Комунальний податок

Комунальний податок впроваджено з метою фінансування витрат місцевих бюджетів, пов'язаних із вирішенням соціально-побутових, культурних та інших проблем регіону. Як правило, розмір таких витрат пов'язаний не лише з чисельністю мешканців території, а й із чисельністю осіб, які працюють на даній території. Тому оподаткування комунальним податком здійснюється, виходячи з чисельності таких працюючих осіб.

Платниками податку є юридичні особи, за винятком бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Причому платниками податку є навіть ті які тимчасово не ведуть виробничу діяльність, якщо така діяльність передбачена їх статутом. Об'єктом оподаткування є фонд оплати праці, розрахований, виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць. Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 10 % вказаного фонду оплати праці. Зауважимо, що такий об'єкт оподаткування фактично не має нічого спільного з реально виплаченим фондом оплати праці, адже розрахунок податку здійснюється за формулою:

П = НМДГ * ЧП * СП,

де П - сума комунального податку;

НМДГ - неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

ЧП — чисельність працюючих;

СП - ставка комунального податку (10 %).

Комунальний податок сплачується юридичними особами за рахунок витрат виробництва та обігу. Сплата податку здійснюється безпосередньо на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

4. Місцеві збори Збір за парковку автотранспорту

Збір за парковку автотранспорту - це збір, який стягується з юридичних і фізичних осіб за паркування автомобілів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які паркують автомобілі. Збір сплачується водіями на місці паркування разом із оплатою за: послуги стоянки. Ставка збору встановлюється з розрахунку за годину паркування. Її граничні розміри не повинні перевищувати 3 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях та 1 % у відведених місцях. Збір, внесений за рахунок коштів юридичних осіб, відноситься до складу валових витрат виробництва та обігу. Збір стягується та перераховується власниками автостоянок або відведених місць щомісячно. Вони ж несуть відповідальність за повноту стягнення збору та своєчасність перерахування його до бюджету.

Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Платниками: збору є юридичні особи і громадяни, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Об'єктом оподаткування є торгове місце на ринку.

До торгівельних місць на ринку, однак не відносяться стаціонарні пункти торгівлі (включаючи сезонні), в тому числі підприємства торгівлі, громадського харчування, палатки, кіоски, торговозакупівельні підприємства, а також пункти прокату та побутового обслуговування, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, які здійснюють торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям. У свою чергу, до підприємств торгівлі належать стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів - магазини, які займають окремі приміщення або будови та мають торгівельний зал для покупців. Заклади громадського харчування - це підприємства, призначені для виготовлення кулінарної продукції, мучних кондитерських і булочних виробів, їх реалізації та організації споживання. До закладів громадського харчування належать фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, столові, ресторани, кафе, бари, буфети тощо, які займають окреме приміщення або будівлю, як правило, зал, обладнаний столиками та стільцями для прийму їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для її виготовлення. Палатки й кіоски - це торгівельні підприємства, які мають окреме приміщення, проте не мають торгівельного залу для покупців. До них не відносяться контейнери, тимчасові, переносні та розбірні палатки. До торгівельно-закупівельних підприємств належать підприємства ринку, які здійснюють закупівлю і реалізацію сільськогосподарської продукції та інших товарів незалежно від місця, яке вони займають. Оскільки вищеперераховані стаціонарні пункти торгівлі не відносяться до торгових місць на ринку, ринковий збір із вказаних точок не стягується.

Ринковий збір справляється за кожен день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для громадян і трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції. Адміністрація ринку щомісячно перераховує до місцевого бюджету в повному обсягу кошти, які надходять від ринкового збору.

Рішенням органу місцевого самоврядування установлено, що ринковий збір перераховується до місцевого бюджету щоденно (щодекадне), а розрахунок ринкового збору подається щомісяця. Базовий податковий (звітний) період у цьому випадку дорівнює календарному місяцю тому розрахунок збору повинен подаватися протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як свідчить досвід останнього десятиліття, ринковий збір серед усіх місцевих податків і зборів формує в середньому по Україні найбільший обсяг доходів місцевих бюджетів (до 7-8 % в окремих територіальних громадах).