НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

Чи варто використовувати комп'ютери в школі? Багато хто з педагогів відповідають на це запитання позитивно. У декого є заперечення філософського або чисто практичного характеру. Однак усі згодні з тим, що певна адаптація школи до комп'ютерного століття необхідна. Єдиної ж думки про те, якою вона повинна бути, на сьогоднішній день не існує.

Суспільство зазнає швидких та фундаментальних змін в структурі й галузях діяльності. Корені багатьох змін криють­ся в нових способах створення, збереження, передачі та ви­користання інформації. Ми існуємо в стані переходу від індустріального століття до інформаційного. Це означає, зок­рема, що все більша кількість людей усе частіше і частіше стикається з потребою опрацювання постійно зростаючого обсягу інформації. Комп'ютерні і комунікаційні технології є цілком очевидними проявами інформаційної революції. Тому стає зрозумілою та зацікавленість, що виявляють до комп'ютера педагоги, які займаються пошуками шляхів адап­тації школи до сучасного світу.

Частина людей переконана в тому, що комп'ютер дає нові можливості для творчого розвитку дітей і вчителів, дозволяє звільнитися від нудного традиційного навчання і розробити нові ідеї, дає можливість вирішувати цікавіші і складніші про­блеми. Інші вважають, що всі: і діти, і дорослі — повинні навчитися здійснювати контроль над машинами, не чекаючи того моменту, коли ті почнуть управляти ними. На погляд цієї групи людей, уміння користуватися комп'ютером — не що інше, як засіб самозахисту. Проте і прихильники, і про­тивники комп'ютерів переконані у тому, що, здобувши знан­ня про комп'ютери і відпрацювавши навички роботи на них, діти будуть краще підготовлені до життя і здобуття матеріальних благ у цьому мінливому світі.

І. Історія виникнення технологи

Розробка комп'ютерних технологій навчання на теренах України почалася в середині 70-х років і розвивалася пере­важно у вищій школі. Найбільшого поширення набули авто­матизовані навчальні системи. Обчислювальна техніка того часу була дорогою і недосконалою, тому можливості таких систем були обмежені. Здебільшого це були довідкові та тестувальні системи, побудовані за принципами програмованого навчання.

Точкою відліку появи нових інформаційних технологій на­вчання в масовій школі вважається урядова постанова "Про заходи щодо забезпечення комп'ютерної грамотності учнів се­редніх навчальних закладів і широкого впровадження елект­ронно-обчислювальної техніки в навчальний процес", прийня­та 1985 року. Ця постанова передбачала введення в 9-10 кла­сах нового предмета "Основи інформатики та обчислювальної техніки". Було обрано курс на розробку вітчизняної обчис­лювальної техніки навчального призначення і програмно-ме­тодичного забезпечення курсу інформатики в школі. Педа­гогічні інститути відкривали нові спеціальності, пов'язані з підготовкою вчителів інформатики. Багато вчителів матема­тики і фізики пройшли курсову перепідготовку на базі інсти­тутів підвищення кваліфікації і почали викладати інформати­ку. З оснащенням шкіл класами навчальної обчислювальної техніки з'явилася можливість проведення масових педа­гогічних досліджень з питань використання комп'ютерів у се­редній та вищій освіті.

У 1988 році робоча група під головуванням академіка А. П. Єршова запропонувала на обговорення Концепцію інформатизації освіти [2], в якій давалося визначення понят­тям "інформатизація суспільства", "інформатизація освіти" і впроваджувався термін "нова інформаційна технологія (HIT)". На жаль, незважаючи на часте використання цього терміна, у тексті концепції відсутнє його чітке визначення. Цей документ фіксував поточний стан справ у галузі інфор­матизації освіти і визначав головні напрями розвитку цього процесу. Згодом з'являються фундаментальні і прикладні вітчизняні психолого-педагогічні дослідження з питань нових інформаційних технологій навчання. Дидактичні проблеми і перспективи використання інформаційних технологій у на­вчанні досліджувала І. В. Роберт; психологічні основи комп'ютерного навчання визначив Ю. І. Машбіц, систему підготовки вчителя до використання інформаційної технології в навчальному процесі запропонував і обґрунтував М. І. Жал-дак. Американському вченому С. Пейперту належить ідея "комп'ютерних навчальних середовищ", на якій базується більшість сучасних навчальних комп'ютерних програм. Він досліджував можливості комп'ютера як засобу для розвитку розумової діяльності школярів [7].

Незважаючи на величезний педагогічний і дидактичний потенціал, HIT навчання ледве знаходять місце в сучасній школі. Це обумовлено низкою причин: слабкою матеріаль­ною базою багатьох шкіл, непідготовленістю вчителів, прак­тичною відсутністю методик використання комп'ютерів для викладання шкільних предметів.

Багато хто з педагогів-дослідників уже сьогодні говорить про те, що комп'ютер погано поєднується з традиційною си­стемою освіти. Застосування його в межах класно-урочної системи має незначний вплив на результати навчання, хоч і підвищує мотивацію навчальної діяльності. Проте можливості комп'ютера як інструмента розвитку пізнавальних, творчих, дослідницьких здібностей дітей можуть цілком проявитися зі зміною мети і змісту сучасної освіти у бік індивідуально-орієнтованої моделі навчання.

II. Концептуальні положення

Сьогодні важко говорити про певну усталену концепцію HIT навчання. Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп'ютерів, комп'ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості, для застосування комп'ютерів у навчальному процесі.

У літературі з інформаційних технологій навчання трапля­ються синонімічні вирази, тісно пов'язані з поняттям "нові інформаційні технології навчання", такі як "сучасні інфор­маційні технології навчання", "HIT освіти", "технології комп'ютерного навчання", "ЕКСЗТН — електронно-комуніка­тивні системи, засоби і технології навчання" тощо. Це свідчить про те, що термінологія інформаційних технологій навчання і відповідні поняття ще не усталилися.

Розкриття поняття "HIT" ми почнемо з понять "інформа­тизація суспільства" та "інформатизація освіти", тому що HIT є рушійною силою цих процесів.

Інформатизація суспільства є процесом активного повсюд­ного використання інформаційної техніки для виробництва, переробки, збереження і поширення інформації й особливо знань [9]. Обсяги інформації в сучасному суспільстві настільки великі, що звичайні шляхи пошуку, передачі, робо­ти з інформацією стають неефективними. З іншого боку, су­часні потужні комп'ютери і засоби зв'язку дозволяють швид­ко знаходити, передавати й обробляти необхідну інформацію. Але для цього потрібно вміти користуватися цими засобами, тобто володіти відповідними технологіями. Такі технології мають назву "нових інформаційних технологій". Чому в цій назві присутнє слово "нові"? Річ у тім, що інформаційні тех­нології в суспільстві були завжди. Люди спілкувалися між собою, передавали повідомлення одне одному, зберігали знання і значущу інформацію для наступних поколінь. Але тільки з появою нових технічних засобів можливості роботи з інформацією якісно змінилися і значно розширилися.

У науковій літературі термін "HIT" визначається як су­купність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо ке­рування технічними і соціальними проблемами [2]. Складови­ми HIT є засоби і методи HIT (табл.1).

Школа як соціальний інститут не може не відчувати на собі змін, що відбуваються в суспільстві. Процес інформати­зації суспільства неминуче тягне за собою процес інформати­зації освіти.

Таблиця 1 Складові HIT

Нові інформаційні технології
Засоби HIT		Методи HIT
Апаратні	Програмні
ЕОМ, персональ­ні ЕОМ, локальні і глобальні мережі, пристрої введення— виведення, засоби збереження вели­ких обсягів інфор­мації та інше су­часне периферійне обладнання	Програмні комп­лекси, інформаційні системи, системи машинної графіки, системи мультимедіа та гіпермедіа, системи штучного інтелекту, програм­ні засоби міжкомп'ютерного зв'язку тощо	Системний аналіз, системне проекту­вання, методи пе­редачі, збереження та захисту інфор­мації, безпаперові технології, методи колективного вико­ристання різнома­нітних інформацій­них ресурсів тощо

Основна соціальна функція школи — підготовка людини до повноцінної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Аби випускник школи знайшов своє місце в інформаційному суспільстві, він повинен опанувати нові інформаційні технології, оволодіти навичками використовува­ти комп'ютер як інструмент повсякденної діяльності: чи то для складання звіту, чи для моделювання експерименту. Для формування таких навичок дворічного курсу інформатики, безперечно, мало. З іншого боку, немає сенсу вивчати HIT заради HIT. Технології повинні бути наповнені предметним змістом: вони мають стати для школяра засобом, який по­легшує процес здобуття нових знань і вмінь. Сучасний зміст і форми навчання, засновані на "докомп'ютерних", паперо­вих, технологіях, погано узгоджуються зі спробами навіть фрагментарного використання комп'ютера на уроках. Інфор­маційні технології містять якісно нові можливості для навчан­ня і розвитку дитини, а тому потребують перегляду змісту й організаційних форм навчання.

Інформатизація освіти — це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання [15].

Головною ланкою процесу інформатизації освіти є зміна мети і змісту навчання. Технологічне переоснащення навчаль­ного процесу, поява нових методів і організаційних форм на­вчання — це лише похідні, що забезпечують досягнення ви­сунутої мети. Зміна змісту навчання відбувається за декілько­ма напрямами, значущість яких змінюється з розвитком процесу інформатизації суспільства.

Перший напрям пов'язаний зі становленням навчальних дис­циплін, що забезпечують підготовку учнів у галузі інформатики.

Другий напрям пов'язаний з активним використанням" комп'ютерів і комп'ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях людської діяльності. Цей процес приносить з собою зміну предметного змісту всіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти.

Третій напрям пов'язаний із впливом інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим з розвитком про­цесів інформатизації суспільства, проведенням робіт з переструктурування знань, накопичуваних людством. Має бути вироблена якісно нова модель підготовки членів майбутнього інформаційного суспільства, для яких здатність до людських комунікацій, активне оволодіння науковою картиною світу, гнучка зміна своїх функцій у праці, відповідальна грома­дянська позиція і розвинена планетарна свідомість стануть початковою життєвою потребою.

На нинішньому етапі інформатизації освіти відбувається активне опанування засобів HIT і фрагментарне впроваджен­ня їх у традиційні навчальні дисципліни (таблиця 2).

Педагогіка визначає нові інформаційні технології навчан­ня як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу ЕОМ [6].

Складовими HIT навчання є засоби HIT навчання і мето­ди їх використання в навчальному процесі. Зміст цих складо­вих відображено у таблиці 2.

Крім терміна "HIT навчання", іноді вживають ширший термін — "HIT освіти". У зміст HIT освіти, крім складових HIT навчання, входять також нові засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інфор­маційно-довідкові нормативні і методичні системи, телеко­мунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).

Таблиця 2 Складові HIT навчання

HIT НАВЧАННЯ
Засоби HIT навчання			Методи HIT навчання
Апаратні	Програмно-методичні	Навчально-методичні	Традиційна модель навчання	Нетрадиційна модель навчання
Класи на­вчальної обчислю­вальної техніки, ло­кальні і гло­бальні на­вчальні ком­п'ютерні мережі, електронне демонстра­ційне об­ладнання, комп'ютерні навчальні лабораторії тощо.	Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролю­ючі, імітаційно-моде-лювальні, інструмен­тальні, службові програми), комп'ютерні курси, про­грамно-ме­тодичні комплекси тощо.	Навчальні та мето­дичні по­сібники, норматив­но-техніч­на доку­ментація, організа-ційно-інструк-тивні ма­теріали тощо.	Фрагмен­тарне вико­ристання комп'ютера на уроках як трена­жера або для демон­страції; контроль знань і тес­тування; дослідниць­ка робота учнів у по-заурочний час тощо.	Дослідницька робота в комп'ютер­них лабора­торіях, об­числювальні експеримен­ти, телеко­мунікаційні навчальні проекти, дистанційне навчання, використан­ня гіпертекстових довід­кових систем із можливі­стю виходу у світо­ву інформа­ційну мережу. 1