Одержання соматотропіну.

Отримання соматотропіну з природного матеріалу

• З гіпофізу однієї людини можна отримати 4-6 мг гормону.

• При лікуванні однієї дитини вагою 10-20 кг для введення соматотропіну в дозі 6-10 мг/кг ваги 3 рази на тиждень на протязі 4-5 років треба отримати соматотропін від 15 000 трупів.

• У 1981 році в США отримали соматотропін з 60 000 трупів, в Англії – 70 000.

Недоліки методу отримання з природного матеріалу:

1. Обмеженість сировини.

2. Можливе зараження матеріалу вірусами.

3. Можливе утворення в організмі пацієнта антитіл до отриманого препарату.

Виробництво соматотропіну на основі технології рекомбінантних ДНК (Kabi Vitrum з Genentech Inc.)

1) Виділення м-РНК. 2) Синтез к-ДНК. 3) Синтез другого ланцюга ДНК. 4) При введення такого гену в E.coli синтез соматотропіну не відбувався. 5) Ген розрізали на дві частини (кодують 1-23 і 24-191 амінокислотні залишки). 6) З’єднали дві частини і вмонтували в E.coli штам К12, яка синтезувала соматотропін.

Біотехнологія одержання інтерферонів

У 1957 році Alick Issacs (шотландець) та Jean Lindenmann (швейцарець) встановили, що при інфікування ембріону курки вірусом грипу, клітини продукують білки, що руйнують вірус та пригнічують розвиток інших вірусів в ембріонах. Білки назвали інтерферонами, через їх здатність перешкоджати (interfere with) реплікації вірусів.

• Інтерферони це білки, що продукуються клітинами імунної системи хребетних у відповідь на віруси, паразити чи пухлинні клітини.

• І. є частиною неспецифічної імунної системи і виробляються на перших етапах інфікування вірусом до відповіді специфічної імунної системи.

• І. зв’язуються із рецепторами на поверхні клітин, та індукують транскрипцію окремих генів, чим надають клітинам антивірусний статус.

Типи інтерферонів:

• Тип І. Не виробляються нормальними клітинами, а лише тими, що інфіковані вірусами. Спричинюють продукцію інтерферонів ДНК, одно- та дволанцюгова РНК, ліпополісахариди:

• Інтерферон α (лейкоцитарний) виробляється лейкоцитами, що інфіковані вірусами;

• Інтерферон β (фібробластний) виробляється фібробластами, що інфіковані вірусами, або епітеліальними клітинами, що інфіковані вірусами;

• Інтерферон ω.

• Тип ІІ. Виробляються у відповідь на антигени (включаючи і антигени вірусів) чи мітогени:

• Інтерферон γ (імунний) виробляється лімфоцитами.

• Тип ІІІ.

• CRF2-4 та CRF2-12.

У 1980 році отримали інтерферон α 2а, який за допомогою технології рекомбінантних ДНК виробили дріжджі Reiferon Retard

Загальний продаж препаратів інтерферонів 5 000 000 000 $

Використання інтерферонів:

• Інтерферони α і β для лікування вірусних інфекцій (α – гострий та хронічний гепатит С та хронічний гепатит В).

• Інтерферон γ при потребі активації макрофагів (лейшманіоз, токсоплазмоз).

• Інтерферони мають антипроліферативний ефект, тому їх використовують при лікування меланоми, лейкемії, лімфоми, СНІД залежної саркоми Kaposi’s.

Препарати інтерферону:

Rebif, liquid form of Interferon beta 1a; Avonex, lyophilized form of Interferon beta 1a; Cinnovex, загальна form of Interferon beta 1a (Avonex); Betaseron, Interferon beta 1b; Roferon A. нормальний Interferon-alpha2a; Intron-A, нормальний Interferon-alpha2b; PEGASYS, Pegylated Interferon alpha 2a; Berlex, Interferon beta 1b; PegIntron, Pegylated Interferon alpha 2b; Reiferon Etard , pegylated Interferon alpha 2a.