3. Виробництво амінокислот з білкових гідролізатів:

• Суть методу: здійснюють гідроліз (кислотний, лужний, ферментативний) доступних природних білків (відходи м’ясної і молочної промисловості, казеїн молока, клейковина пшениці…)

• Недоліки: 1) обмеженість сировини; 2) багато стадій процесу виділення і очищення амінокислот; 3) при неорганічному (мінеральному) гідролізі частково руйнуються амінокислоти, а використання протеолітичних ензимів не забезпечує гідроліз усіх пептидних зв’язків.

Бітехнологічне виробництво білка

• На початок ХХІ сторіччя світовий дефіцит білка 35 000 000 тон.

• Основне біотехнологічне виробництво білка – кормовий білок.

• Єдиний офіційно дозволений білок мікроорганізмів, який можна споживати людині – мікопротеїн, що складається з міцелію виділеного з грунту гриба, штам Fusarium graminearum.

• Згодувавши 1 кг корму отримують 14 г білку (69 г м’яса) яловичини, 41 (200) свинини, 49 (240) курчатини.

• 1 кг вуглеводів + неорганічний азот – це 136 г білку (1080 г сирої клітинної маси) Fusarium graminearum, який в перерахунку на суху вагу містить 47% білку, 14% жирів, 10% вуглеводів, 3% золи і 1% РНК.

Переваги біотехнологічного виробництва білка:

1. Мікроорганізми швидше ніж тварини і рослини накопичують біомасу (до 5 000 разів).

2. Мікроорганізми містять багато білку – в дріжджах міститься до 60% білку, в мікроорганізмах – до 75% білку.

3. Процес біотехнологічного виробництва білку менше трудомісткий ніж отримання с/г продукції чи органічний синтез білків.

1. Отримання мікробного білка на вуглеводній сировині:

1. Гідролізати рослинної сировини.

2. Гідролізати торфу.

3. Зернокартопляна і мелясна браги.

2. Отримання мікробного білка на нищих спиртах:

1. Метанол.

2. Етанол.

3. Отримання мікробного білка на вуглеводневій сировині:

1. Очищені парафіни.

2. Нафтові дистиляти.

3. Природний газ.

Бітехнологічне виробництво ферментних препаратів

• У 1890 році почали виробляти препарат α-амілазу (виділили з Aspergillus oryzae), який рекомендували як засіб для покращення травлення.

• В середині ХХ сторіччя почалось широке виробництво субтилізину Carlsberg (B.subtillis).

Сьогодні 99% усіх ферментів – це 16 препаратів. Їх поділяють на 4 групи:

1. Протеолітичні ферментні препарати (59%) використовують в медицині (лікування запальних процесів, опіків, тромбозів), виробництво сиру (ренін), м’ясна промисловість (пом’якшення м’яса), шкірна промисловість (пом’якшення і зневоднення шкіри), миючі засоби, кіно (розчинення желатинового шару плівок – застаріло), парфумерія.

2. Целюлозолітичні (виділення стероїдів з рослині і харчова промисловість), амілолітичні (спиртова і хлібопекарська промисловість) та пектинолітичні (харчова і текстильна промисловість) – 28%.

3. Ліпази – 3%.

4. Решта – 10%.

Методи культивування:

• Глибинний – вирощування мікроорганізмів в рідкому поживному середовищі. Частка ферменту 0,1%.

• Поверхневий – культура мікроорганізмів росте на поверхні твердого зволоженого середовища. Часка ферменту 1%.

Стадії отримання ферментних препаратів:

1. Отримання посівного матеріалу.

2. Приготування поживного середовища.

3. Стерилізація поживного середовища.

4. Очистка повітря до і після стерилізації.

5. Виробниче культивування.

6. Одержання продукту.