2.3. Категорії природно-заповідних об’єктів і територій в україні

(затверджено згідно Закону України “Про природно-

заповідний фонд”, 1992 р.)

1.ЗАПОВІДНИКИ - це особливо цінні в науковому, екологічному та естетичному відношенні територіальні комплекси, які збереглися, як правило, у недоторканому стані і назавжди вилучені з господарського використання.

У межах заповідника охороняється весь природний комплекс, увесь ландшафт. Досить часто на території України під заповідники виділялись ділянки з природно-територіальними комплексами, характерними або типовими для певної географічної зони ( підзони ). У цьому полягає одна з головних відмінностей нашої найпоширеніщої категорії природно-заповідного фонду – заповідника і широковживаної у зарубіжних країнах форми заповідання - резервату. Резерват - це, як правило, дещо середнє між заповідником і заказником, а інколи структура його організації нагадує частково і принципи облаштування національних парків.

В окрему категорію виділяють БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ. До них відносяться деякі національні державні природоохоронні об’єкти, яким надається статус біосферних згідно з втіленням у життя програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”. Біосферні заповідники призначені для постійного всебічного спостереження за станом і ходом різноманітних природних процесів у біосфері Землі.

Статус біосферного надається найбільш унікальним територіям, що мають особливу науково-практичну цінність (наприклад, заповідники Асканія-Нова, Чорноморський,Карпатський).

До функцій біосферних заповідників входить:

1) роль еталону певного біосферного комплексу;

2)вивчення глобальних екологічних процесів у системі міжнародного моніторингу;

3) пропаганда екологічних, природоохоронних знань;

4) сприяння міжнародному науковому співробітництву.

2. ЗАКАЗНИКИ - це природо- і ресурсоохоронні території, в межах яких охороняється частина компонентів природного комплексу, при цьому господарське використання інших ресурсів дозволяється.

Заказник - це одна з найдавніших форм заповідання територій, на якій поширюється режим часткової охорони. Розрізняють заказники державного і місцевого підпорядкування. Статус конкретного заказника визначається в залежності від цінності об’єктів охорони і рангу державної структури, що встановлює заповідний режим. У ряді випадків створюються тимчасові заказники - для акліматизації тварин, на шляхах сезонних перельотів птахів тощо.

3. ПРИРОДНІ НАЦІОНАЛЬНІ ПАРКИ - це досить великі за площею території, де збереглися мальовничі ландшафти з багатою флорою і фауною у практично недоторканому стані. Суттєвою особливістю природного національного парку і відмінністю його від інших форм заповідання є допуск відвідувачів і туристів на певну частину території, хоча промислове і сільськогосподарське використання цих територій також не дозволяється.

Дана форма заповідання природних об’єктів набула широкого поширення у зарубіжних країнах ( Америка, країни Європи і ін. ), а в Україні лише розвивається, хоча є дуже перспективною з точки зору екологічного виховання і пропаганди природоохоронних знань, а також дозволяє паралельно розвивати деякі галузі господарського комплексу: рекреаційну, туристську або іншу.

4. ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ - це окремі об’єкти живої і неживої природи, що охороняються законом.

До їх числа відносяться унікальні або рідкісні, цінні в науковому, культурно-пізнавальному і оздоровчому відношенні природні об’єкти ( невеликий гай, озеро, визначна гора, а також рідкісні геологічні

утвори, еталонні ділянки виходу корисних копалин, водоспади, гейзери, печери, мальовничі скелі, окремі дерева тощо. )

Пам’ятки природи бувають і штучного походження (рідкісні старовинні алеї, ставки), досить часто вони мають не лише природоохороне, але і культурно-історичне значення (наприклад: дуб Тараса Шевченка).

Розрізняють пам’ятки природи державного і місцевого значення.

5. ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА - це лісові, степові, болотні та інші невеликі природні комплекси, що мають велике наукове, природоохоронне і естетичне значення. Головною умовою при виділенні площі заповідного урочища є збереження природних меж ландшафтів, що взяті під охорону.

Заповідні урочища, як правило, мають місцеве підпорядкування. Це свого роду “мінізаповідники”, невеликі унікальні ландшафти, що потребують охорони. Будь-яка господарська діяльність в них заборонена.

6. БОТАНІЧНІ САДИ - це колекції дерев, кущів, трав’янистих рослин , які створюються для збереження, вивчення і збагачення у штучних умовах окремих рослинних ресурсів для їх найбільш ефективного наукового, культурного і господарського використання. Слід відмітити також і велике естетичне та культурно-просвітницьке значення даних природоохоронних об’єктів, особливо у великих містах.

Ботанічні сади в залежності від їх цінності поділяють на об’єкти державного і місцевого значення.

7. ДЕНДРОЛОГІЧНІ ПАРКИ - це колекції деревних порід, інколи створені на основі окультурення природного об’єкту або ж насаджені штучно, які створюються для збереження, вивчення і збагачення деревних ресурсів. Поряд з ботанічними садами, лісопарками вони також мають велике естетичне і культурно-просвітницьке значення.

8. ЗООЛОГІЧНІ ПАРКИ - це колекції диких тварин, особливо рідкісних і таких, що зникають, організовані з метою вивчення об’єктів дикої фауни в штучних умовах.

Зоопарки - це не лише місце відпочинку і ознайомлення з фауною планети, вони проводять великий обсяг наукових досліджень щодо акліматизації, штучної репродукції, вивчення і збереження тваринного світу.

9. ПАРКИ-ПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА - це найцінніші зразки дендрологічних парків, зразки садово-паркового будівництва, що мають поряд з природоохоронним велике культурно-історичне значення. Як правило, вік їх перевищує 100 років.

Найбільш цінні серед них отримують статус державних, інші мають місцеве підпорядкування.

10. ЗАПОВІДНО-МИСЛИВСЬКІ ГОСПОДАРСТВА - це територіі, на яких проводиться охорона мисливсько-промислових звірів та птахів. За принципами організації вони близькі до заповідників, а за характером діяльності та заповідним режимом - до заказників (частковий режим охорони).

Дана категорія природно-заповідних об’єктів виконувала переважно практичні, прикладні завдання (репродукція та часткова охорона мисливсько-промислової фауни) і не зовсім стикувалася з науковими програмами охорони біосфери, що є першочерговими для заповідних об’єктів. Тому на даний момент усі заповідно-мисливські господарства державного підпорядкування реорганізовані або у заповідники (Кримське), або у природні національні парки ( Азово-Сивашське ), або в інші категорії.

11. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ створюються з тією ж метою і для виконання подібних функцій, що і природні національні парки, але мають регіональне ( обласне ) підпорядкування.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ) за своїм походженням поділяються на природні території й об'єкти та на штучно створені об'єкти.

Нині в Україні існує 11 категорій ПЗФ: природний заповідник, біосферний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам'ятка природи, заповідне урочище є природними територіями й об'єктам, тоді як ще 4 категорії ПЗФ, такі, як ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва є штучно створеними об'єктами. Категорія, до якої відноситься певна територія чи об'єкт ПЗФ, визначається відповідно до того цільового призначення та тих функцій і завдань, які дана територія чи об'єкт мають виконувати.

Крім поділу територій та об'єктів ПЗФ за їх походженням, вони розрізняються також і за значенням. Залежно від екологічної, наукової, історико-культурної, естетичної, оздоровчої та іншої цінності території та об'єкти ПЗФ можуть бути загальнодержавного чи місцевого значення. При цьому ряд категорій ПЗФ можуть бути як загальнодержавного, так і місцевого значення (це стосується заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва). Регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища є категоріями ПЗФ місцевого значення. А природні заповідники, біосферні заповідники і національні природні парки створюються лише на загальнодержавному рівні, при цьому біосферні заповідники є категорією ПЗФ міжнародного значення, оскільки створення і функціонування всіх територій цього типу вимагає дотримання не лише національних, а й міжнародних процедур, при цьому всі біосферні заповідники є елементами відповідної глобальної мережі, загальний реєстр якої ведеться Програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

Категорії ПЗФ можна також класифікувати за юридичним статусом. Ряд з них є юридичними особами, інші створюються (оголошуються) без такого статусу. Так, згідно з чинним законодавством, статус юридичної особи мають природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, Дендрологічні парки та зоологічні парки загальнодержавного значення. Заказниками, пам'ятками природи чи заповідними урочищами оголошуються території й об'єкти без надання їм статусу юридичної особи. Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення та парки-пам'ягки садово-паркового мистецтва можуть бути визнані юридичними особами або оголошуватись територією ПЗФ без такого статусу.