2.5.1.2. Червона книга України. Положення "Про Червону книгу України"

У сучасному, другому виданні Червоної книги України фігурує 381 вид тварин (близько 60% їх відносяться до безхребетних) і 531 вид рослин і грибів. У порівнянні з першим виданням (Червона книга УРСР, 1976р.) кількість видів, що підлягають охороні, збільшилося майже в 4 рази. Це проявляється не тільки в збільшенні антропогенного навантаження на природні екосистеми, але і в роботі по виявленню видів, що потребують охорони і внесенню їх у списки Червоної книги.

Варто знати, що на території України діє також Зелена книга, аналогічне видання, що містить зведення про природні рослинні угруповання (5 категорій), що вимагають особливої охорони в рамках збереження біологічної розмаїтості. До даного часу в Зеленій книзі - 127 природних угруповань рослинності.

Витримки з положення "Про Червону книгу України (затверджено постановою вр України від 29.10.1992 р.)

Червона книга України (ЧКУ) - основний державний документ, що містить узагальнені зведення про сучасний стан видів рослин і тварин, що знаходяться під загрозою зникнення і про заходи для їхнього збереження і відродження. ЧКУ є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону внесених у неї видів рослин і тварин.

У ЧКУ заносяться види, які постійно або тимчасово знаходяться в природних умовах на території України, ві границях її територіальних вод, континентального шельфу і морської економічної зони і перебувають під загрозою зникнення.

Види ЧКУ підлягають особливій охороні, організація якої покладається на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, органи держадміністрації на місцях, виконавчі органи місцевого самоврядування, Мінекобезпеки, інші органи, на які законодавством України і Республіки Крим покладаються ці функції.

Охорона і відтворення видів, занесених у ЧКУ, забезпечується шляхом:

а) встановлення особливого правового статусу видів, що знаходяться під загрозою зникнення;

б) систематичної роботи з виявлення їхнього місцезнаходження, моніторингу популяцій з метою розробки наукових основ їхнього відтворення і відновлення;

в) організації в межах місцеперебувань зазначених видів і на шляхах їхніх міграцій системи заповідних і природоохоронних об'єктів. Постійне або тимчасове (у процесі міграції) перебування на визначеній території видів, занесених у ЧКУ, є підставою для оголошення їх об'єктом природно-заповідного фонду державного значення;

г) створення банків їхнього генофонду шляхом розведення в спеціальних умовах (зоопарках, ботанічних садах і т.п.);

д) проведення широкої виховної роботи серед населення;

е) утановления карної, адміністративної і матеріальної відповідальності за знищення або ушкодження видів, занесених у ЧКУ;

ж) у залежності від виду і ступеня загрози для популяції видів, вони поділяються на наступні категорії:

0 - зниклі (немає інформації про їхнє виявлення в типових умовах місцеперебування);

1 - зникаючі (збереження малоймовірне, якщо не будуть усунуті негативні фактори впливу на їхню популяцію);

2 - уразливі (висока імовірність переходу в попередню категорію);

3 - рідкісні (досить ймовірний перехід у категорію зникаючих або вразливих);

4 - невизначені (належать до однієї з трьох попередніх категорій, але точно категорія ще не встановлена);

5 - недостатньо відомі (належать до однієї з перерахованих вище категорій, але початкові відомості про чисельність і інші параметри

недостатні для визначення статусу);

6 - відновлені (не викликають стурбованості завдяки вчасно прийнятим заходам охорони, але не підлягають використанню);

з) у ЧКУ про кожен такий вид повинна бути наступна інформація: категорія, поширення, основні місцезнаходження, чисельність у природі, її динаміка, зведення про розмноження "ex sіtu", прийняті і заплановані заходи охорони;

е) ведення ЧКУ покладається на Мінекобезпеки України;

і) пропозиція про занесення виду в ЧКУ можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці і вчені;

к) види ЧКУ, що після вжитих заходів охорони визнані, що находялись поза погрозою зникнення, підлягають виключенню зі списків ЧКУ;

л) видобуток і збір видів ЧКУ здійснюється у виняткових випадках тільки з науковими і селекційними цілями з дозволу Мінекобезпеки;

м) кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання і поширення ЧКУ не рідше 1 рази в 10 років;

н) фінансування ведення ЧКУ здійснюється за рахунок державного бюджету України.