
- •Хвиля міграцій
- •Покарання воєнних злочинців та колаборантів
- •Мирні договори зі сателітами Німеччини
- •Утворення Організації Об'єднаних Націй
- •Початок холодної війни
- •Західна Європа на шляху єднання
- •Протистояння блоків
- •Часткова розрядка
- •Кризи та локальні конфлікти
- •Крах колоніальної системи
- •2. Країни Заходу і трансформації системи міжнародних відносин в останній третині XX - на початку XXI ст. Розрядка міжнародної напруженості в 70-і рр. XX ст.
- •Загострення міжнародної ситуації на початку 80-х рр.
- •Крах європейських тоталітарних режимів і розпад срср
- •Міжнародні відносини після краху європейських тоталітарних режимів і розпаду срср
- •Характерні риси розвитку міжнародних відносин на початку XXI ст.
- •Міжнародний тероризм
- •Розділ 2. Основні риси соціально-економічного розвитку
- •1. Повоєнне економічне зростання. Соціальна структура суспільства. Проблеми повоєнної відбудови
- •Економічний бум 1947 - 1973 рр.
- •Перша хвиля нтр
- •Структурні зміни та становлення економіки споживання
- •Держава добробуту
- •Економічна інтеграція Західної Європи
- •Економічна інтеграція Західної Європи
- •Основні суспільні верстви
- •Соціальні трансформації
- •2. Господарство та соціальні процеси в умовах постіндустріального суспільства Криза 1973 - 1975рр.
- •Структурні реформи 1980-хрр. "Рейґаноміка" та "тетчеризм"
- •"Друга хвиля нтр"
- •Поглиблення економічної інтеграції. Глобалізація економіки
- •Тенденції економічного розвитку наприкінці XX - па початку XXI сні. Кредитно-фінансова криза 2008 - 2009 рр.
- •Зміни в соціальній сфері
- •Розділ 3. Партії та суспільно-політичні рухи
- •1. Еволюція партійно-політичних систем у повоєнний період
- •2. Суспільно-політичні зрушення в останній третині XX - на початку XXI ст. Відродження неоконсервативної ідеології
- •Соціалісти і державна влада. Комуністичний рух
- •Новий лібералізм
- •Праворадикалізм
- •Проблеми екології і "зелені"
- •Частина II. Країни заходу Розділ 4. Сполучені Штати Америки сша у повоєнні роки. Політика демократичної та республіканської адміністрацій (1945-1960)
- •Демократи при владі (1961 - 1968 рр.)
- •"Ера республіканців" (1981 - 1902)
- •Прихід до влади Демократичної партії. Адміністрація б. Клінтона (1993 - 2000)
- •Внутрішня і зовнішня політика республіканської адміністрації Дж. Буша-молодшого на початку XXI ст.
- •Виборча кампанія 2008 р. І прихід до влади демократів
- •Розділ 5. Канада Повоєнні роки
- •"Ліберальна ера"
- •Консерватори при владі
- •Розвиток держави на зламі XX - XXI ст.
- •Українці в Канаді
- •Розділ 6. Велика Британія Внутрішня і зовнішня політика лейбористських урядів 1945 - 1951 рр.
- •Правління консерваторів (1951 - 1964)
- •Велика Британія в умовах економічної і політичної нестабільності (1964 - 1979)
- •Економічна і соціальна політика неоконсервативних урядів. "Тетчеризм"
- •Період правління нових лейбористів
- •Розділ 7. Франція Франція в роки Тимчасового режиму і Четвертої республіки
- •Перше десятиріччя п'ятої республіки
- •Франція 70-х - 80-х років: балансування правих і лівих сил
- •Франція наприкінці XX - на початку XXI ст.
- •Розділ 8. Німеччина Поділ Німеччини Під владою держав-переможниць
- •Постання двох німецьких держав
- •Федеративна Республіка Німеччина (1949 - 1989) Конституційний лад
- •"Ера Аденауера" (1949 - 1963)
- •Уряд л. Ергарда
- •"Велика коаліція"
- •Німецька Демократична республіка "Ера Ульбріхта" (1953 - 1971)
- •Правління е. Гонеккера
- •Об'єднання Німеччини
- •Об'єднана Німеччина (1990 р. - початок XXI ст.) Християнсько-ліберально коаліція на новому етапі
- •"Червоно-зелена" коаліція"
- •"Велика коаліція"
- •Розділ 9. Італія Повоєнний розвиток
- •Діяльність правоцентристських урядів (1948 - 1963). "Економічне диво"
- •Політика лівоцентристських урядів (1963 - 1976)
- •Урядова політика періоду "національної солідарності" (1976 - 1979)
- •Неоконсервативний політичний курс 80-х років. Діяльність "п'ятипартійної коаліції"
- •Італія у 90-ті роки XX ст.
- •Італія па початку XXI ст.
- •Розділ 10. Іспанія Диктатура ф. Франко. Перші повоєнні роки
- •Суспільно-політичний та економічний розвиток у 50-х - першій половині
- •Особливості переходу Іспанії до демократії
- •Конституція 1978 р. І консолідація демократичного ладу в Іспанії
- •Уряди ісрп (1982 - 1996)
- •Уряди Народної партії (1996 - 2004)
- •Іспанія на початку XXI ст.
- •Частина III. Освіта, наука та культура країн заходу
- •1. Розвиток освіти і науки
- •2. Загальні тенденції розвитку культури
- •Література
- •Образотворче мистецтво
- •Архітектура
Утворення Організації Об'єднаних Націй
Задум заснування загальної міжнародної організації, на зміну Ліги Націй, народився внаслідок зустрічей представників Великої Британії, СЩА і СРСР у Москві (19 - 30 жовтня 1943 р.) та Тегерані (28 листопада - 1 грудня 1943 р.). її метою мало бути створення інституційних форм співпраці т. зв. Великої Трійки, щоб уможливити реалізацію ідей, накреслених Атлантичною хартією (14 серпня 1941 р.) і Декларацією Об'єднаних Націй (1 січня 1942 р.). Власне від титулу останнього документу походить назва нової організації.
Засади функціонування майбутньої ООН були визначені експертами Великої Трійки в Думбартон-Оксі (США, 21 серпня -7 жовтня 1944 р.). Ялтинська конференція (4-11 лютого 1945 р.) розглянула пропозиції, висунені експертами. Було вирішено питання стосовно участі в проектованій організації радянських республік: окрім СРСР членами ООН ставали Україна та Білорусія, які номінально мали свої власні міністерства закордонних справ. Конференція врешті розв'язала ключове питання процедури голосування в Раді Безпеки, у якій мали бути представлені найбільші держави: було вирішено, що постійні члени користуватимуться правом вето в усіх питаннях, крім процедурних.
Згідно з домовленостями у Ялті, установча конференція ООН розпочалася 25 квітня 1945 р. в залі опери в Сан-Франциско. Взяло в ній участь 46 делегацій. До ООН входили держави переможниці, переможених держав до організації не приймали. Також не прийняли Іспанію та Португалію - з огляду на панування в них авторитарних режимів. Не забажала вступити до організації Швейцарія, яка прагнула зберегти свій нейтралітет. Упродовж роботи установчої сесії число її учасників зросло до 51. В результаті двомісячних дискусій 26 червня ухвалено Статут Організації Об'єднаних Націй, який після ратифікації більшістю держав-засновниць набрав чинності 24 жовтня 1945 р. Статут складається зі 111 статей, об'єднаних у 19 розділах.
Головні цілі ООН полягають у збереженні миру та безпеки, захисті прав людини, пошануванні міжнародних зобов'язань та підтриманні розвитку народів світу. Утворено шість головних органів ООН: Генеральна Асамблея; Рада Безпеки; Соціально-економічна рада; Рада з опіки; Міжнародний трибунал; Секретаріат.
Генеральна Асамблея (ГА) збиралася раз на рік на тримісячну сесію. Кожний член мав один голос, незалежно від величини і сили держави. Ухвали приймалися більшістю голосів, а в особливо важливих справах більшістю у 2/3 голосів. ГА обирає непостійних членів Ради Безпеки, членів Економічної та соціальної ради й Ради опіки; за пропозиціями Ради Безпеки приймає до Організації нових членів та виключає тих, котрі порушили Статут ООН. З усіх інших питань постанови, що ухвалює ГА, мають лише рекомендаційний, дорадчий характер.
Особливу роль у системі функціонування ООН грає Рада Безпеки (РБ). Попервах вона складалася з 11 членів, у тому числі 5 постійних і 6 непостійних. Постійними членами РБ стали великі держави: Китай, Франція, США, Велика Британія і СРСР. Решту 6 непостійних членів РБ обирають на трирічний термін. Ухвала РБ набирає сили, якщо отримала щонайменше 7 голосів, у тому числі всіх постійних членів Ради. Кожний постійний член Ради, має право вето. Без згоди цих членів ухвали Ради не набирають чинності. Водночас самі постійні члени без підтримки, принаймні, двох непостійних членів також не можуть прийняти постанови. Рада Безпеки діє постійно і посідає право приймати рішення, що мають ключове значення для світової безпеки.
Менше значення мали Соціально-економічна рада, яка розглядала через свої спеціалізовані комісії та організації економічні та суспільні проблеми, та Рада з опіки, яка вирішувала справи підпорядкованих несамостійних територій (у 1945 р. існувало одинадцять таких теренів із населенням 20 млн жителів).
Натомість Міжнародний трибунал у складі п'ятнадцяти суддів, яких обирала на дев'ять років ГА, мав розглядати міжнародні спори і опрацьовувати для ООН експертизу. Його вироки були остаточними, але для їх виконання необхідна була підтримка Ради Безпеки.
Врешті, Секретаріат, очолюваний Генеральним секретарем, якого на пропозицію Ради Безпеки обирала ГА, був чиновницькою структурою, створюваною для управління майном, збирання членських внесків та інформування великих держав про проблеми, що загрожують миру.
Перші організаційні праці ООН проведено у липні - грудні 1945 р. У 1945 - 1947 рр. ООН не мала постійної оселі і усталених методів діяльності, окремі сесії відбувалися в різних місцях. У 1947 р. організація оселилася в США, спочатку у тимчасовій садибі, а від 1952 р. у новій оселі на острові Мангеттен у Нью-Йорку.