
- •1.1 Вступ. Збереження електроенергії – частина загальної тенденції по захисту навколишнього середовища
- •1.2 Загальні поняття і тенденції розвитку енергозбереження
- •1.3 Багаторівнева структура сучасного електропривода
- •1.4 Шляхи реалізації енергозбереження засобами промислового електроприводу
- •Лекція 2 Енергозбереження в силових електроприводах.
- •2.1 Приклади використання частотно-керованого електроприводу
- •2.1.1 Керування потоком рідини й газу
- •2.1.2. Переміщення матеріалів
- •2.1.3. Керування часом затримки в хімічних процесах
- •2.1.4. Модернізація верстатної обробки на виробництві
- •2.1.5. Керування часом нагрівання для еКструЗії й молдинга
- •2.1.6. Регулювання швидкості для підвищення якості й точності при механічній обробці матеріалів
- •2.1.7. Керування рівнями потоків мас
- •2.2 Аналіз енергозбереження в емс із некерованими електроприводами
- •2.3 Енергозбереження в емса з керованими електродвигунами
- •2.4 Енергозбережні системи еп з асинхронними двигунами, керованими за напругою статора
- •Лекція 3 Екстремальні системи. Енергозбереження в шляхах передачі нафти та газу.
- •3.1 Енергозбережна екстремальна система з частотним керуванням електродвигуном
- •3.2 Енергозбереження в емса при врахуванні зміни ккд об’єкта автоматизації
- •Насосні установки
- •Системи автоматизації насосних установок
- •Споживання енергії насосними установками
- •3.3 Енергозбереження в каналах передачі нафти
- •Підвищення пропускної здатності трубопроводу
- •Пропускна здатність розгалужених трубопроводів
- •Оптимальна траса і діаметр трубопроводу
- •3.4 Енергозбереження в мережах передачі газу
3.3 Енергозбереження в каналах передачі нафти
Позначимо питомий енерговміст потоку нафти на початку трубопроводу - через W'1, а на відстані lх від початку трубопроводу - через W'x. Зниження питомого енерговмісту складе
|
(1-1) |
Зниження питомого енерговмісту еквівалентна втратам на тертя, тобто згідно з рівнянням (1-1)
|
|
Нижче розглянемо зміни спадання напору по довжині трубопроводу. Позначимо pтр = ртр.х і 1=1х. Далі розділимо обидві частини рівняння (1-1) на ρg і покладемо ртр.х/ρg = hтр.x. Тоді
|
(1-2) |
де
|
(1-3) |
є градієнт гідравлічних втрат.
Кожна із частин рівняння (1-1) допускає двояку фізичну інтерпретацію. З одного боку, їх можна розглядати як енерговміст одиниці ваги рідкого тіла в Дж/Н, а з іншої сторони - як висоту стовпа рідини в метрах при щільності, рівній ρ.
При
ізотермічному плині ξтр
постійний, і тому питомий енерговміст
зменшується лінійно по довжині труби.
Питома зовнішня (механічна) потенційна
енергія рх/ρg
у
цьому випадку еквівалентна гідростатичному
напору hx,
питома
кінетична енергія
-
динамічному напору, питома внутрішня
потенційна енергія zх
-
гідравлічному ухилу й втратам питомої
енергії в результаті тертя, hтр.х
-
втраті напору на тертя. Тому рівняння
(1-1) можна записати у вигляді:
|
|
Зміна компонентів питомого змісту рідини в трубопроводі, прокладеному по горбкуватій місцевості, показане на Рис. 3.9.
Рис.3.9 Профіль зміни напору по трасі трубопроводу, покладеного по пересіченій місцевості
Початковий гідростатичний напір h1 у точці К при прокачуванні нафти по трубопроводу із пропускною здатністю q і із внутрішнім діаметром труб dв, прокладеному по трасі даного профілю, можна визначити в такий спосіб: значення ξтр визначають по рівнянню (1-3). Похила лінія ІІ, відповідна до цього градієнта, проведена від кінцевої точки трубопроводу V до його головної частини К. Це лінія тисків або п'єзометричного перепаду: при перетинанні із профілем поверхні землі її слід переміщати паралельно самій собі доти, поки вона не буде за межами кривої профілю поверхні землі або буде торкатися її тільки в одній точці (лінія І). Початковий гідростатичний напір представлений відрізком ординати, що перебуває над кривою профілю поверхні землі в точці К. Рекомендується з урахуванням очікуваних умов роботи трубопроводу початковий гідростатичний напір приймати із запасом в 30-50 м. Точка М, де п'єзометрична лінія торкається профілю поверхні, зветься критичною, тому що в ній гідравлічний напір потоку рідини найменший. Між точками М і V значення гідравлічного градієнта більше, ніж між точками К і М. Отже, якщо в точці V відсутнє дроселювання потоку, плин вільно триває після критичної точки, тиск у потоці буде знижуватися до атмосферного. У результаті нафта поступить у кінцевий резервуар.
Якщо в крапці V потік дроселюєтся, гідростатичний напір нафти в цій точці буде рівним h2; точка V звичайно перебуває вище ґрунту, на максимально можливому рівні рідини в кінцевих резервуарах.
Другою критичною точкою на трубопроводі з погляду міцності труб може розглядатися точка М' у зниженій частині профілю траси. Слід визначити гідростатичний напір h у точці М' щоб переконатися, що тиск p = hρg не перевищує максимально припустимого робочого тиску для даних труб.
За умови, що накачування нафти проводиться тільки в точці K, величину найвищої пропускної здатності трубопроводу можна визначити в такий спосіб. Відзначимо на ординаті в точці К (вище лінії профілю місцевості) точку hmax, що відповідає максимальному припустимому робочому тиску трубопроводу. З'єднавши цю точку із точкою V (або із критичною точкою М, якщо положення М и V збігаються), одержимо лінію профілю зміни тисків, нахил якої відповідає максимальному можливому градієнту тисків ξтр.max. Виходячи із цього, максимальна пропускна здатність трубопроводу qmax може бути визначена так: нехай дві постійні формули (1-10) будуть рівні а = 0,194 і b = 0,189, тоді
|
|
Вводячи цю величину у формулу (1-3), де g = 9,81, одержимо
|
|
Оскільки
|
|
отримаємо
|
(1-5) |
звідки
|
(1-6) |
Вводячи у формулу (1-6) графічно обумовлену величину ξтр.max, можна розрахувати qmax = q, тобто максимальну пропускну здатність трубопроводу, якщо насосна станція розташована в його головній точці.