- •Хвиля міграцій
- •Покарання воєнних злочинців та колаборантів
- •Мирні договори зі сателітами Німеччини
- •Утворення Організації Об'єднаних Націй
- •Початок холодної війни
- •Західна Європа на шляху єднання
- •Протистояння блоків
- •Часткова розрядка
- •Кризи та локальні конфлікти
- •Крах колоніальної системи
- •2. Країни Заходу і трансформації системи міжнародних відносин в останній третині XX - на початку XXI ст. Розрядка міжнародної напруженості в 70-і рр. XX ст.
- •Загострення міжнародної ситуації на початку 80-х рр.
- •Крах європейських тоталітарних режимів і розпад срср
- •Міжнародні відносини після краху європейських тоталітарних режимів і розпаду срср
- •Характерні риси розвитку міжнародних відносин на початку XXI ст.
- •Міжнародний тероризм
- •Розділ 2. Основні риси соціально-економічного розвитку
- •1. Повоєнне економічне зростання. Соціальна структура суспільства. Проблеми повоєнної відбудови
- •Економічний бум 1947 - 1973 рр.
- •Перша хвиля нтр
- •Структурні зміни та становлення економіки споживання
- •Держава добробуту
- •Економічна інтеграція Західної Європи
- •Економічна інтеграція Західної Європи
- •Основні суспільні верстви
- •Соціальні трансформації
- •2. Господарство та соціальні процеси в умовах постіндустріального суспільства Криза 1973 - 1975рр.
- •Структурні реформи 1980-хрр. "Рейґаноміка" та "тетчеризм"
- •"Друга хвиля нтр"
- •Поглиблення економічної інтеграції. Глобалізація економіки
- •Тенденції економічного розвитку наприкінці XX - па початку XXI сні. Кредитно-фінансова криза 2008 - 2009 рр.
- •Зміни в соціальній сфері
- •Розділ 3. Партії та суспільно-політичні рухи
- •1. Еволюція партійно-політичних систем у повоєнний період
- •2. Суспільно-політичні зрушення в останній третині XX - на початку XXI ст. Відродження неоконсервативної ідеології
- •Соціалісти і державна влада. Комуністичний рух
- •Новий лібералізм
- •Праворадикалізм
- •Проблеми екології і "зелені"
- •Частина II. Країни заходу Розділ 4. Сполучені Штати Америки сша у повоєнні роки. Політика демократичної та республіканської адміністрацій (1945-1960)
- •Демократи при владі (1961 - 1968 рр.)
- •"Ера республіканців" (1981 - 1902)
- •Прихід до влади Демократичної партії. Адміністрація б. Клінтона (1993 - 2000)
- •Внутрішня і зовнішня політика республіканської адміністрації Дж. Буша-молодшого на початку XXI ст.
- •Виборча кампанія 2008 р. І прихід до влади демократів
- •Розділ 5. Канада Повоєнні роки
- •"Ліберальна ера"
- •Консерватори при владі
- •Розвиток держави на зламі XX - XXI ст.
- •Українці в Канаді
- •Розділ 6. Велика Британія Внутрішня і зовнішня політика лейбористських урядів 1945 - 1951 рр.
- •Правління консерваторів (1951 - 1964)
- •Велика Британія в умовах економічної і політичної нестабільності (1964 - 1979)
- •Економічна і соціальна політика неоконсервативних урядів. "Тетчеризм"
- •Період правління нових лейбористів
- •Розділ 7. Франція Франція в роки Тимчасового режиму і Четвертої республіки
- •Перше десятиріччя п'ятої республіки
- •Франція 70-х - 80-х років: балансування правих і лівих сил
- •Франція наприкінці XX - на початку XXI ст.
- •Розділ 8. Німеччина Поділ Німеччини Під владою держав-переможниць
- •Постання двох німецьких держав
- •Федеративна Республіка Німеччина (1949 - 1989) Конституційний лад
- •"Ера Аденауера" (1949 - 1963)
- •Уряд л. Ергарда
- •"Велика коаліція"
- •Німецька Демократична республіка "Ера Ульбріхта" (1953 - 1971)
- •Правління е. Гонеккера
- •Об'єднання Німеччини
- •Об'єднана Німеччина (1990 р. - початок XXI ст.) Християнсько-ліберально коаліція на новому етапі
- •"Червоно-зелена" коаліція"
- •"Велика коаліція"
- •Розділ 9. Італія Повоєнний розвиток
- •Діяльність правоцентристських урядів (1948 - 1963). "Економічне диво"
- •Політика лівоцентристських урядів (1963 - 1976)
- •Урядова політика періоду "національної солідарності" (1976 - 1979)
- •Неоконсервативний політичний курс 80-х років. Діяльність "п'ятипартійної коаліції"
- •Італія у 90-ті роки XX ст.
- •Італія па початку XXI ст.
- •Розділ 10. Іспанія Диктатура ф. Франко. Перші повоєнні роки
- •Суспільно-політичний та економічний розвиток у 50-х - першій половині
- •Особливості переходу Іспанії до демократії
- •Конституція 1978 р. І консолідація демократичного ладу в Іспанії
- •Уряди ісрп (1982 - 1996)
- •Уряди Народної партії (1996 - 2004)
- •Іспанія на початку XXI ст.
- •Частина III. Освіта, наука та культура країн заходу
- •1. Розвиток освіти і науки
- •2. Загальні тенденції розвитку культури
- •Література
- •Образотворче мистецтво
- •Архітектура
Виборча кампанія 2008 р. І прихід до влади демократів
Від самого початку 2008 р. стартувала виборча кампанія. В усіх штатах відбувалися первинні вибори - "праймеріз", під час яких виставлялися кандидати від обох провідних партій на посаду президента. Республіканці вже незабаром визначилися зі своєю кандидатурою: претендентом на президентський пост став сенатор Джон Маккейн (72 роки), ветеран в'єтнамської війни (провів п'ять років у в'єтнамському комуністичному полоні), політик з високою репутацією. В Демократичній партії виявилися два серйозні претенденти на президентський пост: Гілларі Клінтон (60 років) - сенатор від штату Нью-Йорк, колишня "перша леді", і чорношкірий сенатор від штату Іллінойс Барак Обама (47 років; у 1996 р. був обраний до місцевого сенату штату Іллінойс, а 2004 р. - став сенатором США від цього ж штату - п'ятим сенатором-афроамериканцем за всю історію США і на той час єдиним чорношкірим членом сенату).
Виборча кампанія 2008 р. докорінно відрізнялася від попередніх. По-перше, на президентський пост початково претендували аж три сенатори, хоча за всю історію США діючим сенаторам дуже рідко щастило стати президентами. По-друге, кандидатом у президенти мала реальні шанси стати жінка, чого раніше ніколи не траплялося. І найдивовижніше, що кандидатом став афроамериканець Б. Обама. Усе це свідчило про суттєві якісні зміни у свідомості американського суспільства.
У галузі внутрішньої політики як Дж. Маккейн, так і Б. Обама обіцяли скоротити податки, однак перший акцентував на необхідності знизити їх на прибутки корпорацій, а також для середнього класу, в той час як другий висловлював намір зменшити податки для середнього класу та бідноти, а водночас підвищити оподаткування заможних американців. Суттєві відмінності між обома кандидатами були і в поглядах на зовнішньополітичний курс США. Дж. Маккейн виступав за продовження кампанії в Іраку, жорстке стримування Ірану, за цілковиту ізоляцію Росії, в т. ч. виключення її з "великої вісімки", враховуючи її інтервенціоністську щодо Грузії позицію у конфлікті навколо Абхазії та Південної Осетії. Республіканський кандидат висловився за підтримку молодих демократій - Грузії та України. Натомість Б. Обама підкреслював рішучий намір вивести війська з Іраку, вважав за можливе проведення переговорів з Іраном, обстоював помірковану ізоляцію Росії, висловився проти розгортання системи ПРО у Центральній і Східній Європі. Загалом Б. Обама зарекомендував себе як представник лівого крила Демократичної партії. Обидва кандидати висловили рішучість - як перший крок після обрання - прийняти пакет заходів для боротьби з фінансовою кризою.
На виборах, що відбулися 4 листопада 2008 р., впевнену перемогу здобув кандидат від Демократичної партії Барак Гусейн Обама, який одержав 69,5 млн голосів виборців (52,9%) і 365 голосів вибірників.
Віце-президентом став Джозеф Байден, 66 років, сенатор. Він став першим в історії США віце-президентом католицького віровизнання. Джон Маккейн дістав 59,9 млн голосів виборців (45,6%) і 173 голоси вибірників. За Обаму проголосували здебільшого молоді бізнесмени, "білі комірці", афроамериканці, інтелектуали, жителі великих міст, за Маккейна - малоосвічені, не надто заможні білі громадяни, іспаномовні іммігранти з Латинської Америки, більшість жителів провінції. Результати виборів свідчили про суттєве зрушення настроїв американського громадянства.
На виборах до обох палат конгресу більшість, як і попереднього разу, також здобули демократи.
20 січня 2009 р. Б. Обама на урочистій церемонії у Вашингтоні склав присягу і прийняв повноваження, ставши 44-м президентом Сполучених Штатів Америки.
Нова адміністрація зіткнулася з необхідністю подолати фінансово-економічну кризу, яка завдала країні відчутних збитків. У першому кварталі 2009 р. зафіксовано падіння ВВП США на б %. Станом на жовтень 2009 р. рівень безробіття сягнув позначки 10,1 % - найвищий показник з 1983 р. 17 лютого 2009 р. Б. Обама підписав закон про виділення 787 млрд дол. для пом'якшення рецесії. Водночас здійснено низку заходів у напрямку скорочення дефіциту державного бюджету. Наприкінці березня 2010 р. Конгрес ухвалив закон про реформування сфери охорони здоров'я і медичного страхування. Важливим аспектом нововведень стала обіцянка податкових пільг для підприємств малого і середнього бізнесу, які надаватимуть страховку своїм робітникам. У травні
2010 р. Конгрес ухвалив президентський законопроект про фінансову реформу, най масштабнішу з часу Великої депресії. Ці кроки сприяли одужанню американської економіки, зміцненню позиції долара на міжнародних ринках, насамперед відносно євро, зростанню ділової активності.
На міжнародній арені новий президент багато уваги приділяв ситуації в Афганістані, зокрема Білий Дім двічі упродовж 2009 р. посилював військовий контингент у цій країні. Б. Обама визначив, що саме Афганістан та Пакистан є головним фронтом боротьби США проти міжнародного тероризму. Одним із своїх перших указів на посаді президента Б. Обама розпорядився закрити в'язницю Дельта на о. Гуантанамо, де в'язнів нерідко утримували з порушенням норм американського та міжнародного права. Дещо несподівано для світової громадськості Б. Обама став лауреатом Нобелівської премії миру за 2009 р. ("за величезні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії і співпраці між народами").
