обгово-рення, який дає можливість вільно виражати думки усім учасникам і допомагає знаходити декілька вирішень ситуації в заданій темі. Вик-ладач називає проблему і запрошує студентів обговорити її шляхом колективного міркування - «мозгового штурму», яке організується поетапно. Особливості організації і проведення даної тех.нології полягають у тому, що завдання викладача і варіанти вирішення студентів повинні носити наочний характер. Для цього вибирається дошка (у реальній годині проведення), або вікно відкритого діалогу для проведення Web- і Mail - конференцій. І після того, як майже всі ідеї зібрано, обираються ті ідеї, які, на думку групи, допомагають вирішенню проблеми.

2.2. «Дерево рішень». Як варіант технології вирішення проблем можна використовувати «дерево рішень», яке допомагає студентам проаналізувати і краще зрозуміти механізми ухвалення складних рі-шень. У основі даної технології покладена ідея обговорення пробле-ми, яка не має однозначного рішення. Вона може бути викладена у формі історії судової справи, ситуації з життя, епізоду літератур-ного твору і ін.

З цією метою кожному студентові (на дошці) треба підготувати зразок «дерева рішень» - інформацію, необхідну для вирішення і самостіного опрацювання теми. Шляхи і варіанти вирішення проб-леми можна визначити проведенням «мозкового штурму». На цьому етапі жоден з варіантів не може бути невірним. В результаті, нео-бхідно набрати як можна більше творчих ідей, з яких вибираються найпарадоксальніші.

3.Технології ситуативного моделювання.

Модель даного навчання – в залученні студента до ігрової си-туації, перш за все, до моделювання явища, що вивчається.

3.1.Ігрове моделювання. Використання гри в навчальному про-цесі завжди стикається з протиріччям: навчання передбачає цілесп-рямований процес, тоді як гра по своїй суті – невизначений результат (інтригу). Тому під грою у навчанні ми передбачаємо дидактичну ме-ту.

Останнім часом в організації самої гри намітився перехід ак-центтів з форм зовнішньої гри на внутрішню (моделювання події, виконання певних ролей). У західній дидактиці відходять від терміну «гра», використовуючи поняття «стимуляція і імітація».

Ціль розігрування ситуації в ролях - визначити власне відно-шення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації за допомогою гри, виконання «ролі», яка є близь-кою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчити студента через досвід і емоційне відношення наблизитися до розуміння суті явища.

Ролева гра імітує реальність через «мешкання ситуації в ролі» і надає можливість діяти «як насправді». Можна поводитися і розігрувати свою роль, моделюючи реальну поведінку, якщо це ситу-ації, в яких ви вже побували.

Ігрова модель навчання призвана реалізувати окрім основної дидактичної мети, ще і комплекс забезпечення контролю прояву емоцій, надання можливості самовизначення, розвитку творчого уявлення, становлення навиків співпраці в соціальній сфері, вислів своєї думки.

Учасники навчального процесу в ігровій ситуації знаходяться в інших умовах, чим в традиційному навчанні. Студентам надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними параметрами гри. Студенти самі обирають власну роль у грі, формулюють припущення про вірогідний розвиток подій, формулюють проблемні ситуації, шукають шляхи їх рішення, беручи на себе відповідальність за вибране рішення.