3. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів та

альбом для самостійної роботи студентів.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Класифікація дефектів складності зубних рядів за а.І.Бетельманом при визначенні центральної оклюзії.

2. Визначення поняття «оклюзії».

3. Визначення поняття «міжальвеолярної висоти прикусу».

4. Особливості визначення центральної оклюзії при ІІІ групі складності дефектів за А.І. Бетельманом різноманітними методами.

5. Особливості визначення етапів центральної оклюзії при ІІІ групі дефектів за А.І. Бетельманом за допомогою воскових шаблонів.

6. Обґрунтуйте методику визначення центральної оклюзії при ІІІ групі складності дефектів зубних рядів за А.І. Бетельманом.

7. Надати загальну характеристику центральної оклюзії за її ознаками.

8. Особливості лабораторних етапів виготовлення воскових базисів з оклюзійними валиками для визначення центральної оклюзії при плануванні протезування частковими знімними пластинковими протезами.

9. Особливості конструкції чзп на в/щ та на н/щ в залежності від складності дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом.

10. Значення правильного визначення центральної оклюзії в клініці ортопедичної стоматології при різноманітних складностях дефектів зубних рядів за А.І.Бетельманом.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

За допомогою діагностичних моделей, мікростендів студентами демонстративно розглядається:

1. На фантомном мікростенді демонструвати етапи виготовлення часткового знімного пластинкового протезу.

2. Використовуючи диагностичні моделі та клінічні випадки навчитися визначати дефекти зубних рядів в залежності від складності за А.І.Бетельманом.

3. Навчитися співставляти гіпсові моделі в положення центральної оклюзії при І групі дефектів зубних рядів складності за А.І.Бетельманом при різноманітних клінічних умовах.

4. Навчитися визначати центральну оклюзію при ІІ групі дефектів зубних рядів складності за А.І.Бетельманом при різноманітних клінічних умовах різноманітними методами.

Зміст теми:

В третью группу входят зубные ряды, в которых нет ни одной пары зубов-антагонистов. Прикус в этом случае обозна­чается как нефиксированный, поскольку межальвеолярное расстояние не удерживается зубами-антагонистами.

В четвертую группу обычно включают беззубые челюсти.

Таким образом, по мере потери зубов сначала утрачивает­ся привычная центральная окклюзия, а затем, с потерей пос­ледней пары антагонистов, исчезает и фиксированное межаль­веолярное расстояние. Наибольшие трудности наблюдаются именно в последнем случае, когда требуется полное восстанов­ление центрального соотношения челюстей.

Для этого используют восковые шаблоны с прикусными или, как их иногда называют, окклюзионными валиками. На гипсовых моделях по границам, обозначенным химическим карандашом, из зуботехнического воска изготавливают сначала шаблоны, или базисы. В области дефектов зубных рядов уста­навливают валики, ширина которых в боковых отделах долж­на быть не более 1—1,2 см, а в области передних зубов — 0,6— 0,8 см. Высота валиков должна быть больше высоты зубов на 1—2 мм, а их окклюзионная поверхность формируется пример­но по ходу окклюзионной плоскости всего зубного ряда.

При фиксированном прикусе и наличии антагонистов у окклюзионного валика центральную окклюзию определяют следующим образом. Восковые шаблоны с прикусными вали­ками обрабатывают спиртом, ополаскивают в холодной воде, вводят в рот и просят больного медленно сомкнуть зубы. Если валики мешают смыканию зубов-антагонистов, определяют величину разобщения зубов и примерно на столько же среза­ют воск. Если при смыкании зубов валики оказываются ра­зобщенными, то на них, наоборот, наслаивают воск до тех пор, пока зубы и валики не будут находиться в контакте. Положе­ние центральной окклюзии оценивают по характеру смыкания зубов, типичному для каждого вида прикуса. Для точного ус­тановления нижней челюсти в центральное соотношение при­меняют специальные функциональные пробы. Наилучшие результаты получаются при глотании. Однако у некоторых больных с беспокойным поведением полезно подстраховать эту пробу следующим образом. Перед тем как попросить больно­го совершить глотательное движение, необходимо добиться расслабления мышц, опускающих и поднимающих нижнюю челюсть. Для этого больного просят несколько раз открыть и закрыть рот, максимально расслабив мышцы. В момент зак­рывания нижняя челюсть должна легко смещаться, а зубы — устанавливаться точно в положение центральной окклюзии. После предварительной тренировки и достижения привычно­го смыкания на окклюзионные валики кладут полоски воска, приклеивают их к валику и разогревают горячим зуботехни-ческим шпателем. Восковые валики с базисами вводят в полость рта и просят больного сомкнуть зубы так же, как и во время тренировки, т.е. мышцы, поднимающие нижнюю че­люсть, должны быть расслаблены, а в конечной фазе закрыва­ния больной должен совершить глотательное движение. На размягченной поверхности воска получают отпечатки зубов противоположной челюсти, которые служат ориентиром для установления гипсовых моделей в положение центральной окклюзии.

Если антагонистами являются окклюзионные валики вер­хней и нижней челюстей, сначала следует добиться одновре­менного смыкания зубов и валиков, предварительно срезая или наслаивая воск. Необходимо обратить внимание на располо­жение окклюзионной плоскости валиков. Она должна совпа­дать с окклюзионной плоскостью зубных рядов или быть их продолжением. Окклюзионная плоскость валиков является ориентиром при моделировании поверхности смыкания про­тезов. После определения высоты валиков на окклюзионной поверхности верхнего валика делаю"?: нарезки клиновидной формы под углом друг к другу. С нижнего валика срезают тон­кий слой воска и на его место приклеивают новую, предвари­тельно разогретую полоску. Больного просят сомкнуть зубы, контролируя точность установления нижней челюсти в поло­жение центральной окклюзии. Разогретый воск нижнего вали­ка заполняет нарезки на верхнем и приобретает вид выступов клиновидной формы. Валики выводят из полости рта, охлаж­дают, оценивают четкость полученных отпечатков и снова вво­дят в рот для контрольной проверки точности определения цен­трального соотношения челюстей. Если выступы входят в кли­новидные вырезки, а признаки смыкания зубов соответствуют положению центральной окклюзии, следовательно, клиничес­кий прием удовлетворяет всем необходимым требованиям. Убе­дившись в этом, врач выводит валики из полости рта, охлажда­ет и устанавливает на модели. Перед гипсовкой в артикулято-ре модели составляют в положении центральной окклюзии и сравнивают полученное соотношение с характером смыкания зубов в полости рта. Еще раз убедившись в точности проведен­ных манипуляций, модели фиксируют в артикуляторе для дальнейшего этапа изготовления частичного съемного пластиночного протеза.

Матеріали для самоконтролю:

Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

1. Схематично нанести у вигляді малюнка межі чзп на верхній та нижній щелепах при різноманітних клінічних умовах.

2. У вигляді таблиці представити клінічні та лабораторні етапи виготовлення часткового знімного пластинкового протеза .

3. Заповнити поставлені завдання альбому для СПС.

Тестові завдання

1. Групи дефектів зубних рядів при виготовленні часткових знімних протезів, які не вимагають визначення центарльної оклюзії за Бетельман – це:

A. 2.

B. 2, 3.

C. 3.

D. 1.

E. 4.

2. Як розташовується прикусний валик часткового знімного протеза відносно альвеолярного відростка?

A. Посередині.

B. Зміщений вестибулярно.

C. Зміщений орально.

D. Зміщений вестибулярно чи орально.

E. У кожному випадку індивідуально.

3. На якому клінічному етапі виготовлення часткового знімного протеза визначають центральну оклюзію?

A. 1.

B. 2.

C. 3.

D. 4.

E. 5.

4. Клінічні етапи виготовлення часткового знімного протеза:

A. Відливання моделей і виготовлення воскових шаблонів.

B. Визначення центральної оклюзії.

C. Постановка штучних зубів.

D. Заміна воску на пластмасу.

E. Шліфування та полірування протеза.

5. Лабораторні етапи виготовлення часткового знімного протеза – це:

A. Зняття відбитків.

B. Визначення центральної оклюзії.

C. Постановка зубів.

D. Перевірка конструкції протеза.

E. Корекція та здавання протеза.

6. Єтакі способи визначення висоти центральної оклюзії при виготовленні часткового знімного протеза, крім:

А. Анатомічного.

B. Антропометричного.

C. Анатомофізілогічного.

D. За допомогою циркуля «золотого перерізу».

E. Анатомо-антропометричного.

7. Визначення центральної оклюзії – це наступний клінічний етап протезування частковими знімними протезами після виготовлення робочих моделей, який полягає у визначенні взаємовідношень зубних рядів:

А. Горизонтальному напрямку.

B. Сабітарному напрямку.

C. Трансверзальному напрямку.

D. Правильна відповідь А, В, С.

E. Правильної відповіді немає.

8. При ІІІ групі дефектів за Бетельманом при визначенні ЦО необхідно застосовувати:

А. Артикулятор.

B. Оклюдатор.

C. Діагностичні моделі.

D. В основі шаблони з прикусними валіками.

E. Паралелометр.

9. При дефектах зубних рядів у фронтальній ділянці при ІІІ групі за Бетельманом при визначенні ЦО на восковому валику необхідно нанести орієнтовні лінії це -:

А. Середня лінія, лінія кликів, лінія посмішки.

B. Горизонтальна і вертикальна лінія та лінія посмішки.

C. Не є необхідним проводити креслення.

D. Достатньо нанести лінію посмішки.

E. Всі відповіді правильні.

10. Яка відстань між оклюзійними поверхнями зубних рядів в стані фізіологічного спокою.

А. До 1 мм.

B. 2-6 мм.

C. 6-10 мм.

D. 10-12 мм.

E. Зубні ряди зімкнуті.

Рекомендована література.

Основна:

1. Абдурахманов А.И., Курбанов О.Р. Материалы и технологии в ортопедической стоматологии. – Учебник. – М.: Медицина, 2002. – 208 с.

2. Аболмасов А.Г., Аболмасов Н.Н. Ортопедическая стоматология. – М.: Мед.Пресс-информ, 2002. – 576 с.

3. Жулев Е.Н. Несъемные протезы: Теория, клиника и лабораторная техника. – Нижний Новгород: Изд-во НГМА. 1995. – 365 с.

4. Гаврилов Е.І., Щербаков А.С. Ортопедическая стоматология. – М.: Медицина, 1984. – 576 с.

5. Жулев Е.Н. Частичные съемные протезы. - Н. Новгород: НГМА, 2000. – 428 с.

6. Трезубов В.Н., Штейнгарт М.З., Мишнев Л.М. Ортопедическая стоматология. Прикладное материаловедение.-Санкт-Петербург: Спец.Лит.,2001.-351с.

7. Фліс П.С., Банник Т.М. Техніка виготовлення знімних протезів. Підручник. – К.: Медицина, 2008. – 256 с.

Додаткова:

1. Матеріалознавство у стоматології. Під заг. ред. проф. М.Д. Короля. Навчальний посібник для стоматологічних факультетів.- Вінниця: НОВА КНИГА. 2008.-240 с.

2. Милерян В.Е. Методические основы подготовки и проведения учебных занятий в медицинских вузах (Методическое пособие): - Киев, Хрещатик, 1998. - 64с.

3. Семенюк В.М., Вагнер В.Д., Онгоев П.А. Стоматология в вопросах и ответах. – М. НГМА, 2000. – 180 с.

4. Жулев Е.Н., Манаков А.Л. Конструирование съемного протеза с металлическим базисом. – Н.Новгород: Изд-во НГМА, 1998. – 34 с.

Методичну розробку підготував

к.мед.н., доцент Рамусь М.О. ____________________

Рецензент: д.мед.н. Король Д.М. ____________________